"В кіно". Розмовна тема на німецькій мові. Топік на німецькому: Мій улюблений театр (розповідь, текст з перекладом) Відвідування театру

Mein Lieblingstheater

Es gibt verschiedene Theater: Opern - und Ballettheater, Puppen-, Kinder-, Jugendtheater, Dramatheater und Studiobühnen. Abend für Abend gibt es Vorstellungen. Sie sind meistens ausverkauft. Es ist nicht die Mode, die Tausende von Menschen ins Theater lockt. Was denn? Der eine möchte sich entspannen, für den anderen ist es ein Hobby.

Eine besondere Erscheinung im Theaterleben Moskaus ist das Kinder-Musiktheater. Viele Jahre war es mit dem Namen von Natalja Saz verbunden. Bereits 1 918 wurde sie die künstlerische Leiterin des ersten Kindertheaters in der Welt. In den 60er Jahren verwirklichte sie ihre Idee, ein Musiktheater für Kinder zu gründen. Es wurde тисяча дев'ятсот шістьдесят п'ять gegründet und bekam 1980 ein neues Gebäude am Wernadski-Prospekt.

Auf der Kuppel sieht man den blauen Vogel aus dem Märchen. Er sitzt auf einer Harfe. Das ist das Wahrzeichen des Theaters, ein Symbol des menschlichen Strebens nach Schönheit und Erkenntnis. Fünf große Türen führen ins Gebäude. Die Kinder werden von beliebten Märchengestalten begrüßt. Der größere Zuschauerraum hat über 1000 Plätze. Hier werden die Musikstücke aufgeführt. Es gibt noch einen kleinen Zuschauerraum für Kammermusik. Das Repetoire hat mehr als 20 Stücke, darunter waren das musikalische Märchen von Sergej Prokofjew «Peter und der Wolf», Wladimir Rubins phantastische Oper »Die drei Dicken» nach dem Märchen von Juri Olescha. Die bekannteste Oper «Der blaue Vogel» steht viele Jahre auf dem Spielplan des Theaters. Die Oper von Mark Minkow «Zaubermusik oder Wir machen eine Oper» fasziniert auch die jungen Zuschauer und wird zu einem richtigen Erlebnis. Bühnendekoration, Kostüme und Schauspieler beeindrucken.

Unberührt. Seine Figuren leben auf der Bühne und bewegen, seine Geschichten fesseln und halten aufgeregte Kinder fast zwei Stunden in Atem. Dieses Theater lehrt die Schönheit verstehen.

Існує безліч театрів: оперний, балетний, ляльковий, дитячий, юнацький, драматичний і навчальний театр. Щовечора тут йдуть вистави. Як правило, всі квитки завжди розкуплені. Це ж не традиція - заманювати тисячі людей в театр. Що тоді? Хтось хоче розважитися, для іншого це хобі. Найзначнішим явищем у театральному житті Москви є дитячий музичний театр. Багато років він був пов'язаний з ім'ям Наталії Сац. З 1918 року вона стала художнім керівником першого дитячого театру в світі. У шестидесятих роки її ідея втілилася в життя: музичний театр для дітей було відкрито. Він був заснований в 1965 році і отримав нову будівлю в 1980 році на проспекті Вернадського.

Під куполом можна побачити синього птаха з казки. Вона сидить на арфі. Це символ театру, символ людської тяги до прекрасного і пізнання. П'ять великих дверей ведуть до будівлі. Діти бачать улюблених персонажів з казок. Найбільший зал для глядачів вміщує понад 1000 місць. Тут і ставляться музичні спектаклі.

Є ще й маленький зал для камерної музики. В його репертуарі понад 20 творів, серед яких і музична казка Сергія Прокоф'єва «Петя і вовк», фантастична опера Володимира Рубіна «Три товстуни» за однойменною казкою Юрія Олеші. Найвідомішою є опера «Синій птах», яка стоїть в репертуарі протягом багатьох років.

Опера Марка Мінкова «Чарівна музика, або Давайте робити оперу» вражає юних глядачів і справляє незабутнє враження. Декорації на сцені, костюми і актори роблять приголомшливе враження.

Особливу силу в цьому театрі має музика. Тут стає зрозуміло, що вона може. Для музики немає занадто маленьких залицяльників. Коли вона підноситься так чудово, жодна душа не залишиться байдужою. Всі персонажі живуть в декораціях, рухаються, їх історії приковують і тримають схвильованих дітей в напрузі майже 2 години. Цей театр вчить розуміти прекрасне.

Якщо життя тебе обдурить, Не журися, не сердься! В день зневіри упокорся: День веселощів, вір, настане. Серце в майбутньому живе; Справжнє понуро: Все миттєво, все ...
Twain wurde als Samuel Langhorne Clemens am 30.11.1835 in Florida (Missouri) geboren. Der Vater starb один тисяча вісімсот сорок сім und Twain musste im Alter von zwölf Jahren eine ...
der Abend, - e - вечір der Abendkurs, - e - вечірній курс abends - вечорами aber - але der Abschied, - e - прощання ...
Німецька мова багатий різними прислів'ями та приказками. Головною відмінністю прислів'я від приказки є те, що прислів'я завжди є закінченим, самостійне, часто римовані пропозицію ...
На цій сторінці ви знайдете цікаві віршики, римування і кричалки, які ви можете використовувати на уроках німецької мови. Лічилки німецькою * * * Eins, ...
Wandrers Nachtlied Über allen Gipfeln Ist Ruh, In allen Wipfeln Spürest du Kaum einen Hauch; Die Vögelein schweigen im Walde. Warte nur, balde Ruhest du ...
+ Ä Die Adresse - адреса Aber - але, а der Affe - мавпа das Alter - вік guten Appetit - смачного der Arzt -...
Рід іменників (сущ.) В німецькій мові представляє особливу складність для тих, хто вивчає мову, оскільки рід німецьких слів часто не збігається з родом російських, а іноді навіть ...
Продукти, громадське харчування Ресторан Das Restaurant Невеликий ресторан, кафе, закусочна Das Lokal Трактир, пивна, кабачок Die Kneipe Бар Die Bar Їдальня, буфет на підприємстві, в ...
Einleitung: Was ist der Titel oder Inhalt der Grafik? Das Diagramm zeigt ... Die Grafik stellt ... dar. Die Tabelle zeigt ... Das Schaubild zeigt ... Die vorliegende Grafik ...
Найбільший список скоромовок на німецькій мові. Цей матеріал буде корисний не тільки учням і студентам, а також вчителям і викладачам німецької мови. Скоромовки розташовані ...

Найменування параметру	значення
Тема статті:	німецький театр
Рубрика (тематична категорія)	Історія

Говорячи про німецькому театрі другої половини XIX століття, слід звернутися до кінця 60-х років. Складна соціально-політична обстановка значно впливала на театральне життя. Постійними театрами були тільки придворні (в резиденціях володарів їй). Широко була поширена гастрольна система. У провідному Берлінському королівському театрі ставилися классицистские твори без будь-яких спроб викоренити рутину, декламационную пафосність. А п'єси, які тут йшли, були шовіністичного спрямування, і писали їх пересічні автори.

При цьому, примітним явищем був придворний театр в столиці герцогства Саксен-Мейнінген, в місті Мейнінгене. Виникнення його відноситься до XVIII століття.

Мейнінгенського театр був одним з найважливіших театрів Німеччини другої половини XIX століття. Але, не дивлячись на те, що театр був придворним, він відчував вплив смаків буржуазної публіки.

З 1869 р директором і режисером театру стає який раніше працював актором в даному театрі Людвіг Кронег (1837-1891). І театр вступає в пору свого розквіту в 70-80-е гᴦ.

На чолі театру стояли три людини: герцог Георг II, який займався в основному декоративної стороною вистави, але мав вирішальний голос у НД ех питаннях життя театру; його дружина, раніше актриса цього театру Елен Франц, в обов'язки якої входила, головним чином, робота над декламацією, і Людвіг Кронег, талановитий режисер і вс есторонне освічена людина.

У розробці режисерських планів Кронег домагався життєвої правди, точності зображення історичної епохи, її побуту і звичаїв. Він же був організатором гастролей театру. Мейнінгенци об'їздили всю Німеччину, були в Голландії, Швеції, Бельгії, Данії, Швейцарії, Англії, двічі були в Росії - в 1885 і 1890 гᴦ. Після смерті Кронега, в 1891 ᴦ., Гастролі припинилися, і театр став безвиїзно працювати в Мейнінгене.

Художній напрям Мейнінгенського театру було засновано на принципах роботи Гете в Веймарском театрі і дослідах К.Л. Іммерман (1796-1840), одного з перших режисерів-постановників німецького театру. Продовжуючи гетівського традиції, Мейнінгенського театр прагнув зберегти високий ідейно-художній рівень репертуару, орієнтуючись головним чином на класику. Продовжуючи традиції Веймарського театру, мейнінгенци стверджували провідне значення режисера у виставі. Від Іммерман мейнінгенци успадкували прагнення до ансамблю, до історичної і побутової точності вистави.

Крім національних традицій німецької режисури, Мейнінгенського театр широко використовував принципи англійського режисера Чарльза Кіна, який поєднував вимога історичної достовірності з зовнішньою ефектністю і пишністю вистави.

У корені репертуару була драматургія Шиллера (''Заговор Фіеско'',''Разбойнікі'',''Лагерь Валленштейна'',''Смерть Валленштейна'',''Вільгельм Телль''). П'єси Шекспіра:''Юлій Цезарь'',''Двенадцатая ночь'',''Венеціанскій купец'',''Макбет'',''Зімняя сказка'',''Укрощеніе строптівой''. Далі в репертуарі були:''Іфігенія в Авліде'' Гете,''Міссіс Сара Сампсон'' Лессінга, п'єси Клейста. З французької драматургії в репертуарі театру були комедії Мольєра''Мнімий больной'' і''Учение женщіни''.

Георг II визначав відбір п'єс і їх трактування. З цієї причини в репертуарі театру не було соціально значних творів німецької драматургії -''Коварства і любві'' Шиллера,''Еміліі Галотті'' Лессінга. Але йшли п'єси, що підсилюють націоналістичні настрої.

Режисура Мейнінгенського театру прагнула до створення закінченого і цілісного художнього твору, в якому вс е складові частини подчин єни завданню якнайповнішого вираження ідеї п'єси. Це і визначало особливий порядок і характер роботи над виставою. Вона починалася з детального вивчення режисурою історичної епохи, побуту. Потім приступали до читанню п'єси, яка обговорювалася спочатку в цілому, а потім по окремим актам, сценам, ролям. Від акторів було потрібно знання не тільки своєї ролі, але і вс їй п'єси. В процесі репетиційної роботи проводилися численні бесіди, під час яких детально розбиралися ролі, робився їх літературний і психологічний аналіз. Після створення режисером і художником плану постановки починалися репетиції масових сцен. Ретельна їх вироблення була одним з найважливіших засобів створення художнього єдності вистави. Мізансцени в спектаклях мейнінгенцев були живими, динамічними, так що натовп органічно брала участь у дії. Статисти ділилися на групи, в кожній групі призначався керівник (''старшіна'') з числа артистів театру, який стежив за тим, щоб учасники масових сцен не приймали однакові пози, вчасно робили потрібні жести, точно подавали репліки, які писалися спеціально для них.

Особливу увагу режисура приділяла роботі над епізодичними ролями. Завдання створення сценічного ансамблю вимагала відмови від системи амплуа. Актор, який виконує головну роль, в наступному спектаклі міг виступати епізодичну або навіть виходити в якості статиста в масовій сцені.

Єдиний художній образ вистави і максимальне правдоподібність зображення життя на сцені вимагали ретельної розробки оформлення. З цієї причини головна увага зверталася на точність відтворення бита͵ для чого досконально вивчалися історичні джерела матеріальної культури. Наприклад, при постановці''Іфігеніі в Тавріде'' театр використовував матеріали археологічних розкопок Шлімана; при постановці''Маріі Стюарт'' вивчали історію місць, зазначених Шиллером; при постановці''Орлеанской деви'' художник їздив на батьківщину Жанни д'Арк - французьке село домри і - і на місці робив ескізи декорацій.

Стандартні, безликі павільйони замінялися декораціями не тільки етнографічно точними, але і носять відбиток соціального стану, способу життя, професії мешканців їй будинку. Замість писаних декорацій з колонами, вони ставили на сцені колони. Планшет сцени розбивався на окремі ділянки (пагорби, ущелини), вводилися драбинки, майданчики, переходи, що дозволяло будувати живописні та динамічні мізансцени.

Сценічна виразність посилювалася застосуванням шумових і світлових ефектів: світлове зображення йде дощу, сходу і заходу сонця, місячного света͵ рухомих хмар і т.п. У виставі''Вільгельм Телль'' в зображенні бурі застосовувалася ціла гама звуків: завивання вітру, гуркіт грому, шум дощу, удари хвиль гірського озера. Театр шумовими ефектами вмів створювати ілюзію великого простору, що минає за сцену.

Але новаторство в області постановочних прийомів не гармоніювала з акторським мистецтвом; там ще зберігався ложнодекламаціонний пафос, ходульність і штампи. Мейнінгенци''не оновили старих чисто акторських прийомів ігри'' (Станіславський). Основним засобом донесення ідеї вистави ставав не актор, а режисерські та постановочні прийоми.

Вимога Мейнінгенського режисури, щоб великі актори грали епізодичні ролі, іноді при слабкому виконанні головних ролей, призводило до руйнування ансамблю і цілісності художнього враження. А.Н. Островський звернув увагу на те, як у виставі''Юлій Цезарь'' одна з найважливіших сцен спотворена невдалим виконанням: ''Прекрасная мова, вкладена Шекспіром Антонію, була сказана актором слабо, а спритно навчена натовп хвилювалася і одушевляється нібито мова була сказана сильно і з увлеченіем''.

Характерна для натуралізму заміна узагальнень і типізації зовнішнім натуралістичною правдоподібністю виявлялася і при підборі акторів. Так, на роль Юлія Цезаря Кронег підібрав актора, зовні схожого на Цезаря, але позбавленого таланту. І з цього приводу А.Н. Островський зауважив, що ''у мейнінгенцев і сам Юлій Цезар належить до бутафорським вещам''.

у статті ''Соображенія і висновки з приводу Мейнінгенського труппи'' А.Н. Островський відзначає позитивні сторони Мейнінгенського театру: розробку масових сцен, вміле застосування світлових ефектів, гарна якість декорацій і бутафорії. Але в цілому він визначає даний театр як ''отлічно дисципліновану трупу, що складається з посередніх акторів і огидно ниючих і ламких актріс'' і виносить свій''пріговор'': '' ... то, що ми у них бачили, - не мистецтво, а вміння, ᴛ.ᴇ. ремесло''.

К.С. Станіславський високо оцінював талановитість і режисерську винахідливість Кронега і сувору дисципліну в театрі, але в той же час засуджував режисерський деспотизм, що пригнічує індивідуальність актора, і перенесення центру ваги вистави з актора на режисерські постановочні прийоми.

Вл.І. Немирович-Данченко був солідарний з оцінкою Островського вистави''Юлій Цезарь''.

Мейнінгенського театр не мав своєї чіткої ідейно-естетичної програми і не був пов'язаний із сучасною драматургією, в зв'язку з цим творчий образ театру виглядав еклектично. Але висока постановочна культура, яка базувалась на розробці принципу єдиної художньої форми вистави, ретельно продуманого постановочного плану, суворого дотримання історичної та національної колоріта͵ дуже вплинула на розвиток режисерської думки кінця XIX століття.

Історична обстановка продовжувала залишатися складною. Соціально-політичні умови в центральній Європі були досить гострі: Франція претендувала на гегемонію і була зацікавлена \u200b\u200bв роздробленості Німеччини. Приводом до фанк-прусській війні 1870-1871 гᴦ. з'явився суперечка про Ельзасі про Лотарингії, прикордонних територіях.

У 1871 ᴦ. закінчилася франко-прусська війна повною поразкою Франції, в якій впала Друга імперія і була проголошена республіка (Паризька Комуна). Франція була окупована пруськими військами, які брали участь в придушенні Комуни.

У тому ж тисячу вісімсот сімдесят один ᴦ. монархи''карлікових'' держав, зібравшись в Версалі, проголосили прусського короля Вільгельма I німецьким імператором. Це означало національне об'єднаю ення Німеччини. Але єдину державу було тільки за формою парламентським, а на справ е зберегло безліч феодальних пережитків, бюрократичний апарат знаходився під впливом буржуазії і охоронявся поліцією. Прусське юнкерства зайняло впливове становище по вс їй імперії. Німецький народ виховувався в дусі шовінізму (ᴛ.ᴇ. крайнього націоналізму). Почався бурхливий розвиток капіталізму, і до кінця XIX ст. Німеччина перетворилася на велику монополістичну державу.

Реакційний режим викликав протидію, виникла Соціалістична робітнича партія Німеччини (Август Бебель і Вільгельм Лібкнехт). В робітничий рух поступово втягнулися представники передової інтелігенції.

Протистояння соціальних сил в кінці XIX - початку XX ст. характеризували складну обстановку, але ця обставина породило і складну духовну культуру.

В даний період консервативні кола німецької інтелігенції підпали під вплив філософського вчення Фрідріха Ніцше, який висунув реакційну теорію''моралі господ'' і''сільной лічності''.

Але були сили, що протистоять шовінізму. Великий внесок в реалістичну естетику вніс Франц Мерінг (1846-1919): у своїх літературно-критичних статтях він стосувався базових проблем і явищ драматургії кінця XIX століття.

Назрівала нагальна потреба оновлення як репертуару, так і художніх прийомів. Початок цьому було покладено Мейнінгенського театром.

Наступний важливий крок був зроблений режисером Отто Брам, який вперше в Німеччині почав ставити сучасну драму - п'єси Ібсена, Гауптмана, Л. Толстого, І. Тургенєва.

Вершиною творчих шукань в театрі початку ХХ ст. в Німеччині були новаторські спектаклі М. Рейнгардта. Його театр відрізнявся гармонійним поєднанням класичного та сучасного репертуару; причому сучасний репертуар відбивав найгостріші віяння і протиріччя епохи.

Ґергардт Гауптман (1852-1946) - видатний драматург Німеччини кінця XIX - початку XX ст. Він починав як художник, перебував під сильним впливом натуралізму. Але інтерес до соціальних процесів, моральним конфліктів дозволив йому робити реалістичні узагальнення в п'єсах.

Ранні п'єси ( ''Перед сходом солнца'', 1889) відповідають натуралізму. У них він втілює ідею повної залежності людини від середовища, а психологія обумовлюється спадковістю. П'єса присвячена темі розпаду багатою селянської сім'ї, зараженої алкоголізмом і не має моральних засад. У 1891 ᴦ. з'являється психологічна драма ''Одінокіе'' і соціальна драма ''Ткачі'' (В ній він спирається на повстання ткачів Сілезії в 1844 ᴦ.). Дія в п'єсі розвивається динамічно. На початку п'єси ткачі - ϶ᴛᴏ забита, голодна, виснажена тяжкою працею маса. У міру розвитку дії вони з покірних рабів перетворюються в активних борців. Гауптман дає в драмі новий тип героя-борця в образах відставного солдата Моріца Егера і його друга ткача Бекера. У драмі показано еволюцію багатьох образів: старий Баумерта поступово втягується в боротьбу, Луїза гільзи - молода ткаля, що йде на боротьбу разом з іншими ткачами. Її чоловік Готліб, зрештою, теж примикає до повстання. Можновладці зображені сатирично.

Як патетична народна драма''Ткачі'' отримали високу оцінку прогресивних деятел їй театру.

драматична казка ''Потонувшій колокол'' (1896) - ϶ᴛᴏ гімн природі. Сюжет створений творчою фантазією Гауптмана, але він також широко використовував теми німецьких казок. Тут виражена важлива думка - про свободу творчості художника, не застереженого умовностями церковної догматики, про творчість, ĸᴏᴛᴏᴩᴏᴇ може знайти гармонію тільки в безпосередній близькості до природи. Стилістично в п'єсі сплелися романтизм образи народної поезії, реалізм і символіка.

Найзначніша п'єса Гауптмана - ϶ᴛᴏ реалістична драма ''Перед заходом солнца''(1932). У цій драмі майстерно з'єдн єни дві лінії - лірична і соцально-викривальна. Οʜᴎ тісно переплітаються між собою. Маттіас Клаузен побачив, як настає в житті торговий розрахунок, цинізм; він засудив даний світ і відвернувся від нього. Це світ не тільки крамарювання, лицемірства і цинізму, це світ наступаючого фашизму, втіленого у фігурі його зятя Кламрота.

Саме в цей період внутрішнього звільнення від вс його минулого в життя Клаузена вторгається молода дівчина Інкен Петерс. Вона вдихнула життя в його існування. Після тривалих сумнівів, вагань він приходить до рішення з'єднатися з нею. Дізнавшись про це, сім'я готується до''атаке'': адже колосальне спадок може піти''бедной швейке'' Інкен. І вони домагаються постанови суду про заснування над батьком опіки, нібито таким, що втратив розум. Маттіас вражений, сил на боротьбу з ними у нього немає. Він йде з власного будинку. Діти ж намагаються визначити його в психіатричну лікарню. І Маттіас вирішує піти з життя.

У роки фашизму Гауптман жив в усамітнитися еніі в своїй садибі і створив тетралогію на античні теми:''Іфігенія в Авліде'',''Смерть Агамемнона'',''Електра'' і''Іфігенія в Дельфах''. Цим він висловлював протест проти режиму. Драматургія Гауптмана внесла значний вклад в літературу і театр Німеччини.

Німецький театр - поняття і види. Класифікація та особливості категорії "Німецький театр" 2017, 2018.

Guten Tag, liebe Schüler. Heute haben wir wieder Deutsch. Das Thema unserer Stunde «Theater».

Merken Sie Sich!

Ich gehe gern Theater (in die Oper).

Я люблю ходити в театр (в оперу).

Ich gehe gern in ein heiteres (lustiges) Stuck.

Я люблю ходити на веселі речі.

Heute abend haben wir Anrecht (im Theater)

Сьогодні ввечері ми йдемо в театр по абонементу

Fur diesen Winter haben wir in Anrecht (Abonnement)

fur die Komische Oper genommen

На цю зиму ми взяли абонемент в «Берлінська комічна опера»

Dieses Stuck wird selten aufgefuhrt.

Ця річ рідко ставиться.

Ich versaume nie ein gutes Stuck.

Я ніколи не пропускаю хороших речей.

Gestern war ich in der Premiere (in der Urauffuhrung

bzw.in der Erstauffuhrung) der Oper.

Вчора я був на прем'єрі опери.

Dieses Stuck wurde vom Publikum gut aufgenommen

Das Haus war gebrangt voll.

Ця постановка була добре прийнята публікою (глядачами).

Театр був переповнений.

Das Stuck ist ein Erfolg.

Ця постановка користується успіхом.

Das Stuck ist durchgefallen.

Ця п'єса провалилася.

Das Stuck ist vom Spielplan abgesetzt worden.

П'єса знята з репертуару.

Die Handlung entwickelt sich rasch

Дія розгортається швидко.

In diesem Stuck sind die Hauptrollen doppelt besetzt.

Heute spielt die erste Besetzung.

У цій п'єсі в основних ролях зайнято по два актори.

Сьогодні грає перший склад.

Die Rolle ... spielt Helene Weigel.

Роль ... грає Олена Вейгель

Sie tritt selten auf.

Вона рідко виступає.

Jetzt hat ... seinen Auftritt.

Тепер вихід ...

Mein Freund ist ... Verehrer.

Мій друг-шанувальник.

Darf ich bitte vorbei?

Дозвольте пройти

Das Stuck steht (ist) auf dem Spielplan unseres Theaters.

П'єса варто в репертуарі нашого театру.

Das Drama ist spannend.

Драма захоплююча.

Dieser Schauspieler hat sich in seine Rolle hineingelebt.

Цей артист увійшов в свою роль.

Dieser Schauspieler hatte gestern bei der Erstauffuhrung

Цього артиста сьогодні на прем'єрі викликали десять разів.

Dieser Schauspieler war gestern nicht gut

Vielleicht liegt ihm die Rolle nicht.

Цей артист грав вчора погано. Може бути, це не його роль.

Der Tenor war gestern nicht bei Stimme

In der BRD gibt es viele Theater. Zu den besten Berliner Theatern gehoren die Deutsche Staatsoper, die Komische Oper, das Berliner Ensemble und das Deutsche Theater.

Es gibt verschiedene Moglichkeiten, sich Theaterkarten zu beschaffen: man kann Karten an der Kasse des Theaters und in verschiedenen Theaterkassen kaufen, man kann die Karten auch telefonisch in dem entsprechenden Theater vorbestellen, oder man kann ein Anrecht (ein Abonnement) fur die ganze Spielzeit erwerben . Anrechte sind zu Beginn der Spielzeit an der Anrechtskassen (Abonnementkessen) zu haben. Das Anrecht gewahrt Preisermassigung. Beim Kauf eines Anrechts zahlt man eine gewisse Summe an. Es gibt auch kombinierte Anrechte fur zwei oder drei Theater. Die besten Stucke sind meist ausverkauft, deshalb muss man die Karten im Vorverkauf besorgen.Am Sonntag beginnt der Vorverkauf fur die kommende Woche.Die Vorstellungen fangen gewohnlich um 19 Uhr oder um 19.30 Uhr an.

In der deutschen Theatern gibt es gewohnlich nur eine grosse Pause, in der man den Zuschauerraum verlasst.In den ubrigen Pausen bleibt man sitzen.

Besucher: Ich mochte fur Sonnabend eine Karte fur "Othello" haben.

Kassierer: Sonnabend wird nicht "Othello", sondern die "Zauberflote" gespielt.

K .: Der Hauptdarsteller ist erkrankt.

B .: Dann wird nachste Woche wahrscheinlich auch nicht "Othello" gegeben.

K .: Wahrscheinlich nicht.

B .: Dann werde ich die "Zauberflote" nehmen. Haben Sie noch was Gutes da?

K .: Wieviel wollen Sie ausgeben?

B .: So 7-8 EU. moglichst Parkett? Wieviel Karten brauchen Sie?

K .: Da habe ich nur einzelne Karten.

B .: Einzelne mochte ich nicht haben.

K .: Dann nehmen Sie doch 1. Rang, ich habe hier zwei schone Karten.

in der. 2. Reihe Mitte.

B .: Ist das nicht ein bisschen weit von der Buhne entfernt?

K .: Es ist naturlich etwas weiter als Parkett, dafur ubersehen Sie die ganze Buhne viel besser.

B .: Gut, dann nehme ich sie. Was habe ich zu zahlen?

K .: Zusammen 16.10 EU.

B .: Bitte ,. Es geht doch erst um 19.30 Uhr los?

K .: Nein, Beginn ist schon um 19.00 Uhr.

B .: Danke. Auf Wiedersehen

Also liebe Freunde, wir beenden unsere Stunde. Sie haben sehr gut gearbeitet. Ich meine, dass sie gute Kenntnisse bekommen haben, die sie im Leben gebrauchen können. Ich möchte noch sagen, dass es sehr wichtig ist, immer kommunikations- fähig und flexible zu sein. Diese Charakterzüge helfen ihnen unbedingt im Leben.

Sagt bitte eure Meinung dazu! Die Noten sind ....

Hausaufgabe - Macht den Dialog «Im Kaufhaus»

Тема: Великий театр

цілі: - створити умови для формування вміння сприймати тексти на слух з розумінням основного змісту, виділяти головне і заданий
за матеріалом почутого, виконувати контрольно-перевірочні завдання після прослуховування, читати невеликий текст про Великому театрі з розумінням основного змісту;

Забезпечити розвиток мовної компетенції, мислення, уваги, пам'яті; - забезпечити вихованняу школярів доброзичливості, толерантності, відповідальності.

Хід уроку

Мотиваційно-цільовий етап

Guten Tag! Setzt euch! Wer hat heute Klassendienst? Welches Datum ist heute? Wer fehlt heute?

Hören und Verstehen müssen Hand in Hand gehen! Heute haben wir Hörverstehen. Wir hören und lesen einige Information über das Bolschoi Theater und arbeiten an ihr.

II. мовна зарядка

Wir beginnen mit der Sprechgymnastik! Beantwortet die Fragen:

Welche Theater wisst ihr?

III. Контроль домашнього завдання

Prüfen wir die Hausaufgabe! Wie war die Hausaufgabe? Gibt's Fragen?

AB. S. 55, Üb. 1 (переклад слів), 2 (відповісти на питання)

die Rede - мова

sich verabreden - домовитися

j-n anreden - звертатися

die Verabredung - домовленість

die Sorge - турбота

etw. besorgen - подбати

besorgt aussеhen - виглядати стурбованим

Wie habt ihr die Fragen beantwortet?

IV. Розвиток слухопроізносітельних навичок

Macht eure Bücher auf Seite 72 auf, 8.

Moskau. Eine Stadtführerin erzählt einer Gruppe ausländischer Touristen über das Bolschoi Theater. Hier ist ein kleiner Auszug.

Hört bitte zu und wählt die richtige Antwort auf die Frage: Warum ist das Bolschoi Theater weltberühmt?

Das Bolschoi-Theater in Moskau ist das bekannteste und wichtigsteSchauspielhaus für Oper und Ballett in Russland. Das heutige Bolschoi-Theater besteht seit dem Jahr 1776. Im 18. Jahrhundert wurden überwiegendOpern russischer Komponisten aufgeführt, aber auchDramen und Ballette. Am Bolschoi-Theater, welches über 1.800 Zuschauerplätze verfügt, arbeiten etwa 900 Schauspieler,Tänzer, Sänger und Musiker. Das Theater ist auch die Heimat desBolschoi-Balletts.

In Russland ist das Ballett besonders beliebt. Man bevorzugt das klassische Ballett, das hier eine lange Tradition hat. Im Moskauer Bolschoi-Theater ist die Ballettkunst sehr hoch entwickelt. Die Namen der großen Balletttänzerinnen Anna Pawlowa, Ulanowa, Lepeschinskaja, Semenowa, Plissetzkaja, Maksimowa sind weltbekannt. Auch die Namen solcher großen Balletttänzer wie Nuriew, Begak, Baryschnikow, Wassilijew. Die Balletttruppe der Moskauer Bolschoi-Theaters macht Gastreisen durch die ganze Welt und findet überall Beifall und Anerkennung. Dazu tragt auch die wunderschöne Musik von Tschaikowsky, Hatschaturjan, Rodion Schtschedrin und anderer Klassiker der Ballettmusik bei.

Ein Besuch des Bolschoi-Theaters gehört oft zum Programm eines Moskautouristen. Eintrittskarten für die oberen Ränge sind bereits ab etwa acht Euro zu bekommen. Kartenhändler vor dem Eingang verkaufen die Karten jedoch zu weit überteuerten Preisen, da die Veranstaltungen meist restlos ausverkauft sind.

Für eine grundlegende Renovierung und Restaurierung von Mitte 2005 bis Ende Oktober 2011 war das Bolschoi-Theater geschlossen.

Was habt ihr verstanden?

Bitte beantwortet die Frage!

Die Balletttruppe macht Gastreisen durch die ganze Welt.

Beantwortet die Fragen:

Wann wurde das Bolschoi-Theater gegründet?
Wie viel Schauspieler, Tänzer und Musiker arbeiten im Theater?
Was ist in Russland besonders beliebt?
Welche Balletttänzerinnen / Balletttänzer arbeiten im Theater?
Wessen Musik spielt im Theater?
Wie viel kosten die Eintrittskarten ins Theater?

V. Рефлексія

Was habt ihr heute Neues erfahren?

Eure Noten für heute sind ....

VI. Пред'явлення домашнього завдання

Macht die Tagebücher auf und schreibt die Hausaufgabe: вивчити слова до диктанту

Mein Lieblingstheater

Es gibt verschiedene Theater: Opern- und Ballettheater, Puppen-, Kinder-, Jugendtheater, Dramatheater und Studiobühnen. Abend für Abend gibt es Vorstellungen. Sie sind meistens ausverkauft. Es ist nicht die Mode, die Tausende von Menschen ins Theater lockt. Was denn? Der eine möchte sich entspannen, für den anderen ist es ein Hobby.

Auf der Kuppel sieht man den blauen Vogel aus dem Märchen. Er sitzt auf einer Harfe. Das ist das Wahrzeichen des Theaters, ein Symbol des menschlichen Strebens nach Schönheit und Erkenntnis. Fünf große Türen führen ins Gebäude. Die Kinder werden von beliebten Märchengestalten begrüßt. Der größere Zuschauerraum hat über тисячу Plätze. Hier werden die Musikstücke aufgeführt. Es gibt noch einen kleinen Zuschauerraum für Kammermusik. Das Repetoire hat mehr als 20 Stücke, darunter waren das musikalische Märchen von Sergej Prokofjew "Peter und der Wolf", Wladimir Rubins phantastische Oper "Die drei Dicken" nach dem Märchen von Juri Olescha. Die bekannteste Oper "Der blaue Vogel" steht viele Jahre auf dem Spielplan des Theaters. Die Oper von Mark Minkow "Zaubermusik oder Wir machen eine Oper" fasziniert auch die jungen Zuschauer und wird zu einem richtigen Erlebnis. Bühnendekoration, Kostüme und Schauspieler beeindrucken.

Für dieses Theater ist die Musik eine besondere Kraft. Hier wird es deutlich, was sie vermag. Für Musik ist keiner zu klein. Und wenn sie so hinreißend dargeboten wird wie bei diesem Theater, bleibt keine Seele unberührt. Seine Figuren leben auf der Bühne und bewegen, seine Geschichten fesseln und halten aufgeregte Kinder fast zwei Stunden in Atem. Dieses Theater lehrt die Schönheit verstehen.