Будь поганенький та якщо. Аналіз монологу Фамусова ( «Лихо з розуму") "Смак, батюшка, відмінна манера:" За планом: Чим він викликаний, Які теми в ньому порушені, Які погляди героя виявляються, Яке психічний с. Смак батюшка відмінна манера монолог про що. аналіз мо

Меню статті:

Павло Опанасович засланні. Портрет.

Щоб нам правильно зрозуміти цей монолог, треба спочатку зрозуміти, а хто є сам цей засланні і яку роль він відіграє у всій комедії А.С. Грибоєдова? Сам себе він характеризує так: що він, мовляв, «бадьорий і свіжий, і дожив до сивин, Вільний, вдів, себе я пан ...» І ще додав «Чернечим відомий поведеньем! ..» Не можна сказати, що прямо так і є ... Але , у всякому разі, він хотів би таким представлятися. Однак його дочка Софія про нього іншої думки: «брюзглів, невгамовний, скор» Однак у суспільстві він прийнятий і думкою його дорожать. А ще швидше, це він дорожить думкою суспільства. І причому, дуже дорожить!

Будучи дворянином середньої руки, він служить в якомусь неназваному казенному місці. Автор комедії навмисно не говорить про багатьох деталях, що стосуються життя його героїв. Причина цього наступна: мета твори показати загальний стан дворянської знаті, від якої в той час залежала доля Росії. В особі Павла Опанасовича письменник показав кожного представника дворянства тих днів. І узятий він був не з самого "верху" і не з самого "низу", а як би "посередині". Видавець, який має єдину дочку, вихованням якої він себе не обтяжував, довіри її няньці-француженці, ходив з однією турботою: аби думка була гарна про нього І особливо "нагорі"! Тому до справ у нього було ставлення таке: «Боюся, пане, я одного смертельно, щоб безліч не нагромаджувалося їх».

А до родичів ось таке ставлення: "Ні! я перед ріднею, де зустрінеться, поповзом; Сищу її на дні морському. При мені службовці чужі дуже рідкісні; Все більше сестриної, своячку дітки ». І це вважалося нормальним і правильним, і достохвальним.

Вся справа в тому, що дочка Фамусова Софія, як йому здається, дівчина на виданні. І татко її створює в домі своєму таку атмосферу, що женихи стали витися навколо Софьюшка, як метелики навколо свічки ... І ось одного «метелика» Павлу Опанасовичу захотів зачепити. Робить він це за власним вибором і виходячи зі своїх інтересів.

Йому анітрохи не цікаво, чи потрібен такий наречений єдиної дочки чи ні. І ще одне: тут же, трохи осторонь, знаходиться зовсім незручний і абсолютно невідповідний для Павла Опанасовича Чацький. Вся складність ситуації полягає в тому, щоб багатому полковнику, який не сьогодні-завтра буде генералом, дати зелене світло і повний профіт, а колишньому другові дитинства одночасно м'яко показати на двері (так як, якщо це зробити грубо, то «метелики» взагалі все розлетяться!) Від цього гарячого Чацького всього можна очікувати.

Похвала Московському дворянству

Початок мовлення Фамусова зовсім невдало: вірний собі, він починає хвалити московське дворянство.

А що саме він виділяє в цій похвалі? Передачу дворянської знатності з родини в родину! А за яким принципом? За принципом забезпеченості.

Якщо ти маєш достатню кількість працівників, які працюють на тебе - вірніше, замість тебе - то ти і гідний продовжити дворянський рід ... Незалежно від всіх інших твоїх достоїнств, точніше, недоліків ...

Московське гостинність

Щоб спонукати Скалозуба до сватання, Фамусов робить спритний хід: він прибирає всіх можливих і не можливих суперників одним ударом, кажучи про московську гостинність, де двері відкриті для всіх. Насправді, щоб потрапити в якийсь знатний будинок, так і не думай, але ж треба якось виправдати перед Скалозубом перебування тут цього чепуристого юнаки, який за певних обставин може безперечно зайняти місце нареченого в багатому домі.

Московські дівиці краще всіх інших!

Тим часом засланні, захопившись догоду обом співрозмовникам, далеко пішов від мети своєї подорожі по людським душам і їх пристрастям.

Тут називаються відомі, як видно, імена !:

Уявіть самі, як слухати було сучасникові Грибоєдова про себе або дамі, про яку знали, що вона будь-якому дасть відсіч! Тут справді не знаєш, плакати чи сміятися.

Щоб остаточно завоювати вояку Скалозуба, він велить московським дамам командувати перед фрунте ...

Гімн Москві

Статут під кінець від свого хитромудрого лавірування, засланні вибухає заключним акордом, який перетворює його натхненну промову в гімн Москві!

Перед тим, як почати свою подвійну мова, пристрасний шанувальник столиці і всього столичного, Павло Панасович вже починав захоплюватися Москвою.

Тепер же, щоб поставити жирну крапку в цій справі лукавого заманювання одного нареченого і рішучого невизнання іншого, він опускає свій молоток, на незаперечний авторитет Столиці!

Фамусов.21 століття

Коли говорять про когось, що він, як живий, то це в будь-якому випадку означає, що він або ніколи не жив, або помер. А про цю чудову персонажа грибоедовской комедії можна сказати, що він не тільки живий, але і вмирати, схоже, не збирається. Фамусов означає людину, яка шукає привід бути відомим. "Гріх не біда, поголос погана." Це не його слова. Але це про нього. Саме чутка і суть його душі - це одне слово! Від початку комедії і до самого кінця його турбує тільки думка людське. Причому багатих в столітті се!

"Ах! Боже мій! що стане говорити
Княгиня Марія Олексіївна! " - це не поверхневе переживання, це, панове, все нутро його волає!

Це є найбільша рушійна сила і самий прихований мотив всіх людських вчинків на землі. Що про мене люди скажуть? .. "Смаки, манери, закони.

Ці цінності криються не в повітрі, який нас оточує, а всередині людського серця ( «famоus» (англ.) Знаменитий, відомий, горезвісний).

Якби по всій землі у всіх людей була одна прізвище, що походить від цього слова, то паспортні служби всіх країн просто б зламали собі голову від такої плутанини ... Тому прізвища у нас різні! Але вони часом не відображають суть і мету життя кожного з нас. І недарма Олександр Грибоєдов з самого початку цього натхненного монологу вкладає в уста Фамусова слова про створення сім'ї. І це перший закон для тих, з кого починається будь-яке суспільство: чоловік і дружина.

Цей закон настільки буквальний, що навіть наводиться статистика, необхідна для вступу в шлюб.

«Будь плохінькій, та якщо набереться душ тисячкі два родових той і наречений».

Все просто! Порахуй, скільки у тебе "родових", і дізнаєшся, підходиш ти чи ні. Ну, а якщо ти хоч швидше будь, надутий всяким пихою, Нехай собі Разумником сливу, А в сім'ю не включать ... "Ось так! «На нас не подивуватися. Адже тільки тут ще й дорожать дворянством ».

Хотілося б ненадовго затриматися на літературній особливості стилю письменника. Засвідчення Фамусова "На нас не подивуватися" означає не що інше, як те, що його здивувати неможливо. Ні його, ні коло людей, яких він тут представляє і захищає. Справа в тому, що за часів Грибоєдова, так само як і в наш час людина не боялася грати словом - і в літературних цілях, і хоча б з бажання здатися оригінальним. Але в даному випадку автор ризикує опинитися бути взагалі незрозумілим! Він дійшов, так би мовити, до кордону, яку вже переступати не можна ... І не переступив! Зробивши такий словесний кульбіт Грибоєдов приловчився залишитися в рамках стилю, стилю і сенсу комедії. І треба сказати, що він робив це не раз протягом усього твору свого. Так, наприклад, недалекому Скалозубу, він дає можливість сказати незвичайне слово "ирритация", але не дає йому можливості здаватися вишуканим, залишаючи його тим не менше, дурнем.

А, може бути, такі слова були в ходу тоді у таких людей? .. І, може бути, вони зовсім і не були тоді ознакою вишуканості, а як раз навпаки? Як я сьогодні б сказав: актуальну подію », що, безсумнівно, повинно було б означати, що воно, це подія, важливе. Але якщо те ж саме слово застосувати, наприклад, до гусака, який теж може бути дуже важливим, то стане він від цього дійсно актуальним?

Але Скалозуб Скалозубом, а нас сьогодні цікавить зовсім інша особистість, прізвище якої походить від слова чутка, популярність, популярність. Наш шановний герой не зупиняється на першому законі, законі створення сім'ї, як єдиному. Він виводить на світ другий за значенням закон: закон гостинності. Саме так цей закон не звучить. Немає закону під такою назвою. Але натхненна фамусовская мова надає йому таке значення, яке має основна людська віра, віра в гуманізм!

Взагалі проблему зосередженості на собі, яку письменник сконцентрував в Фамусове, треба шукати не в ньому одному, а в глибинах людської душі взагалі! І, таким чином, перед нами зовсім навіть і не комедія, а як раз навіть сама справжня трагедія ... У всіх цих захоплюючих події хто найбільше цікавить Фамусова? Так хто! Так він же сам і є! А ти мене зважилася заморити? Моя доля Чи ж ви не плачевна? Ці слова спрямовані не тільки до дочки, а до всього навколишнього світу ... Що є нудніше життя для себе?! .. І скільки ж людей це розуміють? .. Ми ходимо навколо себе, як навколо неприступною гори! І якщо навіть і зробимо щось хороше, так це тільки для того, щоб продовжувати це ходіння. З кожним поколінням фамусовщина захоплює людське серце все сильніше! Так це чи одне проблема?

Широта російської душі дивовижним чином є сусідами з непробудним егоїзмом! Може бути, іноземним гостям є виняток, як в нашій мові йдеться? Так, є! .. Для того, щоб ще більше утвердитися в своєму егоїзмі! А.С. Грибоєдова вдалося в своєму герої показати всі тонкощі і хитросплетіння російської егоїзму. І особливо яскраво в даному монолозі! А чи може себелюбство носити чисто національний характер? Так! Цим Фамусова в певних ситуаціях може бути будь-яка людина.

(про себе)Вже втягне він мене в біду. (Голосно.)Сергій Сергійович, я пойдуІ буду чекати вас в кабінеті.

З п'єси А. С. Грибоєдова. Також на цій сторінці Ви знайдете відео відомої п'єси "Горе від розуму". Приємного перегляду!

Фамусов, слуга.

Петрушка, вічно ти з обновкою,
З розідраним ліктем. Дістань-но календар;
Читай не так, як паламар, *
А з почуттям, з толком, з розстановкою.
Стривай же. - На аркуші черкніте на записну,
Супроти майбутнього тижня:
До Парасковії Федорівні в будинок
У вівторок покликаний я на форелі.
Куди як дивовижний створений світ!
Пофілософствуй - запаморочиться;
Те бережеш, то обід:
Їж три години, а в три дні не звариться!
Відзнач-ка, в той же день ... Ні, немає.
У четвер я покликаний на погребенье.
Ох, рід людський! прийшло в забуття,
Що всякий сам туди ж повинен лізти,
В той скринька, де ні стати, ні сісти.
Але пам'ять по собі має намір хто залишити
Життям похвальним, ось приклад:
Покійний був поважний камергер,
З ключем, і синові ключ вмів доставити;
Багатий, і на багатій був одружений;
Переженил дітей, онуків;
помер; все про нього сумно поминають.
Кузьма Петрович! Світ йому! -
Що за тузи в Москві живуть і вмирають! -
Пиши: у четвер, одне вже до одного,
А може в п'ятницю, а може і в суботу,
Я повинен у вдови, у лікарки, хрестити.
Вона не народила, але за розрахунком
На мою: повинна народити ...

Ото ж бо, все ви горді!
Запитали б, як робили батьки?
Вчилися б, на старших дивлячись:
Ми, наприклад, або небіжчик дядько,
Максим Петрович: він не те на сріблі,
На золоті їв; сто чоловік до послуг;
Весь в орденах; їдь щось вічно цугом;
Століття при дворі, та при якому дворі!
Тоді не те, що нині,
При государині служив Катерині.
А в ту пору все важливі! в сорок пуд ...
Розкланявся - тупеем НЕ кивнуть.
Вельможа в разі - тим паче,
Не як інший, і пив і їв інакше.
А дядько! що твій князь? що граф?
Сурйозний погляд, гордовитий норов.
Коли ж треба підслужитися,
І він згинався вперегиб:
На куртаг йому трапилося обступили;
Упав, та так, що трохи потилиці НЕ пришиб;
Старий заохкав, голос Хрипко;
Був найвищої наданий посмішкою;
Зволили сміятися; як же він?
Підвівся, оговтався, хотів віддати поклін,
Упав вдругорядь - вже навмисне, -
А регіт пущі, він і в третій так само точно.
А? як на вашу? по нашому - тямущий.
Упав він боляче, встав здорово.
Зате, бувало, у віст хто частіше запрошений?
Хто чує при дворі привітне слово?
Максим Петрович! Хто перед усіма знав шану?
Максим Петрович! Жарт!
У чини виводить хто і пенсії дає?
Максим Петрович! Так! Ви, нинішні, - ну-тка!

Монолог Фамусова явище 2 дію 5 "Горе від розуму"

Смак, батюшка, відмінна манера;
На всі свої закони є:
Ось, наприклад, у нас вже здавна ведеться,
Що по батькові і синові честь:
Будь поганенький, та якщо набереться
Душ тисячкі два родових, -
Той і наречений.
Інший хоч швидше будь, надутий всяким пихою,
Нехай собі Разумником сливу,
А в сім'ю не включать. На нас не подивуватися.
Адже тільки тут ще й дорожать дворянством.
Так це чи одне? візьміть ви хліб-сіль:
Хто хоче до нас просимо, - мусиш;
Двері отперта для покликаних і незваних,
Особливо з іноземних;
Хоч чесна людина, хоч ні,
Для нас равнехонько, про всіх готовий обід.
Візьміть ви від голови до п'ят,
На всіх московських є особливий відбиток.
Будьте ласкаві подивитися на нашу молодь,
На юнаків - синків і внучат.
Журім ми їх, а якщо розбереш, -
У п'ятнадцять років вчителів навчать!
А наші старички ?? -Як їх візьме запал,
Засудять про справах, що слово - вирок, -
Адже стовпові * все, в ус нікого не дмуть;
І про уряді іноді так тлумачать,
Що якщо б хто підслухав їх ... біда!
Не те, щоб новизни вводили, - ніколи,
Спаси нас Боже! Ні. А прідерутся
До того, до добра, а тільки частіше ні до чого,
Посперечаються, пошумят, і ... розійдуться.
Прямі канцлери * у відставці - по розуму!
Я вам скажу, знати, часом не наспів,
Але що без них не обійдеться справа. -
А дами? - сунься хто, спробуй, оволодій;
Судді всьому, скрізь, над ними немає суддів;
За картами коли повстануть загальним бунтом,
Дай Бог терпіння, - адже сам я був одружений.
Скомандувати кажіть перед фрунте!
Бути присутнім пошліть їх в Сенат!
Ірина Власьевна! Ликера Олексіївна!
Тетяна Юрівна! Пульхерія Андревна!
А дочок хто бачив, всяк голову повісь ...
Його величність король був прусський тут,
Дивувався не шляхом московським він дівчатам,
Їх Благонравов, а не особам;
І точно, чи можна воспитаннее бути!
Уміють же себе причепурити
Тафтіцей, чорнобривців та серпанком, *
Словечка в простоті не скажуть, все з гримасою;
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться.
А тому, що патріотки.
Рішуче скажу: навряд
Інша знайдеться столиця, як Москва.

ГОРЕ ВІД РОЗУМУ (Малий театр 1977 рік) - відео

************************************

Каже він всерйоз, але ми його слова звертаємо жартома.
- Як з другим диханням? - сміючись, запитуємо ми один одного. І він сміється разом з нами.
Ми йдемо всю почь. Сонце, світило лам в обличчя, залишається позаду нас. При його правдивому світлі ми бачимо один одного. Особи змарніли, потемніли, потріскалися губи, почервоніли очі ...
Але раптом па повороті, у самій околиці тихого села, ми бачимо прикритий гілками легковий автомобіль. Це машина командира і комісара. Полковника Альошина не видно, Ракітін стоїть біля дороги і віддає нам честь.
Він не тягнеться по-стройовому, і на його стомленому, доброму обличчі блукає збентежена усмішка. Але все-таки по-іншому ніяк 'не можна витлумачити його позу - він віддає нам честь. Весь полк йде повз нього, що має тривати досить довго, а він стоїть, приклавши руку до козирка кашкета, і немає в полку людини, який не знав би, що це означає.
Полковпік зустрічає нас в самому селі.
Він стоїть посередині вулиці, заклавши одну руку за пояс, - чекає нас. В останні години маршу наша колона сильно засмутилася. Ми йдемо не в рядах, а купками і, тільки побачивши полковника, починаємо оглядатися і па ходу перебудовуватися.
Дуже важко зрозуміти вираз обличчя полковника. Він точно вдивляється в пас ...
- Здорово, молодці! - сказав він, коли ми, вишикувавшись в ряди, підтягшись і роблячи навіть спробу «дати ніжку», проходимо повз нього.- Завертайте-но сюди, друга рота! Тут для вас наварено-накухарено. В одному котлі і вечерю і сніданок відразу. Швидше йдіть, а то кухар нервує, турбується, що все перестоіт!
Полковпік гостинним жестом показує на ворота. Ми проходимо повз нього, він уважно оглядає наші втомлені ряди. Він прекрасно знає, що гаряча пшца потрібна пам, щоб відновити сили і прийти в себе після семпдесятіверстпого переходу. Відправивши нас снідати, оп знову дивиться на дорогу, чекає наступну, третю роту.
Днювання. Ми розташувалися на широкому шкільному дворі. Нещодавно тут пройшов дощ, спокійні калюжі налиті доверху і повні синього неба і вологих хмар. По всьому двору на траві сплять люди. Одні розкинувся, інший згорнувся, але над кожною дюжиною голів пірамідкою стоять гвинтівки. Ми спимо по відділеннях, по взводам і ротах, щоб встати і знову йти на захід.
Спимо до обіду, спимо після обіду, спали б довше, по потрібно продовжувати похід. Йти спочатку важко, ноги стерті і перев'язані, але біль вщухає, про пий не думається. Ноги розійшлися. З гучного асфальту згорнули ми па м'який путівець, який знову повів нас до лісу. Це все ще Підмосков'ї. Тут заборонено рубати дерева. Ліси все густіше. Іноді ліс розступається, і видно ріллі, пересічені річками.
... Знову сідає сонце, який день йдемо ми за ним! Ось велике село, і видно, як з лісу за кількома дорогах вступає в нього наше військо ...
Ми перетинаємо вулицю і рухом своїм затримуємо стадо. Величезні, пахнуть молоком корови невдоволено мукають. Ми завадили їм дійти до ферми, різьблений коник якої видно збоку. Молоді доярки в білому виносять нам ранкове молоко. Тут нам дали відпочити довше, і у нас є час озирнутися. Серед хат піднялися два нових білих двоповерхових будинки. Узбіччя дороги викладені дерном. Ясні скла школи. Соціалістичне достаток в кожній дрібниці, і в усьому зріла повнота небаченого, соціалістичного, вже розвиненого ладу життя.
У 1928-1929 році я бував в комуні «Комінтерн» в придніпровських Таврійських степах. Великий, зарослий бур'яном пустир па місці поміщицького будинку був тоді ще не забудований, і під ногами хрустіли вугілля згарища вісімнадцятого року. Ця комуна була як малюнок талановитого дитини. Рука невпевнена, перспектива поплутана, але головні штрихи намічені були вже й тоді з геніальною вірністю. П'ять тисяч гектарів розорювали комуна, будувала схожі на ангари хліва, споруджувала силосні башти ... Бідні були дитячий садок і ясла, але як чисті рядняними підстилки в дитячих ліжечках!

Аналіз монологу Фамусова ( «Лихо з розуму") "Смак, батюшка, відмінна манера:" За планом: Чим він викликаний, Які теми в ньому порушені, Які погляди героя виявляються, Яке психічне з остояніе персонажа в даний момент, З якою метою ввів драматург цей монолог?

відповіді:

Ф а м у з о в Смак, батюшка, відмінна манера, На все свої закони є: Ось, наприклад, у нас вже здавна ведеться, Що по батькові і синові честь; Будь поганенький, та якщо набереться Душ тисячкі два родових, - Той і наречений. . . Рішуче скажу: навряд Інша знайдеться столиця, як Москва. Виходячи з помилкового тези: «" Горе від розуму "- сатира, а не комедія», В. Г. Бєлінський писав, оцінюючи цей монолог: «засланні поширюється про Москву монологом в 54 вірша, де, місцями дуже оригінально висловлюючи самого себе, місцями робить, за Чацького, витівки проти суспільства, які могли б прийти в голову тільки Чацкому »(III, 476). Почасти ця оцінка обумовлена \u200b\u200bсценічної практикою того часу, коли монологи «декламувалися» з відповідним натиском в тих місцях, які могли викликати сміх глядачів. Однак і химерна зміна тим в монолозі Фамусова, оглядає всі верстви московської знаті, і комічна двозначність його похвал - все знаходиться в тісному зв'язку з тією драматичною ситуацією, в якій цей монолог вимовляється. Головна мета у Фамусова - навести Скалозуба на думку про одруження, але тут же в кімнаті присутній Чацький (він знаходиться трохи осторонь і тому засланні не поспішає його представляти Скалозубу); Чацкий все чує, в будь-яку хвилину може втрутитися в розмову, та й Скалозуб зауважив, звичайно, незнайомого парубка. Фамусову якимось натяком необхідно дати зрозуміти, що цей гість випадковий і полковнику не конкуренти. Втім, починає свою промову засланні не цілком вдало: вірний собі, він хвалить московське родове дворянство. Сенс в цьому, звичайно, є: тим самим Скалозубу дається зрозуміти, що Фамусови в Москві не останні люди. Однак, коли сказав: «по батькові і синові честь», засланні схоплюється, згадавши, що його співрозмовник зовсім не може похвалитися предками, і негайно обмовляється, що головне - не знатність, а багатство. Йому прикро, що з мови його зірвалося слово «поганенький» (воно не випадково, звичайно, зірвалося: як не лабузниться засланні перед Скалозубом, про себе він кращої думки!), - і засланні змінює тему, нападає на «розумників», яких « в сім'ю не включать », майже киваючи на Чацького. Тут треба якось пояснити, чому ж в будинок, де є наречена, вхожий ця молода людина, і засланні посилається на відоме московське гостинність. Тут, однак, його підстерігає нова небезпека: він зачепив «розумників» і Чацький може вступити в розмову і зіпсувати всю справу, - так народжується комплімент «юнакам». Але залишити цю похвалу без нагадування про «батьків вітчизни» засланні просто не може; правда, каже він зараз про них теж з оглядкою на Чацького - тільки б він мовчав! - в пам'яті ще свіжа «карбонарського мова» Чацького про Максима Петровича, і засланні дає Чацкому відступне: «про уряді іноді так тлумачать, Що якщо б хто підслухав їх ... біда! »- але тут він схоплюється, що біда, якщо Скалозуб що-небудь укладе з його слів, і зводить цю тему нанівець:« посперечаються, пошумят і розійдуться », заодно - для Чацького насамперед - підкреслюючи їх значимість і необхідність (« без них не обійдеться справа »). Тим часом засланні - в хитрих своїх натяках - далеко пішов від основної теми, і він форсує її, згадуючи дам і вимовляючи похвалу їм в скалозубовскіх виразах ( «Скомандувати кажіть перед фрунте!»), А тут вже недалеко і до дочок, адже московським ( саме московським!) дівчатам навіть прусський король «дивувався не шляхом» (тобто надзвичайно), - це козирний хід під Скалозуба, для якого прусська школа - найкраща у військовому справі

Меню статті:

Павло Опанасович засланні. Портрет.

Вся справа в тому, що дочка Фамусова Софія, як йому здається, дівчина на виданні. І татко її створює в домі своєму таку атмосферу, що женихи стали витися навколо Софьюшка, як метелики навколо свічки ... І ось одного «метелика» Павлу Опанасовичу захотів зачепити. Робить він це за власним вибором і виходячи зі своїх інтересів.

Похвала Московському дворянству

Початок мовлення Фамусова зовсім невдало: вірний собі, він починає хвалити московське дворянство.

Московське гостинність

Московські дівиці краще всіх інших!

Тут називаються відомі, як видно, імена !:

Щоб остаточно завоювати вояку Скалозуба, він велить московським дамам командувати перед фрунте ...

Гімн Москві

Перед тим, як почати свою подвійну мова, пристрасний шанувальник столиці і всього столичного, Павло Панасович вже починав захоплюватися Москвою.

Фамусов.21 століття

Цей закон настільки буквальний, що навіть наводиться статистика, необхідна для вступу в шлюб.

«Будь плохінькій, та якщо набереться душ тисячкі два родових той і наречений».

Монолог Фамусова «Смак, батюшка, відмінна манера ...» в комедії А.С. Грибоєдова «Лихо з розуму»

5 (100%) 1 vote

явище 1

Фамусов, Слуга

Фамусов
Петрушка, вічно ти з обновкою,
З розідраним ліктем.
Дістань-но календар;
Читай не так, як паламар;
А з почуттям, з толком, з розстановкою.
Стривай же.- На аркуші черкніте на записну,
Супроти майбутнього тижня:
До Парасковії Федорівні в будинок
У вівторок покликаний я на форелі.
Куди як дивовижний створений світ!
Пофілософствуй, запаморочиться;
Те бережеш, то обід:
Їж три години, а в три дні не звариться!
Відзнач-ка, в той же день ... Ні, немає.
У четвер я покликаний на погребенье.
Ох, рід людський! прийшло в забуття,
Що всякий сам туди ж повинен лізти,
В той скринька, де ні стати, ні сісти.
Але пам'ять по собі має намір хто залишити
Життям похвальним, ось приклад:
Покійний був поважний камергер,
З ключем, і синові ключ вмів доставити;
Багатий, і на багатій був одружений;
Переженил дітей, онуків;
помер; все про нього сумно поминають.
Кузьма Петрович! Світ йому! -
Що за тузи в Москві живуть і вмирають! -
Пиши в четвер, одне вже до одного,
А може в п'ятницю, а може і в суботу,
Я повинен у вдови, у лікарці, хрестити.
Вона не народила, але за розрахунком
На мою: повинна народити. -

явище 2

Фамусов, Слуга, Чацький

Фамусов
А! Олександр Андрійович, просимо,
Сідайте-но.

Чацький
Ви зайняті?

Фамусов (Слугу)
Піди.
(Слуга пішов)
Так, різні справи на пам'ять в книгу вносимо,
Забудеться того гляді.-

Чацький
Ви щось не веселі стали;
Скажіть, чому? Приїзд не в пору мій?
Вже Софії Павлівні який
Чи не сталося чи печалі?
У вас в особі, в рухах суєта.

Фамусов
Ах! батюшка, знайшов загадку,
Невеселий я! .. У мої літа
Чи не можна ж пускатися мені навприсядки!

Чацький
Ніхто не запрошує вас;
Я тільки що запитав два слова
Про Софії Павлівні, можливо нездорова?

Фамусов
Тьху, господи прости! П'ять тисяч разів
Твердить одне і те ж!
Те Софії Павлівни на світі немає гоже,
Те Софія Павлівна хвора.
Скажи, тобі сподобалася вона?
Обрискал світло; чи не хочеш одружитися?

Чацький
А вам на що?

Фамусов
Мене не зле б спроситися,
Адже я їй трохи те саме;
Принаймні споконвіку
Батьком недарма називали.

Чацький
Нехай я посватався, ви що б мені сказали?

Фамусов
Сказав би я по-перше: не примхи,
Именьем, брат, не керуй помилково,
А, головне, піди-тка послужи.

Чацький
Служити б радий, прислужувати тошно.

Фамусов
Ото ж бо все ви горді!
Запитали б, як робили батьки?
Вчилися б на старших дивлячись:
Ми, наприклад, або небіжчик дядько,
Максим Петрович: він не те на сріблі,
На золоті їв; сто чоловік до послуг;
Весь в орденах; їдь щось вічно цугом;
Століття при дворі, та при якому дворі!
Тоді не те, що нині,
При государині служив Катерині.
А в ту пору все важливі! в сорок пуд ...
Розкланявся, тупеем НЕ кивнуть.
Вельможа в разі, тим паче,
Не як інший, і пив і їв інакше.
А дядько! що твій князь? що граф?
Сурйозний погляд, гордовитий норов.
Коли ж треба підслужитися,
І він згинався вперегиб:
На куртаг йому трапилося обступили;
Упав, та так, що трохи потилиці НЕ пришиб;
Старий заохкав, голос Хрипко;
Був найвищої наданий посмішкою;
Зволили сміятися; як же він?
Підвівся, оговтався, хотів віддати поклін,
Упав вдругорядь - вже навмисне,
А регіт пущі, він і в третій так само точно.
А? як по-вашому? по-нашому тямущий.
Упав він боляче, встав здорово.
Зате бувало в віст хто частіше запрошений?
Хто чує при дворі привітне слово?
Максим Петрович. Хто перед усіма знав шану?
Максим Петрович! Жарт!
У чини виводить хто і пенсії дає?
Максим Петрович! Так! Ви, нинішні, - нутка! -

Чацький
І точно почав світло глупеть,
Сказати ви можете зітхнувши;
Як посравнить, та подивитися
Століття нинішній і століття минулий:
Живі перекази, а віриться насилу;
Як той і славився, чия частіше гнулася шия;
Як не у війні, а в світі брали чолом;
Стукали об підлогу не шкодуючи!
Кому нужда: тим пиха, лежи вони в пилу,
А тим, хто вище, лестощі як мереживо плели.
Прямий був століття покори і страху,
Все під личиною старанності до царя.
Не про дядечку про вашому говорю;
Його не було возмутим ми праху:
Але між тим кого полювання забере,
Хоч в раболепстве самому палкому,
Тепер, щоб смішити народ,
Відважно жертвувати потилицею?
А сверстнічек, а дідок
Інший, дивлячись на той стрибок,
І руйнуючись в старій шкірі,
Чай примовляв: Ах! якби мені теж!
Хоч є мисливці поподличать всюди,
Так нині сміх страшить, і тримає сором у вузді;
Недарма шанують їх скупо государі. -

Фамусов
Ах! Боже мій! він карбонари!

Чацький
Ні, нині світло вже не такий.

Фамусов
Небезпечна людина!

Чацький
Вільніше всякий дихає
І не поспішає вписатися в полк блазнів.

Фамусов
Що каже! і каже як пише!

Чацький
У покровителів позіхати на стелю,
З'явитися помовчати, пошаркать, пообідати,
Підставити стілець, підняти хустку.

Фамусов
Він вільність хоче засвідчити!

Чацький
Хто подорожує, в селі хто живе ...

Фамусов
Так він влади не визнає!

Чацький
Хто служить справі, а не особам ...

Фамусов
Суворо б заборонив я цим панам
На постріл під'їжджати до столиць.

Чацький
Я нарешті вам відпочинок дам ...

Фамусов
Терпіння, сечі немає, прикро.

Чацький
Ваш вік лаяв я нещадно,
Надаю вам у владу:
Відкиньте частина,
Хоч наші часи на додачу;
Вже так і бути, я не поплачу.

Фамусов
І знати вас не хочу, розпусти не терплю.

Чацький
Я доказав.

Фамусов
Ласкаво заткнув я вуха.

Чацький
На що ж? я їх не оскорблю.-

Фамусов (Скоромовкою)
Ось нишпорять по світу, б'ють байдики,
Повернуться, від них порядку чекай.

Чацький
Я перестав ...

Фамусов
Мабуть пощади.

Чацький
Продовжувати суперечки не моє желанье.

Фамусов
Хоч душу відпусти на покаяння!

явище 3

слуга входить
Полковник Скалозуб.

Фамусов (Нічого не бачить і не чує)
Тебе вже запроторять.
Під суд, як пити дадуть.

Чацький
Завітав до вас хтось додому.

Фамусов
Чи не слухаю, під суд!

Чацький
До вас людина з доповіддю.

Фамусов
Чи не слухаю, під суд! під суд!

Чацький
Так оберніться, вас звуть.

Фамусов (Обертається)
А? заколот? ну так і чекаю Содому.

слуга
Полковник Скалозуб. Накажете прийняти?

Фамусов (Встає)
Осли! сто раз вам повторювати?
Прийняти його, покликати просити, сказати, що вдома,
Що дуже радий. Пішов же, поспішай.
(Слуга пішов)
Знизало-ста, пане, при ньому остережися:
Відома людина, солідний,
І знаків темряву отличья нахапав;
Чи не по літах, і чин завидний,
Не сьогодні завтра генерал.
Знизало-ста при ньому поводься скромненько.
Ех! Олександр Андрійович, погано, брат!
До мене він шанує частенько;
Я всякому, ти знаєш, радий;
У Москві додадуть вічно втричі:
Ось ніби одружується на Сонюшка. Пусте!
Він, може бути і радий би був душею,
Так потреби сам не бачу я великий
Дочка видавати ні завтра, ні сьогодні;
Адже Софія молода. А втім влада господня.
Знизало-сто при ньому не сперечайся ти криво і навскіс;
І завіральние ідеї ці кинь.
Однак немає його! яку б причину ...
А! знати до мене пішов в іншу половину.
(Поспішно йде)

явище 4

Чацький
Як метушиться! що за спритність!
А Софія? - Чи немає справді тут нареченого якого?
З яких пір мене лякаються як чужого!
Як тут би їй не бути !! ...
Хто цей Скалозуб? батько їм сильно марить,
А може бути не тільки, що батько ...
Ах! той скажи любові кінець,
Хто на три роки вдалину поїде.

явище 5

Чацький, засланні, Скалозуб

Фамусов
Сергій Сергійович, до нас сюди-с.
Прошу покірно, тут тепліше;
Прозяблі ви, зігріємо вас;
Отдушнічік відвернемо скоріше.

Скалозуб (густим басом)
Навіщо ж лазити наприклад,
Самим! .. Мені соромно, як чесний офіцер.

Фамусов
Невже для друзів не робити мені ні кроку,
Сергій Сергійович дорогий!
Кладіть капелюх, сденьте шпагу;
Ось вам софа, розкиньте на спокій.

Скалозуб
Куди накажете, лише тільки б сісти.
(Сідають всі троє, Чацький віддалік)

Фамусов
Ах! батюшка, сказати, щоб не забути:
Дозвольте нам своїми розрахуватися,
Хоч далекими, спадщини не ділити;
Чи не знали ви, а я поготів,
Спасибі навчив двоюрідний ваш брат;
Як вам доводиться Настасья Миколаївна?

Скалозуб
Не знаю-з, винуватий;
Ми з нею разом не служив.

Фамусов
Сергій Сергійович, це ви чи!
Ні! я перед ріднею, де зустрінеться, поповзом;
Сищу її на дні морському.
При мені службовці чужі дуже рідкісні;
Все більше сестриної, своячку дітки;
Один тюрмі мені не свій,
І то потім, що діловий.
Як станеш представляти до крестишку чи, до містечка,
Ну як не подбати рідному чоловічкові! ..
Однак братик ваш мені друг і говорив,
Що вами вигод темряву по службі отримав.

Скалозуб
У тринадцятому році ми відрізнялися з братом
У тридцятому єгерському, а після в сорок п'ятому.

Фамусов
Так, щастя у кого є такий собі синку;
Має, здається, в петличці орденок? -

Скалозуб
За третє серпня, засіли ми в траншею:
Йому дано з бантом, мені на шию.

Фамусов
Люб'язний чоловік, і подивитися - так хват;
Прекрасна людина двоюрідний ваш брат.

Скалозуб
Але міцно набрався якихось нових правил.
Чин слідував йому: він службу раптом залишив,
У селі книги став читати.

Скалозуб
Досить щасливий я в товаришах моїх,
Вакансії якраз відкриті;
Те старших виключать інших,
Інші, дивишся, перебиті.

Фамусов
Так, ніж кого господь пошукає, піднесе!

Скалозуб
Буває, мого щасливішими везе.
У нас в п'ятнадцятій дивізії, які не дале,
Про нашому хоч би мовити бригадному генералові.

Фамусов
Даруйте, а вам чого бракує?

Скалозуб
Чи не скаржуся, не обминали,
Однак за полком два роки поводили. -

Фамусов
У погонь чи за полком?
Зате, звичайно, в чому іншому
За вами далеко тягнутися.

Скалозуб
Ні-с, старіше мене по корпусу знайдуться,
Я з вісімсот дев'ятого служу;
Так, щоб чини добути, є багато каналів;
Про них як справжній філософ я суджу;
Мені тільки б дісталося в генерали.

Фамусов
І славно судіть, дай бог здоров'я вам
І генеральський чин; а там
Навіщо відкладати б далі,
Мова завести про генеральші?

Скалозуб
Одружитися? я нітрохи не проти.

Фамусов
Що ж? у кого сестра, племінниця є, дочка;
У Москві ж немає нареченим перекладу;
Чого? плодяться рік від року;
А батюшка, зізнайтеся, що ледь
Де знайдеться столиця, як Москва.

Скалозуб
Дистанції величезного розміру.

Фамусов
Смак, батюшка, відмінна манера;
На все свої закони є:
Ось наприклад, у нас вже здавна ведеться,
Що по батькові і синові честь;
Будь плохінькій, та якщо набереться
Душ тисячкі два родових, -
Той і наречений.
Інший хоч швидше будь, надутий всяким пихою,
Нехай собі Разумником сливу,
А в сім'ю не включать. На нас не подивуватися.
Адже тільки тут ще й дорожать дворянством.
Так це чи одне? візьміть ви хліб-сіль:
Хто хоче до нас просимо, - мусиш;
Двері отперта для покликаних і незваних,
Особливо з іноземних;
Хоч чесна людина, хоч ні,
Для нас равнёхонько, про всіх готовий обід.
Візьміть ви від голови до п'ят,
На всіх московських є особливий відбиток.
Будьте ласкаві подивитися на нашу молодь,
На юнаків - синків і внучат,
Журім ми їх, а якщо розбереш,
У п'ятнадцять років вчителів навчать!
А наші старички ?? - Як їх візьме запал,
Засудять про справах, що слово - вирок, -
Адже стовпові все, в ус нікого не дмуть;
І про уряді іноді так тлумачать,
Що якщо б хто підслухав їх ... біда!
Не те, щоб новизни вводили, - ніколи,
Спаси нас боже! Ні. А прідерутся
До того, до добра, а тільки частіше ні до чого,
Посперечаються, пошумят, і ... розійдуться.
Прямі канцлери у відставці - по розуму!
Я вам скажу, знати часом не наспів,
Але що без них не обійдеться справа.-
А дами? - сунься хто, спробуй, оволодій;
Судді всьому, скрізь, над ними немає суддів;
За картами коли повстануть загальним бунтом,
Дай бог терпіння, адже сам я був одружений.
Скомандувати кажіть перед фрунте!
Бути присутнім пошліть їх в Сенат!
Ірина Власьевна! Ликера Олексіївна!
Тетяна Юрівна! Пульхерія Андревна!
А дочок хто бачив, всяк голову повісь,
Його величність король був прусський тут;
Дивувався не шляхом московським він дівчатам,
Їх Благонравов, а не особам,
І точно, чи можна воспитаннее бути!
Уміють же себе причепурити
Тафтіцей, чорнобривців та серпанком,
Словечка в простоті не скажуть, все з гримасою;
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться,
А тому, що патріотки.
Рішуче скажу: навряд
Інша знайдеться столиця як Москва,

Скалозуб
На мою судження
Пожежа сприяв їй багато до прикрас.

Фамусов
Не згадуйте нам, вже мало чи крехтят!
З тих пір дороги, тротуари,
Будинки і все на новий лад.

Чацький
Будинки нові, але забобони старі.
Радійте, що не знищать
Ні роки їх, ні моди, ні пожежі.

Фамусов(Чацкому)
Гей, зав'яжи на пам'ять вузлик;
Просив я помовчати, не велика послуга.
(Скалозубу)
Дозвольте, батюшка. Ось-с Чацького, мені друга,
Андрія Ілліча покійного синку:
Чи не служить, тобто в тому він користі не знаходить,
Але захоти: так був би діловий.
Шкода, дуже шкода, він малий з головою;
І славно пише, переводить.
Не можна не пошкодувати, що з таким собі розумом ...

Чацький
Чи не можна пошкодувати про кого-небудь іншому?
І похвали мені ваші докучають.

Фамусов
Не я один, все також засуджують.

Чацький
А судді хто? - За давністю років
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна,
Судження черпають із забутих газет
Часів Очаківських і підкорення Криму;
Завжди готові до журьбе,
Співають всі пісню одну й ту ж,
Не помічаючи про себе:
Що старіше, то гірше.
Де? вкажіть нам, батьківщини батьки,
Яких ми повинні прийняти за зразки?
Чи не ці, утиск, багаті?
Захист від суду в друзях знайшли, у родинних стосунках,
Чудові спорудять палати,
Де розливаються в бенкетах і марнотратстві,
І де не воскресять клієнти-іноземці
Минулого життя підла риса.
Та й кому в Москві не затискали роти
Обіди, вечері і танці?
Чи не той, ви до кого мене ще з пелён,
Для задумів якихось незрозумілих,
Дитя возили на уклін?
Той Нестор негідників знатних,
Натовпом оточений слуг;
Стараючись, вони в години вина і бійки
І честь і життя його не раз рятували: раптом
На них він виміняв хорти три собаки !!!
Або он той ще, який для витівок
На кріпак балет зігнав на багатьох фурах
Від матерів, батьків відторгнення дітей ?!
Сам занурений розумом в зефір і в Амур,
Змусив всю Москву дивиться їх красі!
Але боржників не согласил до відстрочення:
Амури і Зефіри все
Розпродані поодинці !!!
Ось ті, які дожили до сивини!
Ось поважати кого повинні ми на безлюдді!
Ось наші суворі цінителі та судді!
Тепер нехай з нас один,
З молодих людей, знайдеться: ворог шукань,
Не вимагаючи ні місць, ні підвищення в чин,
У науки він втупивши розум, прагнучий пізнань;
Або в душі його сам бог порушить жар
До мистецтвам творчим, високим і прекрасним, -
Вони зараз: розбій! пожежа!
І зарекомендуєте у них мрійником! небезпечним !! -
Мундир! один мундир! він в колишньому їх побуті
Колись переховував, розшитий і красивий,
Їх легкодухість, розуму злидні;
І нам за ними в шлях щасливий!
І в дружинах, доньками до мундиру та ж пристрасть!
Я сам до нього давно ль від ніжності відрікся ?!
Тепер вже в це мені дитячість не впасти;
Але хто б тоді за всіма не спричинився?
Коли з гвардії, інші від двору
Сюди на час приїжджали:
Кричали жінки: ура!
І в повітря чепчики кидали!

Фамусов (про себе)
Вже втягне він мене в біду.
(Голосно)
Сергій Сергійович, я піду
І буду чекати вас в кабінеті.
(Виходить)

явище 6

Скалозуб, Чацький

Скалозуб
Мені подобається, при цьому кошторисі
Майстерно як торкнулися ви
упередження Москви
До улюбленцям, до гвардії, до гвардійським, до гвардіонцам,
Їх золоту, шиттю дивуються ніби сонць!
А в першій армії коли відстали? у чому?
Все так приладнані, і тальи все так вузькі,
І офіцерів вам начтём,
Що навіть говорять, інші, по-французскі.-

явище 7

Скалозуб, Чацький, Софія, Ліза

Софія(Біжить до вікна)
Ах! Боже мій! впав, вбився! -
(Втрачає почуття)

Чацький
Хто?
Хто це?

Скалозуб
З ким біда?

Чацький
Вона мертва зі страху!

Скалозуб
Так хто? откудова?

Чацький
Забився об?

Скалозуб
Чи не старий чи наш дав маху?

Ліза (Клопочеться біля панночки)
Кому призначено-с: не минути долі,
Тюрмі на коня сідав, ногу в стремено
А кінь на диби,
Він об землю і прямо в тім'я.

Скалозуб
Поводи затягнув, ну, жалюгідний ж їздець.
Поглянути, як тріснув він, грудьми або в бік?
(Виходить)

явище 8

Ті ж без Скалозуба

Чацький
Допомогти їй ніж? Скажи швидше.

Ліза
Там в кімнаті вода стоїть.
(Чацкий біжить і приносить. Все наступне напівголосно,
до того, як Софія отямиться)
Стакан налийте.

Чацький
Вже налитий.
Шнурівку відпусти вільніше,
Віскі їй оцтом потри,
Обприскувати водою. Дивись:
Вільніше дихання стало.
Подути ніж?

Ліза
Ось опахало.

Чацький
Дивись у вікно,
Тюрмі на ногах давно!
Дрібниця її турбує.

Ліза
Так-с, баришнін нещасний характер.
З боку дивитися не може,
Як люди падають стрімголов.

Чацький
Обприскувати ще водою.
Ось так. Ще. Ще.

Софія (З глибоким зітханням)
Хто тут зі мною?
Я точно як уві сні.
(Торопка і голосно)
Де він? що з ним? Скажіть мені.

Чацький
Нехай собі зломив би шию,
Вас мало не забив.

Софія
Убивчі холодністю своєю!
Дивитися на вас, вас слухати немає сил.

Чацький
Накажете мені за нього мучитися?

Софія
Туди бігти, там бути, допомогти йому старатися.

Чацький
Щоб залишалися ви без допомоги Одне?

Софія
На що ви мені?
Так, правда, не свої біди для вас забави,
Батько рідний убийся, все одно.
(Лізі)
Підемо туди, біжимо.

Ліза(Відводить її в сторону)
Схаменіться! куди ви?
Він живий, здоровий, дивіться тут у вікно.
(Софія в віконце висовується)

Чацький
Сум'яття! непритомність! поспішність! гнів! переляку!
Так можна тільки відчувати,
Коли втрачаєш єдиного друга.

Софія
Сюди йдуть. Руки не може він підняти. -

Чацький
Хотів би з ним вбитися ...

Ліза
Для компаній? [Хоч незнайомий мені, до цього немає діла.

Чацький(про себе)
Прощення просить у нього,
Що раз про кого-то пошкодувала!

Скалозуб
Дозвольте розповім вам звістку:
Княгиня ласов якась тут є,
Наїзниця, вдова, але немає прикладів,
Щоб їздило з нею багато кавалерів.
Днями Расшиблась в пух;
Жоке не підтримав, вважав він видно мух.-
І без того вона, як чутно, незграбна,
Тепер ребра бракує,
Так для підтримки шукає чоловіка.

Софія
Ах, Олександр Андрійович, ось,
З'явитеся ви цілком великодушні,
На жаль ближнього ви так небайдужі.

Чацький
Так-с, це я зараз явив,
Моїм старанніше стараньем,
І прискання, і відтирання,
Не знаю для кого, але вас я воскресив.
(Бере капелюх і пішов)

явище 10

Ті ж крім Чацького

Софія
Ви ввечері до нас будете?

Скалозуб
Як рано?

Софія
раніше; з'їдуться домашні друзі,
Потанцовать під фортопіяно,
Ми в жалобі, так балу дати не можна.

Скалозуб
З'явлюся, але до батюшки зайти я обіцяв,
Откланяюсь.

Софія
Прощайте.

Скалозуб (Тисне руку Молчаліну)
Ваш слуга.
(Виходить)

явище 11

Софія, Ліза, Тюрмі

Софія
Молчалін! як в мені розум цілий залишився!
Адже знаєте, як життя мені ваша дорога!
Навіщо ж їй грати, і так необережно?
Скажіть, що у вас з рукою?
Чи не дати крапель вам? чи не потрібен спокій?
Пошлемте до лікаря, нехтувати не повинно.

тюрмі
Хусткою перев'язав, не боляче мені з тих пір.

Ліза
Вдарюся об заклад, що дурниця;
І якщо б не личить, не потрібно перев'язки;
А щось не дурниця, що вам не уникнути розголосу:
На сміх того гляди підніме Чацкий вас;
І Скалозуб, як свій хохол закрутить,
Розповість непритомність, додасть сто прикрас;
Жартувати і він здатний, адже нині хто не жартує!

Софія
А ким з них я дорожу?
Хочу люблю, хочу скажу.
Молчалін! ніби я себе не примушувала?
Увійшли ви, слова не сказала,
При них не сміла я дихнути,
У вас запитати, на вас взглянуть.-

тюрмі
Ні, Софія Павлівна, ви занадто відверті.

Софія
Звідки скритність почерпнути!
Готова я була у віконце, до вас стрибнути.
Так що мені до кого? до них? до всього Всесвіту?
Смішно? - нехай жартують їх; прикро? - нехай лають.

тюрмі
Чи не пошкодила б нам відвертість ця.

Софія
Невже на дуель вас викликати захочуть?

тюрмі
Ах! злі язики страшніші пістолета.

Ліза
Сидять вони у батюшки тепер,
От якби ви пурхнули в двері
З особою веселим, безтурботно:
Коли нам скажуть, що хочемо,
Куди як віриться охоче!
І Олександр Андрійович, з ним
Про колишніх днями, про тих витівках
Поразвернітесь-ка в оповіданнях,
Посмішка і пара слів,
І хто закоханий, на все готовий.

тюрмі
Я вам радити не смію.
(Цілує їй руку)

Софія
Хочете ви? .. Піду любезнічіть крізь сліз;
Боюся, що витримати облуди не зумію.
Навіщо сюди бог Чацького приніс!
(Виходить)

явище 13

Софія, Ліза

Софія
Була у батюшки, там немає нікого.
Сьогодні я хвора, і не піду обідати,
Скажи Молчалину, і поклич його,
Щоб він прийшов мене провідати.
(Виходить до себе)

явище 14

Ліза
Ну! люди в тутешній стороні!
Вона до нього, а він до мене,
А я ... одна лише я в любові до смерті трушу.-
А як не полюбити буфетника Петрушу!

відповіді:

Ф а м у з о в Смак, батюшка, відмінна манера, На все свої закони є: Що по батькові і синові честь; Душ тисячкі два родових, - Той і наречений. . . Рішуче скажу: навряд Виходячи з помилкового тези: «" Горе від розуму "- сатира, а не комедія», В. Г. Бєлінський писав, оцінюючи цей монолог: «засланні поширюється про Москву монологом в 54 вірша, де, місцями дуже оригінально висловлюючи самого себе, місцями робить, за Чацького, витівки проти суспільства, які могли б прийти в голову тільки Чацкому »(III, 476). Почасти ця оцінка обумовлена \u200b\u200bсценічної практикою того часу, коли монологи «декламувалися» з відповідним натиском в тих місцях, які могли викликати сміх глядачів. Однак і химерна зміна тим в монолозі Фамусова, оглядає всі верстви московської знаті, і комічна двозначність його похвал - все знаходиться в тісному зв'язку з тією драматичною ситуацією, в якій цей монолог вимовляється. Головна мета у Фамусова - навести Скалозуба на думку про одруження, але тут же в кімнаті присутній Чацький (він знаходиться трохи осторонь і тому засланні не поспішає його представляти Скалозубу); Чацкий все чує, в будь-яку хвилину може втрутитися в розмову, та й Скалозуб зауважив, звичайно, незнайомого парубка. Фамусову якимось натяком необхідно дати зрозуміти, що цей гість випадковий і полковнику не конкуренти. Втім, починає свою промову засланні не цілком вдало: вірний собі, він хвалить московське родове дворянство. Сенс в цьому, звичайно, є: тим самим Скалозубу дається зрозуміти, що Фамусови в Москві не останні люди. Однак, коли сказав: «по батькові і синові честь», засланні схоплюється, згадавши, що його співрозмовник зовсім не може похвалитися предками, і негайно обмовляється, що головне - не знатність, а багатство. Йому прикро, що з мови його зірвалося слово «поганенький» (воно не випадково, звичайно, зірвалося: як не лабузниться засланні перед Скалозубом, про себе він кращої думки!), - і засланні змінює тему, нападає на «розумників», яких « в сім'ю не включать », майже киваючи на Чацького. Тут треба якось пояснити, чому ж в будинок, де є наречена, вхожий ця молода людина, і засланні посилається на відоме московське гостинність. Тут, однак, його підстерігає нова небезпека: він зачепив «розумників» і Чацький може вступити в розмову і зіпсувати всю справу, - так народжується комплімент «юнакам». Але залишити цю похвалу без нагадування про «батьків вітчизни» засланні просто не може; правда, каже він зараз про них теж з оглядкою на Чацького - тільки б він мовчав! - в пам'яті ще свіжа «карбонарського мова» Чацького про Максима Петровича, і засланні дає Чацкому відступне: «про уряді іноді так тлумачать, Що якщо б хто підслухав їх ... біда! »- але тут він схоплюється, що біда, якщо Скалозуб що-небудь укладе з його слів, і зводить цю тему нанівець:« посперечаються, пошумят і розійдуться », заодно - для Чацького насамперед - підкреслюючи їх значимість і необхідність (« без них не обійдеться справа »). Тим часом засланні - в хитрих своїх натяках - далеко пішов від основної теми, і він форсує її, згадуючи дам і вимовляючи похвалу їм в скалозубовскіх виразах ( «»), а тут вже недалеко і до дочок, адже московським (саме московським!) Дівчатам навіть прусський король «дивувався не шляхом» (тобто надзвичайно), - це козирний хід під Скалозуба, для якого прусська школа - найкраща у військовому справі

Фамусов, слуга.

З розідраним ліктем. Дістань-но календар;
Читай не так, як паламар, *
Стривай же. - На аркуші черкніте на записну,
Супроти майбутнього тижня:
До Парасковії Федорівні в будинок
У вівторок покликаний я на форелі.
Куди як дивовижний створений світ!
Пофілософствуй - запаморочиться;
Те бережеш, то обід:

Переженил дітей, онуків;
Кузьма Петрович! Світ йому! -
Що за тузи в Москві живуть і вмирають! -
А може в п'ятницю, а може і в суботу,
Вона не народила, але за розрахунком
На мою: повинна народити ...

Ото ж бо, все ви горді!
Запитали б, як робили батьки?
Вчилися б, на старших дивлячись:

Весь в орденах; їдь щось вічно цугом;
Тоді не те, що нині,

Вельможа в разі - тим паче,

Коли ж треба підслужитися,
І він згинався вперегиб:

Старий заохкав, голос Хрипко;
Зволили сміятися; як же він?
Упав вдругорядь - вже навмисне, -
А? як на вашу? по нашому - тямущий.

Максим Петрович! Жарт!
Максим Петрович! Так! Ви, нинішні, - ну-тка!

Монолог Фамусова явище 2 дію 5 "Горе від розуму"

На всі свої закони є:
Ось, наприклад, у нас вже здавна ведеться,
Що по батькові і синові честь:
Будь поганенький, та якщо набереться
Душ тисячкі два родових, -
Той і наречений.

Хто хоче до нас просимо, - мусиш;
Двері отперта для покликаних і незваних,
Особливо з іноземних;

На юнаків - синків і внучат.
Журім ми їх, а якщо розбереш, -
А наші старички ?? -Як їх візьме запал,
Засудять про справах, що слово - вирок, -
Адже стовпові * все, в ус нікого не дмуть;
Що якщо б хто підслухав їх ... біда!
Не те, щоб новизни вводили, - ніколи,

Прямі канцлери * у відставці - по розуму!

А дами? - сунься хто, спробуй, оволодій;

Дай Бог терпіння, - адже сам я був одружений.
Скомандувати кажіть перед фрунте!

А дочок хто бачив, всяк голову повісь ...

Їх Благонравов, а не особам;
Уміють же себе причепурити
Тафтіцей, чорнобривців та серпанком, *
Словечка в простоті не скажуть, все з гримасою;
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться.
А тому, що патріотки.
Рішуче скажу: навряд
Інша знайдеться столиця, як Москва.

ГОРЕ ВІД РОЗУМУ (Малий театр 1977 рік) - відео

************************************

Горе від розуму. Спектакль Малого театру, 1977

Смак, батюшка, відмінна манера;
На все свої закони є:
Ось, наприклад, ми вже здавна ведеться,
Що по батькові і синові честь;
Будь поганенький, та якщо набереться
Душ тисячкі два родових, -
Той і наречений.
Інший хоч швидше будь, надутий всяким пихою,
Нехай собі Разумником сливу,
А в сéмью не включать. На нас не подивуватися.
Адже тільки тут ще й дорожать дворянством.
Так це чи одне? візьміть ви хліб-сіль:
Хто хоче до нас просимо - зволь;
Особливо з іноземних;
Хоч чесна людина, хоч ні,
Для нас равнехонько, про всіх готовий обід.

Візьміть ви від голови до п'ят,
На всіх московських є особливий відбиток.
Будьте ласкаві подивитися на нашу молодь,
На юнаків - синків і внýчат;
Журім ми їх, а якщо розбереш,
У п'ятнадцять років вчителів навчать!
А наші старички? - Як їх візьме запал,
Засудять про справах, що слово - вирок, -
І про уряді іноді так тлумачать,
Що, якщо б хто підслухав їх ... біда!
Не те, щоб новизни вводили, - ніколи,
Спаси нас боже! Ні. А прідерутся
До того, до добра, а тільки частіше ні до чого,
Посперечаються, пошумят, і ... розійдуться.

Але що без них не обійдеться справа. -
А дами? - сунься хто, спробуй оволодій;
Судді всьому, скрізь, над ними немає суддів;
За картами коли повстануть загальним бунтом,

Скомандувати кажіть перед фрунте!
Бути присутнім пошліть їх в Сенат!
Ірина Власьевна! Ликера Олексіївна!
Тетяна Юрівна! Пульхерія Андревна!

Дивувався не шляхом московським він дівчатам,
Їх Благонравов, а не особам;
І точно, чи можна воспитаннее бути!
Уміють же себе причепурити
Тафтіцей, чорнобривців та серпанком,
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться,
А тому, що патріотки.
Рішуче скажу: навряд
Інша знайдеться столиця, як Москва.

Чацький, Фамусов, Скалозуб.

Фамусов

Скалозуб (густим басом)

Навіщо ж лазити, наприклад,

Фамусов

Сергій Сергійович, дорогий!

Кладіть капелюх, сденьте шпагу;

Скалозуб

(Сідають всі троє, Чацький віддалік.)

Фамусов

Хоч далекими, - спадщини не ділити;

Чи не знали ви, а я поготів, -

Спасибі навчив двоюрідний ваш брат, -

Скалозуб

Не знаю-з, винуватий;

Ми з нею разом не служив,

Фамусов

Сергій Сергійович, це ви чи!

Сищу її на дні морському.

При мені службовці чужі дуже рідкісні;

Один тюрмі мені не свій,

І то потім, що діловий.

до містечка,

Скалозуб

Фамусов

Скалозуб

Йому дано з бантом, мені на шию.

Фамусов

Люб'язний чоловік, і подивитися - так хват,

Скалозуб

Фамусов

Ви повели себе справно,

Давно полковники, а служіть недавно.

Скалозуб

Вакансії якраз відкриті;

Те старших виключать інших,

Інші, дивишся, перебиті.

Фамусов

Скалозуб

У нас в п'ятнадцятій дивізії, які не дале,

Фамусов

Скалозуб

Чи не скаржуся, не обминали,

Фамусов

У погонь чи за полком?

Зате, звичайно, в чому іншому

За вами далеко тягнутися.

Скалозуб

Ні-с, старіше мене по корпусу знайдуться,

Я з вісімсот дев'ятого служу;

Фамусов

І генеральський чин; а там

Мова завести про генеральші?

Скалозуб

Одружитися? Я анітрохи не проти.

Фамусов

Чого? плодяться рік від року;

Скалозуб

Дистанції величезного розміру.

Фамусов

Смак, батюшка, відмінна манера;

На все свої закони є:

Ось, наприклад, у нас вже здавна ведеться,

Що по батькові і синові честь;

Будь поганенький, та якщо набереться

Душ тисячкі два родових, -

Той і наречений.

Інший хоч швидше будь, надутий всяким

пихою,

Нехай собі Разумником сливу,

А в сім'ю не включать. На нас не подивуватися.

Адже тільки тут ще й дорожать дворянством.

Так це чи одне? візьміть ви хліб-сіль:

Хто хоче до нас просимо, - мусиш;

Двері отперта для званих і незваних,

Особливо з іноземних;

Хоч чесна людина, хоч ні,

Візьміть ви від голови до п'ят,

На всіх московських є особливий відбиток.

Будьте ласкаві подивитися на нашу молодь,

На юнаків - синків і внучат,

Журім ми їх, а, якщо розбереш, -

У п'ятнадцять років вчителів навчать!

А наші старички ?? - Як їх візьме запал,

Засудять про справах, що слово - вирок, -

Адже стовпові все, в ус нікого не дмуть;

І про уряді іноді так тлумачать,

Що якщо б хто підслухав їх ... біда!

Не те щоб новизни вводили, - ніколи,

Спаси нас боже! Ні. А прідерутся

До того, до добра, а тільки частіше ні до чого,

Посперечаються, пошумят і ... розійдуться.

Прямі канцлери у відставці - по розуму!

Я вам скажу, знати, часом не наспів,

Але що без них не обійдеться справа. -

А дами? - сунься хто, спробуй, оволодій;

Судді всьому, скрізь, над ними немає суддів;

За картами коли повстануть загальним бунтом,

Дай бог терпіння, - адже сам я був одружений.

Скомандувати кажіть перед фрунте!

Бути присутнім пошліть їх в Сенат!

Ірина Власьевна! Ликера Олексіївна!

Тетяна Юрівна! Пульхерія Андревна!

А дочок хто бачив, - всяк голову повісь ...

Його величність король був прусський тут,

Дивувався не шляхом московським він дівчатам,

Їх Благонравов, а не особам;

І точно, чи можна воспитаннее бути!

Уміють же себе причепурити

Тафтіцей, чорнобривців та серпанком,

Словечка в простоті не скажуть, все з гримасою;

Французькі романси вам співають

І верхні виводять нотки,

До військових людям так і горнуться,

А тому, що патріотки.

Рішуче скажу: навряд

Інша знайдеться столиця як Москва.

Скалозуб

На мою судження,

Фамусов

З тих пір дороги, тротуари,

Будинки і все на новий лад.

Чацький

Будинки нові, але забобони старі.

Радійте, що не знищать

Фамусов (Чацкому)

Гей, зав'яжи на пам'ять вузлик;

(Скалозубу)

Дозвольте, батюшка. Ось-с - Чацького, мені друга,

Але захоти - так був би діловий.

Шкода, дуже шкода, він малий з головою

І славно пише, переводить.

Не можна не пошкодувати, що з таким собі розумом ...

Чацький

І похвали мені ваші докучають.

Фамусов

Не я один, все так же засуджують.

Чацький

А судді хто? - За давністю років

Судження черпають із забутих газет

Завжди готові до журьбе,

Співають все пісня одну і ту ж,

Не помічаючи про себе:

Що старіше, то гірше.

Де, вкажіть нам, батьківщини батьки,

Чудові спорудять палати,

Де розливаються в бенкетах і марнотратстві

Обіди, вечері і танці?

Чи не той ви, до кого мене ще з пелён,

Дитя возили на уклін?

Той Нестор негідників знатних,

Натовпом оточений слуг;

І честь і життя його не раз рятували: раптом

На них він вимені хорти три собаки !!!

Амури і Зефіри все

Розпродані поодинці !!!

Ось ті, які дожили до сивини!

Тепер нехай з нас один,

З молодих людей, знайдеться - ворог шукань,

і прекрасним, -

Вони зараз: розбій! пожежа!

І зарекомендуєте у них мрійником! небезпечним !! -

І в дружинах, доньками - до мундиру та ж пристрасть!

Сюди на час приїжджали, -

Кричали жінки: ура!

І в повітря чепчики кидали!

Фамусов (про себе)

Вже втягне він мене в біду.

(Голосно.)

Сергій Сергійович, я піду

І буду чекати вас в кабінеті.

(1795–1829)

А. С. Грибоєдов - поет, драматург, дипломат і громадський діяч.

У 11 років став студентом Московського Університету. За шість з половиною років пройшов курс трьох факультетів і готувався до кар'єри вченого. Досконало оволодів кількома європейськими мовами, знав стародавні і східні мови.

Війна з Наполеоном перервала заняття Грибоєдова; в серпні 1818 він відправився секретарем російської місії при іранському дворі. У Тегерані Грибоєдов успішно виконав ряд відповідальних дипломатичних доручень: повернення на батьківщину російських солдатів-військовополонених, підготовка і підписання Туркманчайського мирного договору (1828 г.).

30 січня 1829 року величезний натовп тегеранци напала на будинок, займаний російським посольством. Невеликий конвой козаків, сам Грибоєдов героїчно захищалися, але сили були нерівними. Грибоєдов загинув.

Віршованим творчістю Грибоєдов зайнявся ще в університеті, його літературні дебюти (1815-1817 рр.) Пов'язані з театром: переклади-обробки з французького, оригінальні комедії і водевілі, написані в співавторстві з поетом П. А. Вяземським, драматургами Н. І. Хмельницьким і А. А. Шаховським.

Комедію «Лихо з розуму» (в первісному задумі - «Горе розуму») Грибоєдов закінчив в 1824 році. Опублікувати цілком текст комедії йому не удалость через протидію цензури, побачити на сцені - теж. Поставлена \u200b\u200bвона була тільки після смерті автора, спочатку в уривках, повністю - 26 грудень 1831 року.

Горе від розуму. дія друга

ДІЯ II

ЯВИЩЕ 1

Ф а м у з о в, С л у г а.

Ф а м у з о в

Петрушка, вічно ти з обновкою,
З розідраним ліктем. Дістань-но календар;
Читай не так, як паламар,
А з почуттям, з толком, з розстановкою.
Стривай же.- На аркуші черкніте на записну,
Супроти майбутнього тижня:
До Парасковії Федорівні в будинок
У вівторок покликаний я на форелі.
Куди як дивовижний створений світ!
Пофілософствуй, запаморочиться;
Те бережеш, то обід:
Їж три години, а в три дні не звариться!
Відзнач-ка, в той же день ... Ні, немає.
У четвер я покликаний на погребенье.
Ох, рід людський! прийшло в забуття,
Що всякий сам туди ж повинен лізти,
В той скринька, де ні стати, ні сісти.
Але пам'ять по собі має намір хто залишити
Життям похвальним, ось приклад:
Покійний був поважний камергер,
З ключем, і синові ключ вмів доставити;
Багатий, і на багатій був одружений;
Переженил дітей, онуків;
помер; все про нього сумно поминають.
Кузьма Петрович! Світ йому! -
Що за тузи в Москві живуть і вмирають! -
Пиши: у четвер, одне вже до одного,
А може, в п'ятницю, а може, і в суботу,
Я повинен у вдови, у лікарки, хрестити.
Вона не народила, але за розрахунком
На мою: повинна народити ...

ЯВИЩЕ 2

Ф а м у з о в, С л у г а, Ч а ц к и й.
Ф а м у з о в

А! Олександр Андрійович, просимо,
Сідайте-но.

Ч а ц к і й

Ви зайняті?

Ф а м у з о в (слузі)

(Слуга йде.)
Так, різні справи на пам'ять в книгу вносимо,
Забудеться, того гляді.-

Ч а ц к і й

Ви щось не Веселий стали;
Скажіть, чому? Приїзд не в пору мій?
Вже Софії Павлівні який
Чи не сталося чи печалі?
У вас в особі, в рухах суєта.

Ф а м у з о в

Ах! батюшка, знайшов загадку,
Невеселий я! .. У мої літа
Чи не можна ж пускатися мені навприсядки!

Ч а ц к і й

Ніхто не запрошує вас;
Я тільки, що запитав два слова
Про Софії Павлівні: можливо, нездорова?

Ф а м у з о в

Тьху, господи прости! П'ять тисяч разів
Твердить одне і те ж!
Те Софії Павлівни на світі немає гоже,
Те Софія Павлівна хвора.
Скажи, тобі сподобалася вона?
Обрискал світло; чи не хочеш одружитися?

Ч а ц к і й

А вам на що?

Ф а м у з о в

Мене не зле б спроситися,
Адже я їй трохи те саме;
По крайней мере, споконвіку
Батьком недарма називали.

Ч а ц к і й

Нехай я посватався, ви що б мені сказали?

Ф а м у з о в

Сказав би я, по-перше: не примхи,
Именьем, брат, не керуй помилково,
А, головне, піди-тка послужи.

Ч а ц к і й

Служити б радий, прислужувати тошно.

Ф а м у з о в

Ото ж бо, все ви горді!
Запитали б, як робили батьки?
Вчилися б, на старших дивлячись:
Ми, наприклад, або небіжчик дядько,
Максим Петрович: він не те на сріблі,
На золоті їв; сто чоловік до послуг;
Весь в орденах; їдь щось вічно цугом:
Століття при дворі, та при якому дворі!
Тоді не те, що нині,
При государині служив Катерині.
А в ту пору все важливі! в сорок пуд ...
Розкланявся - тупеем НЕ кивнуть.
Вельможа в разі - тим паче;
Не як інший, і пив і їв інакше.
А дядько! що твій князь? що граф?
Сурйозний погляд, гордовитий норов.
Коли ж треба підслужитися,
І він згинався вперегиб:
На куртаг йому трапилося обступили;
Упав, та так, що трохи потилиці НЕ пришиб;
Старий заохкав, голос Хрипко;
Був найвищої наданий посмішкою;
Зволили сміятися; як же він?
Підвівся, оговтався, хотів віддати поклін,
Упав вдругорядь - вже навмисне,
А регіт пущі, він і в третій так само точно.
А? як по-вашому? по-нашому - тямущий.
Упав він боляче, встав здорово.
Зате, бувало, у віст хто частіше запрошений?
Хто чує при дворі привітне слово?
Максим Петрович! Хто перед усіма знав шану?
Максим Петрович! Жарт!
У чини виводить хто і пенсії дає?
Максим Петрович. Так! Ви, нинішні, - ну-тка! -

Ч а ц к і й

І точно, почав світло глупеть,
Сказати ви можете зітхнувши;
Як посравнить, та подивитися
Століття нинішній і століття минулий:
Живі перекази, а віриться насилу;
Як той і славився, чия частіше гнулася шия;
Як не у війні, а в світі брали чолом;
Стукали об підлогу, не шкодуючи!
Кому нужда: тим пиха, лежи вони в пилу,
А тим, хто вище, лестощі, як мереживо плели.
Прямий був століття покори і страху,
Все під личиною старанності до царя.
Не про дядечку про вашому говорю;
Його не було возмутим ми праху:
Але між тим кого полювання забере,
Хоч в раболепстве самому палкому,
Тепер, щоб смішити народ,
Відважно жертвувати потилицею?
А сверстнічек, а дідок
Інший, дивлячись на той стрибок,
І руйнуючись в старій шкірі,
Чай, примовляв: - Ах! якби мені теж!
Хоч є мисливці поподличать всюди,
Так нині сміх страшить і тримає сором у вузді;
Недарма шанують їх скупо государі.-

Ф а м у з о в

Ах! Боже мій! він карбонари!

Ч а ц к і й

Ні, нині світло вже не такий.

Ф а м у з о в

Небезпечна людина!

Ч а ц к і й

Вільніше всякий дихає
І не поспішає вписатися в полк блазнів.

Ф а м у з о в

Що каже! і каже, як пише!

Ч а ц к і й

У покровителів позіхати на стелю,
З'явитися помовчати, пошаркать, пообідати,
Підставити стілець, підняти хустку.

Ф а м у з о в

Він вільність хоче засвідчити!

Ч а ц к і й

Хто подорожує, в селі хто живе ...

Ф а м у з о в

Так він влади не визнає!

Ч а ц к і й

Хто служить справі, а не особам ...

Ф а м у з о в

Суворо б заборонив я цим панам
На постріл під'їжджати до столиць.

Ч а ц к і й

Я нарешті вам відпочинок дам ...

Ф а м у з о в

Терпіння, сечі немає, прикро.

Ч а ц к і й

Ваш вік лаяв я нещадно,
Надаю вам у владу:
Відкиньте частина,
Хоч наші часи на додачу;
Вже так і бути, я не поплачу.

Ф а м у з о в

І знати вас не хочу, розпусти не терплю.

Ч а ц к і й

Я доказав.

Ф а м у з о в

Добро, заткнув я вуха.

Ч а ц к і й

На що ж? я їх не ображу.

Ф а м у з о в (скоромовкою)

Ось нишпорять по світу, б'ють байдики,
Повернуться, від них порядку чекай.

Ч а ц к і й

Я перестав ...

Ф а м у з о в

Мабуть, пощади.

Ч а ц к і й

Продовжувати суперечки не моє желанье.

Ф а м у з о в

Хоч душу відпусти на покаяння!

ЯВИЩЕ 3
З л у г а (входить)

Полковник Скалозуб.

Ф а м у з о в (нічого не бачить і не чує)

Тебе вже запроторять.
Під суд, як пити дадуть.

Ч а ц к і й

Завітав до вас хтось додому.

Ф а м у з о в

Чи не слухаю, під суд!

Ч а ц к і й

До вас людина з доповіддю.

Ф а м у з о в

Чи не слухаю, під суд! під суд!

Ч а ц к і й

Так оберніться, вас звуть.

Ф а м у з о в (обертається)

А? заколот? ну так і чекаю Содому.

Полковник Скалозуб. Накажете прийняти?

Ф а м у з о в (встає)

Осли! сто раз вам повторювати?
Прийняти його, покликати, просити, сказати, що вдома,
Що дуже радий. Пішов же, поспішай.

(Слуга йде.)
Знизало-ста, пане, при ньому остережися:
Відома людина, солідний,
І знаків темряву отличья нахапав;
Чи не по літах і чин завидний,
Не сьогодні завтра генерал.
Знизало-ста, при ньому поводься скромненько.
Ех! Олександр Андрійович, погано, брат!
До мене він шанує частенько;
Я всякому, ти знаєш, радий;
У Москві додадуть вічно втричі:
Ось ніби одружується на Сонюшка. Пусте!
Він, може бути, і радий би був душею,
Так потреби сам не бачу я великий
Дочка видавати ні завтра, ні сьогодні;
Адже Софія молода. А втім, влада
господня.
Знизало-сто, при ньому не сперечайся ти криво і
навскіс,
І завіральние ідеї ці кинь.
Однак немає його! яку б причину ...
А! знати, до мене пішов в іншу половину.

Поспішно йде.

ЯВИЩЕ 4
Ч а ц к і й

Як метушиться! що за спритність!
А Софія? - Чи немає справді тут нареченого якого?
З яких пір мене лякаються як чужого!
Як тут би їй не бути !! ..
Хто цей Скалозуб? батько їм сильно марить,
А може бути, не тільки що батько ...
Ах! той скажи любові кінець,
Хто на три роки вдалину поїде.

ЯВИЩЕ 5

Ч а ц к и й, Ф а м у з о в, С к а л о з у б.
Ф а м у з о в

Сергій Сергійович, до нас сюди-с.
Прошу покірно, тут тепліше;
Прозяблі ви, зігріємо вас;
Отдушнічек відвернемо скоріше.

З к а л о з у б (густим басом)

Навіщо ж лазити, наприклад,
Самим! .. Мені соромно, як чесний офіцер.

Ф а м у з о в

Невже для друзів не робити мені ні кроку,
Сергій Сергійович дорогий!
Кладіть капелюх, сденьте шпагу;
Ось вам софа, розкиньте на спокій.

З к а л о з у б

Куди накажете, лише тільки б сісти.

(Сідають всі троє. Чацький віддалік.)
Ф а м у з о в

Ах! батюшка, сказати, щоб не забути:
Дозвольте нам своїми розрахуватися,
Хоч далекими, спадщини не ділити;
Чи не знали ви, а я поготів, -
Спасибі, навчив двоюрідний ваш брат, -
Як вам доводиться Настасья Миколаївна?

З к а л о з у б

Не знаю-з, винуватий;
Ми з нею разом не служив.

Ф а м у з о в

Сергій Сергійович, це ви чи!
Ні! я перед ріднею, де зустрінеться, поповзом;
Сищу її на дні морському.
При мені службовці чужі дуже рідкісні;
Все більше сестриної, своячку дітки;
Один тюрмі мені не свій,
І то потім, що діловий.
Як станеш представляти до крестишку чи,
до містечка,
Ну як не подбати рідному чоловічкові! ..
Однак братик ваш мені друг і говорив,
Що вами вигод темряву по службі отримав.

З к а л о з у б

У тринадцятому році ми відрізнялися з братом
У тридцятому єгерському, а після в сорок п'ятому.

Ф а м у з о в

Так, щастя, у кого є такий собі синку!
Має, здається, в петличці орденок?

З к а л о з у б

За третє серпня; засіли ми в траншею:
Йому дано з бантом, мені на шию.

Ф а м у з о в

Люб'язний чоловік, і подивитися - так хват,
Прекрасна людина двоюрідний ваш брат.

З к а л о з у б

Але міцно набрався якихось нових правил.
Чин слідував йому: він службу раптом залишив,
У селі книги став читати.

З к а л о з у б

Досить щасливий я в товаришах моїх,
Вакансії якраз відкриті:
Те старших виключать інших,
Інші, дивишся, перебиті.

Ф а м у з о в

Так, ніж кого господь пошукає, піднесе!

З к а л о з у б

Буває, мого щасливішими везе.
У нас в п'ятнадцятій дивізії, які не дале.
Про нашому хоч би мовити бригадному генералові.

Ф а м у з о в

Даруйте, а вам чого бракує?

З к а л о з у б

Чи не скаржуся, не обминали,
Однак за полком два роки поводили.

Ф а м у з о в

У погонь чи за полком?
Зате, звичайно, в чому іншому
За вами далеко тягнутися.

З к а л о з у б

Ні-с, старіше мене по корпусу знайдуться,
Я з вісімсот дев'ятого служу;
Так, щоб чини добути, є багато каналів;
Про них як справжній філософ я суджу:
Мені тільки б дісталося в генерали.

Ф а м у з о в

І славно судіть, дай бог здоров'я вам
І генеральський чин; а там
Навіщо відкладати б далі,
Мова завести про генеральші?

З к а л о з у б

Одружитися? я нітрохи не проти.

Ф а м у з о в

Що ж? у кого сестра, племінниця є, дочка;
У Москві ж немає нареченим перекладу;
Чого? плодяться рік від року;
А, батюшка, зізнайтеся, що ледь
Де знайдеться столиця, як Москва.

З к а л о з у б

Дистанції величезного розміру.

Ф а м у з о в

Смак, батюшка, відмінна манера;
На все свої закони є:
Ось, наприклад, у нас вже здавна ведеться,
Що по батькові і синові честь;
Будь поганенький, та якщо набереться
Душ тисячкі два родових, -
Той і наречений.
Другий хоч швидше будь, надутий всяким пихою,
Нехай собі Разумником сливу,
А в сім'ю не включать. На нас не подивуватися.
Адже тільки тут ще й дорожать дворянством.
Так це чи одне? візьміть ви хліб-сіль:
Хто хоче до нас просимо - зволь;
Двері отперта для званих і незваних,
Особливо з іноземних;
Хоч чесна людина, хоч ні,
Для нас равнёхонько, про всіх готовий обід.
Візьміть ви від голови до п'ят,
На всіх московських є особливий відбиток.
Будьте ласкаві подивитися на нашу молодь,
На юнаків - синків і онуків;
Журім ми їх, а якщо розбереш,
У п'ятнадцять років вчителів навчать!
А наші старички ?? - Як їх візьме запал,
Засудять про справах, що слово - вирок, -
Адже стовпові все, в ус нікого не дмуть;
І про уряді іноді так тлумачать,
Що, якщо б хто підслухав їх ... біда!
Не те, щоб новизни вводили, - ніколи,
Спаси нас боже! Ні. А прідерутся
До того, до добра, а тільки частіше ні до чого,
Посперечаються, пошумят, і ... розійдуться.
Прямі канцлери у відставці - по розуму!
Я вам скажу, знати часом не наспів,
Але що без них не обійдеться справа.-
А дами? - сунься хто, спробуй оволодій;
Судді всьому, скрізь, над ними немає суддів;
За картами коли повстануть загальним бунтом,
Дай бог терпіння, - адже сам я був одружений.
Скомандувати кажіть перед фрунте!
Бути присутнім пошліть їх в Сенат!
Ірина Власьевна! Ликера Олексіївна!
Тетяна Юрівна! Пульхерія Андревна!
А дочок хто бачив, - всяк голову повісь ...
Його величність король був прусський тут;
Дивувався не шляхом московським він дівчатам,
Їх Благонравов, а не особам;
І точно, чи можна воспитаннее бути!
Уміють же себе причепурити
Тафтіцей, чорнобривців та серпанком,
Словечка в простоті не скажуть, все з гримасою;
Французькі романси вам співають
І верхні виводять нотки,
До військових людям так і горнуться,
А тому, що патріотки.
Рішуче скажу: навряд
Інша знайдеться столиця, як Москва.

З к а л о з у б

На мою судження,
Пожежа сприяв їй багато до прикрас.

Ф а м у з о в

Не згадуйте нам, вже мало чи крехтят!
З тих пір дороги, тротуари,
Будинки і все на новий лад.

Ч а ц к і й

Будинки нові, але забобони старі.
Радійте, що не знищать
Ні роки їх, ні моди, ні пожежі.

Ф а м у з о в (Чацкому)

Гей, зав'яжи на пам'ять вузлик;
Просив я помовчати, не велика послуга.

(Скалозубу.)
Дозвольте, батюшка. Ось-с - Чацького, мені друга,
Андрія Ілліча покійного синку:
Чи не служить, тобто в тому він користі не знаходить,
Але захоти - так був би діловий.
Шкода, дуже шкода, він малий з головою,
І славно пише, переводить.
Не можна не пошкодувати, що з таким собі розумом ...

Ч а ц к і й

Чи не можна пошкодувати про кого-небудь іншому?
І похвали мені ваші докучають.

Ф а м у з о в

Не я один, все також засуджують.

Ч а ц к і й

А судді хто? - За давністю років
До вільного життя їхня ворожнеча непримиренна,
Судження черпають із забутих газет
Часів Очаківських і підкорення Криму;
Завжди готові до журьбе,
Співають все пісня одну і ту ж,
Не помічаючи про себе:
Що старіше, то гірше.
Де? вкажіть нам, батьківщини батьки,
Яких ми повинні прийняти за зразки?
Чи не ці, утиск, багаті?
Захист від суду в друзях знайшли, у родинних стосунках,
Чудові спорудять палати,
Де розливаються в бенкетах і марнотратстві,
І де не воскресять клієнти-іноземці
Минулого життя підла риса.
Та й кому в Москві не затискали роти
Обіди, вечері і танці?
Чи не той, ви до кого мене ще з пелён,
Для задумів якихось незрозумілих,
Дитя возили на уклін?
Той Нестор негідників знатних,
Натовпом оточений слуг;
Стараючись, вони в години вина і бійки
І честь, і життя його не раз рятували: раптом
На них він виміняв хорти три собаки !!!
Або он той ще, який для витівок
На кріпак балет зігнав на багатьох фурах
Від матерів, батьків відторгнення дітей ?!
Сам занурений розумом в зефір і в Амур,
Змусив всю Москву дивиться їх красі!
Але боржників не согласил до відстрочення:
Амури і Зефіри все
Розпродані поодинці !!!
Ось ті, які дожили до сивини!
Ось поважати кого повинні ми на безлюдді!
Ось наші суворі цінителі та судді!
Тепер нехай з нас один,
З молодих людей, знайдеться - ворог шукань,
Не вимагаючи ні місць, ні підвищення в чин,
У науки він втупивши розум, прагнучий пізнань;
Або в душі його сам бог порушить жар
До мистецтвам творчим, високим
і прекрасним, -
Вони зараз: розбій! пожежа!
І зарекомендуєте у них мрійником! небезпечним !! -
Мундир! один мундир! він в колишньому їх побуті
Колись переховував, розшитий і красивий,
Їх легкодухість, розуму злидні;
І нам за ними в шлях щасливий!
І в дружинах, доньками - до мундиру та ж пристрасть!
Я сам до нього давно ль від ніжності відрікся ?!
Тепер вже в це мені дитячість не впасти;
Але хто б тоді за всіма не спричинився?
Коли з гвардії, інші від двору
Сюди на час приїжджали, -
Кричали жінки: ура!
І в повітря чепчики кидали!

Ф а м у з о в (про себе)

Вже втягне він мене в біду.

(Голосно.)
Сергій Сергійович, я піду
І буду чекати вас в кабінеті.

ЯВИЩЕ 6

З к а л о з у б, Ч а ц к и й.
З к а л о з у б

Мені подобається, при цьому кошторисі
Майстерно як торкнулися ви
упередження Москви
До улюбленцям, до гвардії, до гвардійським,
до гвардіонцам;
Їх золоту, шиттю дивуються, ніби сонць!
А в Першій армії коли відстали? у чому?
Все так приладнані, і тальи все так вузькі,
І офіцерів вам начтём,
Що навіть говорять, інші, по-французьки.

ЯВИЩЕ 7

З к а л о з у б, Ч а ц к и й, С о ф ь я, Л і з а.
З про ф і я (біжить до вікна)

Ах! Боже мій! впав, вбився! -

(Втрачає почуття.)
Ч а ц к і й
Хто?
Хто це?

З к а л о з у б

З ким біда?

Ч а ц к і й

Вона мертва зі страху!

З к а л о з у б

Так хто? откудова?

Ч а ц к і й

Забився об?

З к а л о з у б

Чи не старий чи наш дав маху?

Л и з а (клопочеться біля панночки)

Кому призначено-с, не минути долі:
Тюрмі на коня сідав, ногу в стремено,
А кінь на диби,
Він об землю і прямо в тім'я.

З к а л о з у б

Поводи затягнув. Ну, жалюгідний ж їздець.
Поглянути, як тріснув він - грудьми або в бік?

ЯВИЩЕ 8

Т е ж е без Скалозуба.
Ч а ц к і й

Допомогти їй ніж? Скажи швидше.

Там в кімнаті вода стоїть.

(Чацкий біжить і приносить. Все наступне -
напівголосно, - до того, як Софія отямиться.)
Стакан налийте.

Ч а ц к і й

Вже налитий.
Шнурівку відпусти вільніше,
Віскі їй оцтом потри,
Обприскувати водой.- Дивись:
Вільніше дихання стало.
Подути ніж?

Ось опахало.

Ч а ц к і й

Дивись у вікно:
Тюрмі на ногах давно!
Дрібниця її турбує.

Так-с, баришнін нещасний характер.
З боку дивитися не може,
Як люди падають стрімголов.

Ч а ц к і й

Обприскувати ще водою.
Ось так. Ще. Ще.

З про ф і я (з глибоким зітханням)

Хто тут зі мною?
Я точно як уві сні.

(Торопка і голосно.)
Де він? що з ним? Скажіть мені.

Ч а ц к і й

Нехай собі зломив би шию,
Вас мало не забив.

Убивчі холодністю своєю!
Дивитися на вас, вас слухати немає сил.

Ч а ц к і й

Накажете мені за нього мучитися?

Туди бігти, там бути, допомогти йому старатися.

Ч а ц к і й

Щоб залишалися ви без допомоги Одне?

На що ви мені?
Так, правда: не свої біди - для вас забави,
Батько рідний убийся - все одно.

(Лізі.)
Підемо туди, біжимо.

Л и з а (відводить її в сторону)

Схаменіться! куди ви?
Він живий, здоровий, дивіться тут у вікно.

(Софія в віконце висовується.)

Ч а ц к і й

Сум'яття! непритомність! поспішність! гнів! переляку!
Так можна тільки відчувати,
Коли втрачаєш єдиного друга.

Сюди йдуть. Руки не може він підняти.

Ч а ц к і й

Хотів би з ним вбитися ...

Для компаній?

Ні, залишайтеся при бажанні.

ЯВИЩЕ 9

З про ф і я, Л і з а, Ч а ц к и й, С к а л о з у б, М ол ч а л і н
(З підв'язати рукою).
З к а л о з у б

Воскрес і неушкоджений, рука
Ударах злегка,
І, втім, все фальшива тривога.

М о л ч а л і н

Я вас перелякав, вибачте заради бога.

З к а л о з у б

Ну! я не знав, що буде з того
Вам ирритация. прожогом вбежалі.-
Ми здригнулися! - Ви отетеріли,
І що ж? - весь страх з нічого.

З про ф і я (не дивлячись, ні на кого)

Ах! дуже бачу, з порожнього,
А вся ще тепер тремчу.

Ч а ц к і й (про себе)

З тюрмі ні слова!

Однак про себе скажу,
Що ні боягузлива. Так буває,
Карета звалиться, - піднімуть: я знову
Готова заново скакати;
Але все найменше в інших мене лякає,
Хоч немає великого нещастя від того,
Хоч незнайомий мені, - до цього немає діла.

Ч а ц к і й (про себе)

Прощення просить у нього,
Що раз про кого-то пошкодувала!

З к а л о з у б

Дозвольте, розповім вам звістку:
Княгиня ласов якась тут є,
Наїзниця, вдова, але немає прикладів,
Щоб їздило з нею багато кавалерів.
Днями Расшиблась в пух, -
Жоке не підтримав, вважав він, видно, мух.-
І без того вона, як чутно, незграбна,
Тепер ребра бракує,
Так для підтримки шукає чоловіка.

Ах, Олександр Андрійович, ось -
З'явитеся ви цілком великодушні:
На жаль ближнього ви так небайдужі.

Ч а ц к і й

Так-с, це я зараз явив,
Моїм старанніше стараньем,
І прискання, і відтирання,
Не знаю для кого, але вас я воскресив.

Бере капелюх і йде.

ЯВИЩЕ 10

Т е ж е, крім Чацького.
З про ф і я

Ви ввечері до нас будете?

З к а л о з у б

Як рано?

Раніше, з'їдуться домашні друзі,
Потанцювати під фортепіяно, -
Ми в жалобі, так балу дати не можна.

З к а л о з у б

З'явлюся, але до батюшки зайти я обіцяв,
Откланяюсь.

Прощайте.

З к а л о з у б (тисне руку Молчаліну)

Ваш слуга.

ЯВИЩЕ 11

З про ф і я, Л і з а, М о л ч а л і н.
З про ф і я

Молчалін! як в мені розум цілий залишився!
Адже знаєте, як життя мені ваша дорога!
Навіщо ж їй грати, і так необережно?
Скажіть, що у вас з рукою?
Чи не дати крапель вам? чи не потрібен спокій?
Пошлемте до лікаря, нехтувати не повинно.

М о л ч а л і н

Хусткою перев'язав, не боляче мені з тих пір.

Вдарюся об заклад, що дурниця;
І якщо б не личить, не потрібно перев'язки;
А щось не дурниця, що вам не уникнути розголосу:
На сміх, того гляди, підніме Чацкий вас;
І Скалозуб, як свій хохол закрутить,
Розповість непритомність, додасть сто прикрас;
Жартувати і він здатний, адже нині хто не жартує!

А ким з них я дорожу?
Хочу - люблю, хочу - скажу.
Молчалін! ніби я себе не примушувала?
Увійшли ви, слова не сказала,
При них не сміла я дихнути,
У вас запитати, на вас взглянуть.-

М о л ч а л і н

Ні, Софія Павлівна, ви занадто відверті.

Звідки скритність почерпнути!
Готова я була у віконце до вас стрибнути.
Так що мені до кого? до них? до всього Всесвіту?
Смішно? - нехай жартують їх; прикро? - нехай лають.

М о л ч а л і н

Чи не пошкодила б нам відвертість ця.

Невже на дуель вас викликати захочуть?

М о л ч а л і н

Ах! злі язики страшніші пістолета.

Сидять вони у батюшки тепер,
От якби ви пурхнули в двері
З особою веселим, безтурботно:
Коли нам скажуть, що хочемо -
Куди як віриться охоче!
І Олександр Андрійович, - з ним
Про колишніх днями, про тих витівках
Поразвернітесь-ка в оповіданнях,
Посмішка і пара слів,
І хто закоханий - на все готовий.

М о л ч а л і н

Я вам радити не смію.

(Цілує їй руку.)
З про ф і я

Хочете ви? .. Піду любезничать крізь сліз;
Боюся, що витримати облуди не зумію.
Навіщо сюди бог Чацького приніс!

ЯВИЩЕ 12

М о л ч а л і н, Л і з а.
М о л ч а л і н

Веселе створіння ти! живе!

Прошу пустити, і без мене вас двоє.

М о л ч а л і н

Яке личко твоє!
Як я тебе люблю!

А панночку?

М о л ч а л і н

її
За посадою, тебе ...

(Хоче її обійняти.)
Ліза

М о л ч а л і н

Є у мене штучки три:
Є туалет, прехитрий робота -
Зовні дзеркальця, і дзеркальце всередині,
Кругом все проріз, позолота;
Подушечка, з бісеру візерунок;
І перламутровий прилад -
Ігольнічік і ножінкі, як милі!
Перлинки, розтерті в білил!
Помада є для губ, і для інших причин,
З духами скляночки: резеда і жасмін.-

Ви знаєте, що я не лещу на інтереси;
Скажіть краще, чому
Ви з панночкою скромні, а з горнішну гульвіси?

М о л ч а л і н

Сьогодні хворий я, обв'язки не зніму;
Прийди в обід, побудь зі мною;
Я правду всю тобі відкрию.

Відходить у бічні двері.

ЯВИЩЕ 13

З про ф і я, Л і з а.
З про ф і я

Була у батюшки, там немає нікого.
Сьогодні я хвора, і не піду обідати,
Скажи Молчалину, і поклич його,
Щоб він прийшов мене провідати.

Іде до себе.

ЯВИЩЕ 14
Ліза

Ну! люди в тутешній стороні!
Вона до нього, а він до мене,
А я ... одна лише я любові до смерті трушу.-
А як не полюбити буфетника Петрушу!

Меню статті:

Павло Опанасович засланні. Портрет.

Вся справа в тому, що дочка Фамусова Софія, як йому здається, дівчина на виданні. І татко її створює в домі своєму таку атмосферу, що женихи стали витися навколо Софьюшка, як метелики навколо свічки ... І ось одного «метелика» Павлу Опанасовичу захотів зачепити. Робить він це за власним вибором і виходячи зі своїх інтересів.

Похвала Московському дворянству

Початок мовлення Фамусова зовсім невдало: вірний собі, він починає хвалити московське дворянство.

Московське гостинність

Московські дівиці краще всіх інших!

Тут називаються відомі, як видно, імена !:

Щоб остаточно завоювати вояку Скалозуба, він велить московським дамам командувати перед фрунте ...

Гімн Москві

Перед тим, як почати свою подвійну мова, пристрасний шанувальник столиці і всього столичного, Павло Панасович вже починав захоплюватися Москвою.

Фамусов.21 століття

Цей закон настільки буквальний, що навіть наводиться статистика, необхідна для вступу в шлюб.

«Будь плохінькій, та якщо набереться душ тисячкі два родових той і наречений».

Монолог Фамусова «Смак, батюшка, відмінна манера ...» в комедії А.С. Грибоєдова «Лихо з розуму»

5 (100%) 1 vote

відповіді:

Фамусов, слуга.

Монолог Фамусова явище 2 дію 5 "Горе від розуму"

ГОРЕ ВІД РОЗУМУ (Малий театр 1977 рік) - відео

************************************