Є книги, починаючи читати які, зупинитись вже неможливо. Цікавий сюжет, яскраві образи героїв та легкий склад є, як правило, головними перевагами цих книг. У нашому огляді десяток книг, які завоювали популярність у читачів саме завдяки своєму найцікавішому та несподіваному сюжету.

1. Амелі Нотомб – "Косметика ворога"

Ще один яскравий приклад того, що не варто спілкуватися з незнайомцями. Ангюст, сидячи в аеропорту, чекаючи відкладеного рейсу, змушений слухати балаканину людини з дивним ім'ям Текстор Тексель. Змусити цього голландця замовкнути можна лише одним способом – почати говорити самому. Ангюст трапляється в цю пастку і стає іграшкою в руках Текселя. На нього чекають усі кола пекла.

2. Борис Акунін - "Азазель"

"Азазель" – це перший роман із захоплюючої серії про детектив Ераста Фандоріна. Йому всього 20 років, він безстрашний, щасливий, привабливий і благородний. Юний Фандорін служить у поліцейському управлінні, і йому за обов'язком служби доводиться розслідувати вельми заплутану справу. Вся серія книг про Фандоріна насичена інформацією про історію Батьківщини і при цьому є захоплюючим детективним читанням.

3. Роман Коробенков - "Пригун"

Відразу варто зазначити, що в цій книзі немає жодних закликів до суїциду. Це не сльозливо-соплива історія та не «емо-стайл». Відкриваючи книгу, читач потрапляє у витончений світ, у якому, ніби в екзотичному коктейлі, змішалися два світи – зовнішній та внутрішній. Не виключено, що для когось ця книга стане настільною.

4. Дафна Дю Мор'є - "Козел відпущення"

Роман "Козел відпущення" британки Дафни Дю Мор'є вважається одним із найкращих її творів. У ньому глибокий психологізм узгоджується з ліризмом. Головний герой - викладач університету - вирушає у подорож Францією. В одному з ресторанів він зустрічає свого двійника – власника маєтку та скляного заводу із Франції. І їх буває божевільна думка - змінитися місцями, а точніше, життями.

5. Джоан Харріс - "Джентельмени та гравці"

Осінні століттями традиції, найбагатша бібліотека, елітна школа, класична освіта та свобода. На що готова дитина з бідної сім'ї, щоб потрапити до такого світу. На що готовий піти вчитель, який віддав Школі 33 роки свого життя. Школа «Сент-Освальд» – як сама вічність. Але якось у ній з'являється людина, головна мета якої – помститися за своє минуле та знищити Школу. Загадковий месник розкручує хитромудру шахівницю. Джоан Харріс підводить читачів до межі, за якою таїться божевілля.

6. Іен Макьюен - "Спокута"

Спекотний літній день 1934-го... Троє молодих людей у ​​передчутті кохання. Перше відчуття щастя, перші поцілунки та зрада, що назавжди змінило долі трьох людей і стало для них новою точкою відліку. "Спокута" - свого роду "хроніка втраченого часу" передвоєнної Англії, що вражає своєю щирістю. Хроніку цю веде дівчинка-підліток, на свій дитячо-жорстокий лад, переоцінюючи та переосмислюючи все, що відбувається.

7. Іен Бенкс - "Осіння фабрика"

Шотландський письменник Іен Бенкс – один із найпопулярніших авторів у Великій Британії. "Кроки по склу" були надруковані лише через 6 років після написання. Реакція на роман була суперечлива – від обурення до захоплення, але байдужих точно не залишилося.

Головний герой - 16-річний Френк. Він зовсім не те, ким здається. Він не той, ким себе вважає. Він убив трьох. Ласкаво просимо на острів, шлях на який охороняють Жертвові Стовпи, а на горищі єдиного на острові будинку чекає своїх нових жертв Осина Фабрика.

8. Євген Дубровін - "Чекаючи на козу"

Як казав сам автор "Чекаючи на козу" про свою книгу, це повість-попередження, яка закликає не розмінюватися на так звані "задоволення життя".

9. Бріжит Обер - "Четверо синів доктора Марча"

Служниця знаходить у шафі щоденник одного із синів доктора Марча і дізнається, що людина, яка писала їх, - жорстокий вбивця. Але найголовніше, що автор щоденника не вказав своє ім'я, і ​​головній героїні доводиться гадати, хто саме із цих милих хлопців – серійний маніяк.

10. Стівен Кінг - "Ріта Хейуорт або Втеча із Шоушенка"

Тим, хто в якийсь момент засумнівається в силі людського духу, варто просто прочитати «Втечу із Шоушенка» - історію безневинної людини, яку засудили до довічного ув'язнення. Головний герой вижив там, де неможливо вижити. Це найбільша історія спасіння.

Любителям полоскотати нерви сої звернути увагу на .

Літературою називають твори людської думки, закріплені в письмовому слові і які мають узагальнене значення. Будь-яке літературне твір залежно від цього, ЯК письменник зображує у ньому реальність, відносять до одному з трьох літературних пологів: епосу, ліриці або драмі

Епос (Від грец. "Розповідь") - узагальнена назва творів, в яких зображуються зовнішні по відношенню до автора події.

Ліріка (від грец. "виконуване під ліру") - узагальнена назва творів - як правило, поетичних, у яких немає сюжету, а відображені думки, почуття, переживання автора (ліричного героя).

Драма (Від грец. "Дія") - узагальнена назва творів, у яких життя показано через конфлікти та зіткнення героїв. Драматичні твори призначені не так для читання, як для інсценування. У драмі важлива не зовнішня дія, а переживання конфліктної ситуації. У драмі епос (оповідь) та лірика злиті воєдино.

У межах кожного роду літератури виділяють жанри- історично сформовані види творів, що характеризуються певними структурними та змістовними ознаками (див. таблицю жанрів).

ЕПОС	ЛІРИКА	ДРАМА
епопея	о так	трагедія
роман	елегія	комедія
повість	гімн	драма
оповідання	сонет	трагікомедія
казка	послання	водевіль
байка	епіграма	мелодрама

Трагедія (з грецьк. «козляча пісня») – драматичний твір з непереборним конфліктом, де змальовується напружена боротьба сильних характерів та пристрастей, що завершується загибеллю героя.

Комедія (З грец. «Весела пісня») - драматичний твір з веселим, смішним сюжетом, що зазвичай висміює громадські або побутові вади.

Драма - Це літературний твір у формі діалогу з серйозним сюжетом, що зображує особистість у її драматичних відносинах із суспільством.

Водевіль – легка комедія зі співом куплетів та танцями.

Фарс – театральна п'єса легкого, грайливого характеру із зовнішніми комічними ефектами, розрахована на грубий смак.

О так (з грецьк. «пісня») – хорова, урочиста пісня, твір, що оспівує, славить якусь значну подію або героїчну особистість.

Гімн (З грец. «Хвала») – урочиста пісня на вірші програмного характеру. Спочатку гімни присвячувалися богам. Нині гімн одна із національних символів держави.

Епіграма (З грец. «Напис») - короткий сатиричне вірш насмішкуватого характеру, що виникло в 3 столітті до н. е.

Елегія - Жанр лірики, присвячений сумним роздумам або ліричний вірш, пройнятий сумом. Бєлінський назвав елегією «пісню сумного змісту». Слово «елегія» перекладається як «тростникова флейта» або «скаржна пісня». Елегія виникла Стародавню Грецію в 7 столітті до зв. е.

Послання - віршований лист, звернення до конкретної особи, прохання, побажання.

Сонет (від прованс. «пісенька») – вірш з 14 рядків, що має певну систему римування та суворі стилістичні закони. Сонет зародився Італії в 13 столітті (творець – поет Якопо да Лентіні), Англії народився першій половині 16 століття (Г. Саррі), а Росії – в 18 столітті. Основні види сонета – італійська (з 2-х катренів та 2-х терцетів) та англійська (з 3-х катренів та заключного двовірша).

Поема (З грец. «Роблю, творю») - ліро-епічний жанр, великий віршований твір з оповідальним або ліричним сюжетом зазвичай на історичну або легендарну тему.

Балада - Ліро-епічний жанр, сюжетна пісня драматичного змісту.

Епопея – великий художній твір, що розповідає про значні історичні події. У давнину – оповідальна поема героїчного змісту. У літературі 19-20 століть з'являється жанр роман-епопея – це твір, у якому становлення характерів головних героїв відбувається у ході їхньої участі в історичних подіях.

Роман – великий оповідний художній твір зі складним сюжетом, у центрі якого – доля особистості.

Повість – художній твір, що займає серединне становище між романом та оповіданням за обсягом та складністю сюжету. У давнину повістю називали всякий оповідний твір.

Оповідання – художній твір невеликого розміру, основу якого – епізод, випадок із життя героя.

Казка - Твір про вигадані події та героїв, зазвичай за участю чарівних, фантастичних сил.

Байка – це оповідальний твір у віршованій формі, невеликого розміру, повчального чи сатиричного характеру.

4.Як відомо, всі літературні твори в залежності від характеру зображуваного відносяться до одного з трьох ПОЛОГІВ: епосу, ліриці або драмі. Літературний рід – це узагальнена назва групи творів залежно від характеру відображення дійсності.

ЕПОС (від грецьк. "оповідь";-) - це узагальнена назва творів, що зображують зовнішні по відношенню до автора події.

ЛІРИКА (від грецьк. "виконуване під ліру";-) - це узагальнена назва творів, у яких немає сюжету, а зображаються почуття, думки, переживання автора чи його ліричного героя.

ДРАМА (від грец. "Дія";-) - узагальнена назва творів, призначених для постановки на сцені; у драмі переважають діалоги персонажів, авторський початок зведено до мінімуму.

Різновиди епічних, ліричних та драматичних творів називають видами літературних творів.

Вигляд і жанр - поняття у літературознавстві дуже близькі.

Жанрами називають варіації виду літературного твору. Наприклад, жанровим різновидом повісті може бути фантастична чи історична повість, а жанровим різновидом комедії – водевіль тощо. Строго кажучи, літературний жанр - це історично сформований тип художнього твору, що містить певні, властиві цій групі творів структурні риси та естетичну якість.

ВИДИ (ЖАНРИ) ЕПІЧНИХ ВИРОБІВ:

Епопея, роман, повість, оповідання, казка, байка, легенда.

ЕПОПЕЯ – великий художній твір, що розповідає про значні історичні події. У давнину – оповідальна поема героїчного змісту. У літературі 19-20 століть з'являється жанр роман-епопея – це твір, у якому становлення характерів головних героїв відбувається у ході їхньої участі в історичних подіях.
РОМАН – великий оповідний художній твір зі складним сюжетом, у центрі якого – доля особистості.
ПОВЕСТЬ – художній твір, що займає серединне становище між романом та оповіданням за обсягом та складністю сюжету. У давнину повістю називали всякий оповідний твір.
РОЗСКАЗ – художній твір невеликого розміру, основу якого – епізод, випадок із життя героя.
КАЗКА – твір про вигадані події та героїв, зазвичай за участю чарівних, фантастичних сил.
БАСНЯ (від «баяти» - розповідати) – це оповідний твір у віршованій формі, невеликого розміру, повчального чи сатиричного характеру.

ВИДИ (ЖАНРИ) ЛІРИЧНИХ ВИРОБІВ:

Ода, гімн, пісня, елегія, сонет, епіграма, лист.

ОДА (з грецьк. «пісня») – хорова, урочиста пісня.
ГІМН (з грецьк. «хвала») – урочиста пісня на вірші програмного характеру.
ЕПІГРАМА (з грец. «Напис») - короткий сатиричне вірш насмішкуватого характеру, що виникло в 3 столітті до н. е.
ЕЛЕГІЯ - жанр лірики, присвячений сумним роздумам або ліричний вірш, пройнятий смутком. Бєлінський назвав елегією «пісню сумного змісту». Слово «елегія» перекладається як «тростникова флейта» або «скаржна пісня». Елегія виникла Стародавню Грецію в 7 столітті до зв. е.
ПОСЛАННЯ – віршований лист, звернення до конкретної особі, прохання, побажання, визнання.
СОНЕТ (від провансальського sonette – «пісня») – вірш із 14 рядків, що має певну систему римування та суворі стилістичні закони. Сонет зародився Італії в 13 столітті (творець – поет Якопо да Лентіні), Англії народився першій половині 16 століття (Г. Саррі), а Росії – в 18 столітті. Основні види сонета – італійська (з 2-х катренів та 2-х терцетів) та англійська (з 3-х катренів та заключного двовірша).

ЛІРОЕПІЧНІ ВИДИ (ЖАНРИ):

Поема, балада.

ПОЕМА (з грецьк. poieio – «роблю, творю») – великий віршований твір із оповідним чи ліричним сюжетом зазвичай на історичну чи легендарну тему.
БАЛАДА – сюжетна пісня драматичного змісту, розповідь у віршах.

ВИДИ (ЖАНРИ) ДРАМАТИЧНИХ ВИРОБІВ:

Трагедія, комедія, драма (у вузькому значенні).

ТРАГЕДІЯ (з грецьк. tragos ode – «козляча пісня») – драматичний твір, що зображує напружену боротьбу сильних характерів та пристрастей, що зазвичай закінчується загибеллю героя.
КОМЕДІЯ (з грец. komos ode – «весела пісня») – драматичний твір з веселим, смішним сюжетом, що зазвичай висміює громадські чи побутові вади.
ДРАМА («дія») – це літературний твір у формі діалогу з серйозним сюжетом, що зображає особистість у її драматичних стосунках із суспільством. Різновидами драми можуть бути трагікомедія або мелодрама.
ВОДЕВІЛЬ – жанровий різновид комедії, це легка комедія зі співом куплетів та танцями.
ФАРС – жанровий різновид комедії, це театральна п'єса легкого, грайливого характеру із зовнішніми комічними ефектами, розрахована на грубий смак.

• Роман Мстиславович Галицький (бл. 1150-19 червня 1205) - князь новгородський (1168-1170), князь волинський (1170-1187,1188-1199), галицький (1188), перший князь галиц-1 великий князь Київський (1201, 1204).
• Оповідальний твір зі складним сюжетом та багатьма героями
• Великий оповідний, художній твір зі складним сюжетом
• Літературний твір
• Велике творіння маститого письменника
• І чоловіче ім'я, і ​​літературний твір
• Оповідальний твір зі складним сюжетом
• Ім'я, інтрижка чи великий твір
• Ім'я, інтрижка та літературний твір
• Літературний твір, що "сперечається" з приказкою "короткість - сестра таланту"
• Художній твір

ДІАЛЕКТИЗМ

• Мовна особливість мови, що вкраплюється в художній твір
• Драма. UA – фестиваль сучасної драматургії, що проходить у Львові з 2010 року.
• Літературно-мистецький твір
• Твір для театру
• Літературний твір із серйозним сюжетом без трагічного результату
• Театральна п'єса, орієнтована на сценічне виконання літературний твір - серйозний, із глибоким внутрішнім конфліктом
• Один із трьох основних пологів художньої літератури
• Один із основних пологів художньої літератури
• Рід літературних творів, написаних у діалогічній формі та призначених для виконання акторами на сцені
• Якщо когось убили на початку твору, то це діти
• Інсталяція (англ. installation - установка, розміщення, монтаж) - форма сучасного мистецтва, що є просторовою композицією, створеною з різних готових матеріалів і форм (природних об'єктів, промислових та побутових предметів, фрагментів текстової та візуальної інформації) і являє собою художнє ціле.
• Художній твір, що є композицією з різних предметів

Жанр як поняття виник вже дуже давно, ще в античному світі. У цей час з'явилася і типологія жанрів. Сьогодні типології текстів суворіші і мають чіткі межі. Причому застосовуються вони у всіх сферах життя – у державній діяльності, у професійних сферах, театрі, медицині та навіть побуті.

Жанри у художній літературі – це особливе складне питання. Як відомо, всі літературні твори в залежності від характеру зображуваного відносяться до одного з трьох пологів: епосу, ліриці чи драмі .

ЕПОС(Від грец. «Розповідь») - це узагальнена назва творів, що зображують зовнішні по відношенню до автора події.

ЛІРИКА(від грецьк. «виконуване під ліру») – це узагальнена назва творів, у яких немає сюжету, а зображаються почуття, думки, переживання автора чи його ліричного героя.

ДРАМА(від грец. «Дія») – узагальнена назва творів, призначених для постановки на сцені; у драмі переважають діалоги персонажів, авторський початок зведено до мінімуму.

Жанрами називають варіації виду літературного твору. Наприклад, жанровим різновидом повісті може бути фантастична чи історична повість, а жанровим різновидом комедії – водевільі т.д. Строго кажучи, літературний жанр - це історично сформований тип художнього твору, що містить певні, властиві цій групі творів структурні риси та естетичну якість.

		великий художній твір, що розповідає про значні історичні події. У давнину – оповідальна поема героїчного змісту. У літературі 19-20 століть з'являється жанр роман-епопея – це твір, у якому становлення характерів головних героїв відбувається у ході їхньої участі в історичних подіях.
		великий оповідальний художній твір зі складним сюжетом, у центрі якого – доля особистості.
		художній твір, що займає серединне становище між романом та оповіданням за обсягом та складністю сюжету. У давнину повістю називали всякий оповідний твір.
		художнє твір невеликого розміру, основу якого – епізод, випадок із життя героя.
		твір про вигадані події та героїв, зазвичай за участю чарівних, фантастичних сил.
		(від «баяти» – розповідати) – це оповідний твір у віршованій формі, невеликого розміру, повчального чи сатиричного характеру.
		(З грец. «Пісня») – хорова, урочиста пісня.
		(З грец. «Хвала») – урочиста пісня на вірші програмного характеру.
		жанр лірики, присвячений сумним роздумам або ліричний вірш, пройнятий смутком. Бєлінський назвав елегією «пісню сумного змісту». Слово «елегія» перекладається як «тростникова флейта» або «скаржна пісня». Елегія виникла Стародавню Грецію в 7 столітті до зв. е.
		(від провансальського sonette – «пісня») – вірш із 14 рядків, що має певну систему римування та суворі стилістичні закони. Сонет зародився Італії в 13 столітті (творець – поет Якопо да Лентіні), Англії народився першій половині 16 століття (Г. Саррі), а Росії – в 18 столітті. Основні види сонета – італійська (з 2-х катренів та 2-х терцетів) та англійська (з 3-х катренів та заключного двовірша).
	Епіграма	(З грец. «Напис») - короткий сатиричне вірш насмішкуватого характеру, що виникло в 3 столітті до н. е.
	Послання	віршований лист, звернення до конкретної особи, прохання, побажання, визнання.
	Трагедія	(з грец. tragos ode – «козляча пісня») – драматичний твір, що зображує напружену боротьбу сильних характерів та пристрастей, яке зазвичай закінчується загибеллю героя.
		(з грец. komos ode – «весела пісня») – драматичний твір з веселим, смішним сюжетом, що зазвичай висміює громадські чи побутові вади.
		(«Дія») – це літературний твір у формі діалогу з серйозним сюжетом, що зображує особистість у її драматичних відносинах із суспільством. Різновидами драми можуть бути трагікомедія або мелодрама.
	Водевіль	жанровий різновид комедії, це легка комедія зі співом куплетів та танцями.
		жанровий різновид комедії, це театральна п'єса легкого, грайливого характеру із зовнішніми комічними ефектами, розрахована на грубий смак.
Ліроепічні види (жанри)		(з грецьк. poieio – «роблю, творю») – великий віршований твір із оповідним чи ліричним сюжетом зазвичай на історичну чи легендарну тему.
		сюжетна пісня драматичного змісту, оповідання у віршах.