Порівняльна характеристика героїв гринева та швабрина. Твір на тему: «Відносини Гриньова та Швабрина. Духовне становлення Гриньова та падіння Швабрина

Головними героями твору О.С. Пушкіна «Капітанська дочка», є двоє абсолютно протилежних за людськими якостями офіцера Гриньов та Швабрін. Незважаючи на те, що обидва молоді вийшли з дворянського роду, в яких як відомо з дитинства щепилися високі цінності та моралі, один був чесний і благородний, а інший хитер і поворотливий.

Швабрін виступає у творі ролі негативного героя потрапляє на службу в Білогірську фортецю через скоєння вбивства. У ході проходження служби, коли почалося повстання Пугачова, він, недовго думаючи і зовсім не переймаючись своїм обов'язком перетворюється на його ряди. Також його не турбують і почуття оточуючих його людей. По волі своєї закоханості в Марію Миронову, не зважаючи на те, що почуття не є взаємними, він вирішує силою змусити дівчину бути з ним. Зрадницьки чинить він по відношенню і до свого друга, замишляючи проти того змови і удавання.

Гриньов є абсолютно протилежною стороною Швабрину. Він за своєю волею їде на службу у віддалену від міста фортецю, у всьому слухаючи і підкоряючись своєму батькові. У ньому відчувається неймовірна відданість та шанування своїх батьків. Також він чітко слідує отриманому їм настанови, яке свідчить, що честь потрібно берегти змолоду. При повстанні Пугачова, не побоюючись своє життя Гриньов ясно дає зрозуміти, що немає за що, не перейде у його лави, оскільки давав присягу імператриці і буде вірою правдою служити лише їй.

Пушкін в даному творі ясно дає зрозуміти читачеві, що за такими як Швабрін слідує лише розруха, яка неодмінно призведе до краху його роду, а також і всієї країни. А Гриньов є оплотом у побудові здорового та розвивається суспільства з високими моральними підвалинами та позиціями, які гарантовано призведуть до щасливого та безтурботного майбутнього.

Порівняльна характеристика Гриньова та Швабрина

Петро Гриньов та Олексій Швабрін є героями повісті «Капітанська донька».

Ці двоє молодих людей із заможних сімей. Вони офіцери та обоє закохані в капітанську дочку Машу Миронову.

Петро Гриньов потрапив на службу до Білогірської фортеці за бажанням свого батька. Олексія Швабрина перевели у фортецю за смертовбивство. Під час дуелі на шпагах він заколов одного поручика.

Петро Гриньов щиро любить Машу Миронову, і вона відповідає йому взаємністю. Він готовий заради неї робити рішучі та сміливі вчинки.

Олексій Швабрін не досягнувши прихильності дівчини і отримавши від неї відмову, поводиться вкрай негідно. Він негативно відгукується про сім'ю Маші, дозволяє собі глузувати з дівчини і розпускає про неї погану поголоску.

Петро Гриньов свариться зі Швабриним через його негідну поведінку стосовно Маші. Бажаючи відстояти честь дівчини, Петро бореться зі Швабріним на дуелі. На мить обернувшись на окрик свого слуги, він отримує підступний удар у спину від Швабрина.

Свій обов'язок перед вітчизною вони розуміють по-різному. Коли фортеця штурмувала банда Омеляна Пугачова, Петро був готовий до останнього битися. Він сміливо поводився і не боявся каже Пугачову правду в обличчя.

Швабрін же навпаки, не замислюючись, перейшов на бік лиходіїв. Він лебезив і плазав перед Пугачовим.

Коли Швабрина призначає комендантом фортеці. Він, будучи людиною підлою, користується своєю новою посадою. Він жорстоко поводиться з Машею Мироновою, тримає її під замком і змушує вийти за нього заміж.

Петро Гриньов із листа Маші дізнається про це і негайно вирушає визволяти дівчину з полону Швабрина. Завдяки своєму одкровенню і хоробрості, він заслуговує на прихильність і повагу Пугачова.

Петро великодушна і смілива людина. Протягом усієї повісті він гідно і самовіддано бореться за свої права та за своє кохання.

Швабрін брехливий і лицемірний, він готовий тишком-нишком завдавати ударів і зраджувати своїх товаришів. Він неодноразово намагався насолити Петру та писав на нього доноси.

Обох вони були заарештовані за підозрою у змові з Пугачовим. Швабрін і тут повівся вкрай не порядно, він намагався обмовити Петра. У результаті Гриньова виправдовують та звільняють. У цьому йому сприяє його кохана Маша. Він одружиться з нею. Швабрін залишається в ув'язненні.

А. З. Пушкіну з прикладу цих двох, молодих і забезпечених чоловіків вдалося показати, наскільки різними бувають люди.

Варіант 3

Ці два офіцери є повною протилежністю за своїми людськими якостями. Обидва походять із роду дворян, тому немає сумніву в їхньому вихованні. Але відмінності починаються там, де воно закінчується.

Швабрін грає негативну роль. Він знаходиться на службі у Білгородській фортеці. Туди його направляють тому, що він скоює вбивство. Коли починається повстання Омеляна Пугачова, він без жодного сумніву підтримує бунтівника. Оскільки його головними якостями є хитрість та підступність, то моральний обов'язок не турбує взагалі. Про почуття навколишніх людей говорити нема чого. Його кохана Марія Миронова не відповідає йому взаємністю і вирішує взяти її силою. Але оскільки це виглядає не так, як має бути офіцеру, його дії передбачити не складно. Змови та вдавання щодо його друга, у якого більше шансів на руку Марії, не змушують себе чекати!

Гриньов повна протилежність йому. Його рішенням вирушити у цю фортецю керувався обов'язок перед батьківщиною, а чи не різні хитрощі чи злочину. Він слухається і підкоряється своєму батькові, і тому той вважає його добрим сином. Усі настанови, отримані перед повітом, дотримуються бездоганно. Оберігаючи честь змолоду, Гриньов хоче стати гарним офіцером та полководцем. А оскільки присяга йому не порожній звук, то і при повстанні він починає діяти, як вірний воїн імператриці. Чому ж Марія обирає чесну людину? Для розуміння варто уважно придивитися до них обох.

Петро не бажає робити підлості, а навпаки хоче довести свою любов діями. Тому він наважується на різні вчинки, які вигідно виділяють на загальному тлі. Тоді, як Олексій Швабрін після отримання відмови починає вкрай негативно відгукуватися про саму панночку. Більше того, він потай пускає негативні чутки, які позначаються на репутації дівчини. Через це і розпочинається сварка двох молодих людей. Але честь дівчини для Петра не порожній звук, і він призначає дуель після прояснення всіх обставин. Але доля не на боці порядних людей. На мить відвернувшись, Гриньова чекає удар у спину, який виявляється вирішальним у цьому протистоянні. Дуель закінчується перемогою Олексія.

Після початку облоги саме за підтримки Швабрина Пугачов бере фортецю в свої руки. Призначаючи його основним, він практично розв'язує йому руки. А оскільки той ще й плазуна всіляко, то доказів у вірності не потрібно. Марія потрапляє у своєрідний полон, який сковує її дії. Олексій починає примушувати її силою вийти за нього заміж. Коли про це в листі дізнається Гриньов, він відразу ж кидається на допомогу дівчині. Чим викликає повагу не тільки в неї, а й у самого бунтівника.

Виходячи навіть із цих слів, можна зрозуміти, що Петром Гриньовим рухає порядність, честь, відвага та самовідданість. Тоді, як Олексієм Швабриним рухає брехню, лицемірство та удари у спину. А неодноразові доноси лише підтверджують, що такі люди просто не потрібні навіть серед тих, хто наважується піти проти корони та держави.

Декілька цікавих творів

Головні герої Божественної комедії Данте Аліг'єрі
Поема «Божественна комедія» – один із найвідоміших творів Данте Аліг'єрі – мислителя та поета Італії. Це остання робота автора, і саме у ній відбилося його ставлення до життя.
Образ і характеристика Д-503 в оповіданні
Розповідь ведеться від імені головного героя роману - Д-503. Точніше, ми читаємо щоденник Д-503, який записує, що з ним відбувалося в певний момент часу
Образ і характеристика Петро Мелехов у романі Тихий Дон Шолохова
роман Михайла Олександровича Шолохова, який містить у собі величезну кількість різноманітних образів, що вплинули на багатьох героїв інших творів. Петро Мелехов якраз і є прикладом одного з цих яскравих образів
Герої п'єси Свої люди – порахуємось! Островського
Самсон Силич Большов – глава сім'ї, селянин за походженням, купець та власник значного стану. Головною його цінністю є гроші, і в один момент він вирішує провернути аферу
Які якості характеру Дубровського проявилися в Покровському?
Дубровський у творі показаний позитивним героєм, який увібрав у себе безліч позитивних людських рис. Він чудово вихований, освічений, швидко знаходить рішення у важких ситуаціях

У сюжеті повісті «Капітанська донька» лягли події кінця XVII століття. Росією прокотилася хвиля заколотів під командуванням самозванця Пугачова. Герой пушкінського твору – молодий дворянин Петро Гриньов. Що спільного у Швабрина із головним персонажем?

Щоб знайти подібні риси в цих героїв, слід дати порівняльну характеристику. Про те, що спільного у Гриньова та Швабрина, можна зрозуміти вже з того розділу, де розказано про їхню зустріч.

Ставлення до людей

Гриньову сімнадцять років. Він син поміщика, прихильника старих традицій. На початку твору Гриньов показаний відкритим, але легковажним підлітком. На Петра величезний вплив зробив гувернер - людина несерйозний і найкращий педагог. Втім, француз дав своєму підопічному кілька уроків фехтування, що надалі врятувало йому життя.

Вже на початку повісті читач бачить, що головний герой людина добра, чуйна. Досить згадати сцену зустрічі з Пугачовим. Невідомий мужик допоміг Гриньову вибратися до заїжджого двору. Петро віддячив своєму рятівнику, подарувавши йому заячий кожух. Важко сказати, що спільного у Гриньова та Швабрина. Адже для останнього ставлення до людей обумовлено обачливістю. Швабрін - мстивий, злісний чоловік. Спочатку Петро радий знайомству з молодим дворянином, але незабаром розчаровується у своєму новому приятелю.

Маша Миронова

Олексій підступний, підлий. Він огидно відгукується про мешканців фортеці, у тому числі і про Машу, яка відмовилася виходити за нього заміж. Що спільного у Гриньова та Швабрина? Вони обоє закохані у капітанську доньку. Щоправда, свої почуття висловлюють по-різному.

Швабрін намагається всіляко очорнити наречену, що не відбулася. Він називає її дурницею, а прочитавши вірш, присвячений капітанській доньці, розпускає про неї брудні плітки. Маша, за словами Олексія, готова відповісти взаємністю тому, хто зробить подарунок. Гриньов не дозволяє собі відгукуватися про людей погано. Він справжній дворянин.

Петро заступається за честь дівчини, викликає Олексія на дуель. Далі автор зображує сцену, яка відповідає на запитання про те, що спільного у Гриньова та Швабрина. Загальне одне – вміння фехтувати. В іншому ці герої скоєні протилежності. Швабрін завдає удару противнику тоді, коли той обертається на крик слуги. Завдавати удару в спину - тактика, характерна для Олексія.

Але повернемось до головної героїні пушкінської повісті. Гриньов любить Машу, і це почуття взаємне. Але якби серце дівчини належало іншій людині, її ставлення до неї не змінилося б. Це людина благородна, що діє у будь-якій ситуації, як велить їй офіцерський обов'язок. Швабрін же, перейшовши на бік Пугачова, зробив Машу своєю бранкою. Що спільного між Гриньовим та Швабриним щодо головної героїні, сказано вище. Це закоханість. Однак у розділах, де розказано про захоплення фортеці, Олексій зображений у настільки непривабливому вигляді, що у читача виникають сумніви, чи здатна це людина кохати. Кохання - почуття безкорисливе, а Швабрін завжди прагне наживи.

Ставлення до Вітчизни

Максимально розкривають характеристики героїв події, що відбуваються після захоплення фортеці. Швабрін без вагань переходить на бік бунтівників. Він так боїться смерті, що миттєво забуває про присягу, яку дав імператриці. Гриньову ж вдається дотримуватися настанов батька навіть у критичний момент. Петро відмовляється присягати бунтівникові, у своїй чесно заявляє Пугачову про свій обов'язок перед Батьківщиною.

Як не дивно, розбійник Омелян відчуває до молодого дворянина симпатію. І річ навіть не в тому, що Петро колись подарував йому кожух і почастував вином. Пугачов бачить, що перед ним не боягуз, людина з твердими переконаннями. Навіть самозванець, на совісті якого багато смертей, поважає офіцера, який не відступив від своїх слів у хвилини смертельної небезпеки.

Для Швабріна немає нічого святого. Він зраджує Батьківщину, зрікається офіцерського чину. Але він дуже мстивий. Опинившись під арештом, Швабрін всіляко намагається обмовити Гриньова. Від страти Петра рятує Маша.

Що спільного у героїв Гриньова та Швабрина

У цих образах більше відмінностей, ніж подібних характеристик. Загальну характеристику Гриньова та Швабрина скласти неможливо. І в першого, і в другого дворянське походження. І Гриньов, і Швабрін – офіцери. Але назвати перебіжчика, труса, зрадника дворянином не можна. Дворянин той, котрій понад усе почуття обов'язку. Це той, кому невідома ні користь, ні боягузтво, ні мстивість. Класичний образ російського дворянина – Петро Гриньов. Швабрін - антипод головного героя повісті Пушкіна.

Прочитавши повість А.С. Пушкіна «Капітанська дочка», розумієш, що ідейний зміст цього твору дуже багатогранний. Однією з проблем, що хвилюють автора, стає протиставлення понять честі та безчестя, що дуже яскраво відбито у постійному порівнянні двох героїв: Гриньова та Швабрина та їх уявлень про честь. Ці герої молоді, обидва дворянські походження. Автор підкреслює певну схожість характерів молодих людей. Але що тоді завадило їм стати друзями і разом долати всі тяготи військової служби?

Робота містить 1 файл

Гриньов та Швабрін. Порівняльна характеристика.

На мою думку, причина – у вихованні. Петро Андрійович ніколи не відчував самотності, ні чого не потребував, йому пощастило з батьками. Крім того, Гриньов з дитинства виховувався за високої моральності.

На перших сторінках повісті Пушкін вустами Савельіча знайомить читачів із духовними настановами роду Гриньових: «Здається, ні батюшка, ні дідусь п'яницями не бували; про матінку і говорити нічого…» Такими словами виховує старий слуга свого підопічного Петрушу, який уперше напився і поводився непривабливо.

А перед від'їздом на службу Гриньов отримує від батька заповіт: «Бережи сукню знову, а честь – змолоду». Це народне прислів'я також є епіграфом до твору. Вся подальша історія Гриньова є виконанням, незважаючи на всі труднощі та помилки, цього батьківського заповіту.

Але честь - термін широко розуміється. Якщо для Гриньова-батька честь – це, перш за все, честь дворянина та офіцера, то Гриньов-син, не відмовляючись від такого розуміння, зміг розширити поняття честі до його людського та громадянського значення. У юнаку ніби з'єдналися добре, любляче серце матері з чесністю, прямотою, сміливістю – якостями, властивими його батькові.

Швабрін ж, навпаки, з раннього віку був позбавлений батьківської ласки та турботи. Він не знав, що означає дитяче щастя, дитячий сміх, але добре розумів, що таке сльози і горе. Дитинство обох героїв мало величезний вплив на формування їхнього характеру, совісті та моралі. Гриньов став доброю, сміливою, чуйною і надійною людиною, а Олексій – типовим кар'єристом, брехливим, цинічним, підступним. Ці якості своїх персонажів Пушкін відкриває читачам не відразу, а поступово, змушуючи аналізувати кожний вчинок молодих людей.

Зближує героїв і те, що потрапляють вони до Білогірської фортеці не з власної волі. Гриньов – на настійну вимогу батька, який вирішив, що його синові необхідно «потягнути лямку, та понюхати пороху…». А Швабрін потрапив у цю глушину, можливо, через гучну історію, пов'язану з дуеллю. Відомо, що свого часу для дворянина дуель була способом відстояти свою честь. І Швабрін, на початку повісті, здається, людиною честі. Хоча з погляду простої людини, наприклад, Василиси Єгорівни, дуель – це «смертовбивство». Така оцінка змушує засумніватися у шляхетності Швабріна.

Гриньов вперше вчинив по честі, повернувши картковий обов'язок, хоча в тій ситуації Савельіч намагався його умовити ухилитися від розрахунку. Але благородство взяло гору.

Ця ж якість виявилася і в щедрому подарунку невідомому «чоловіку», який вказав дорогу під час бурану і який потім відіграв вирішальну роль у усій подальшій долі Петра Андрійовича. І в тому, як, ризикуючи всім, він кинувся на допомогу захопленому в полон Савельічу.

Випробування чекали Гриньова і в фортеці, де він служив і своєю поведінкою довів вірність заповітам батька, не зрадив того, що вважав за свій обов'язок і за свою честь.

Повною протилежністю чесному та прямому Гриньову є його суперник Олексій Іванович Швабрін.Автор характеризує Швабрина як цинічну, порожню людину, здатну оббрехати дівчину тільки через те, що вона відмовила йому у взаємності. Швабрін робить ряд підлих вчинків, які характеризують його як низьку людину, здатну на зраду, боягузтво, зраду. Він людина корислива і невдячна. Заради своїх особистих цілей Швабрін готовий зробити будь-який безчесний вчинок. Він зводить наклеп на Машу Миронову, кидає тінь на її матір. Він завдає Гриньову віроломний удар на дуелі і до того ж пише брехливий донос на нього Гриневу-батьку. І на бік Пугачова Швабрін переходить не за ідейними переконаннями: він розраховує зберегти своє життя, сподівається у разі успіху Пугачова зробити за нього кар'єру, а головне, хоче, розправившись зі своїм суперником, насильно одружитися з дівчиною, яка його не любить.

Але особливо яскраво виявилися моральні якості одних героїв і ницість інших під час бунту. Наприклад, капітан Миронов і його дружина вважали за краще померти, ніж здатися на милість повсталих. Так само чинить і Гриньов, не бажаючи присягнути Пугачову, але помилував. Мені здається, що автор дав зрозуміти читачеві, що Пугачов виявив великодушність щодо молодого офіцера не лише з почуття вдячності за стару послугу. Він однаково, як мені здалося, оцінив у Гриньові людину честі. Сам ватажок повстання був чужий поняттям честі. Крім того, Гриньов і Маша, завдяки йому, навіки знайшли один одного.

Швабрін і тут виявився безсилим у здійсненні своїх корисливих планів, оскільки Пугачов як підтримав його, а й явно дав зрозуміти, що той безчесний і тому Гриньову не суперник.

Я думаю, судити про людину можна з її вчинків у скрутну хвилину. Для героїв важливим життєвим випробуванням стало захоплення Білогірської фортеці Пугачовим. Швабрін рятує своє життя. Ми бачимо його «підстриженим у гурток, у козацькому каптані, серед бунтівників». А під час страти він щось шепоче Пугачову на вухо. Гриньов готовий розділити долю капітана Миронова. Він відмовляється цілувати руку самозванцю, бо готовий «віддати перевагу лютій карі такому приниженню…».

По-різному ставляться ці два персонажі до Маші. Гриньов захоплюється, поважає Машу, навіть пише вірші на її честь. Швабрін, навпаки, змішує ім'я дівчини з брудом, кажучи «якщо хочеш, щоб Маша Миронова ходила до тебе в сутінки, то замість ніжних віршиків подаруй їй пару сережок…». Швабрін обмовляє не тільки на цю дівчину, а й на її рідних. Наприклад, коли каже «ніби Іван Ігнатович був у недозволенній зв'язку з Василисою Єгорівною…». Стає зрозумілим, що Швабрін насправді не любить Машу. Коли Гриньов примчав звільнити Марію Іванівну, він побачив її «бліду, худу, з розпатланим волоссям, у селянській сукні…» Вигляд дівчини красномовно говорить про те, що їй довелося пережити з вини Швабрина, який мучив її, тримав ув'язненні і весь час погрожував. видати її бунтівникам.

Якщо порівнювати головних героїв, безумовно, більшу повагу викличе Гриньов, тому що, незважаючи на молодість, він поводиться гідно, залишається вірним собі, не ганьбить чесне ім'я батька, захищає кохану.

Неоднозначно ставиться до своїх героїв і А.С.Пушкін: патріот Гриньов є антиподом зраднику і мерзотнику Швабрину. Я вважаю, Олексій, після переходу на бік повсталих, взагалі не вартий офіцерського звання та честі носить погони.

Я підтримую позицію автора щодо головних героїв. Мені здається, що протистояння Петра Андрійовича Гриньова та Олексія Швабрина – це протистояння вірності та зради, любові та ненависті, добра та зла. На мою думку, Гриньов - той ідеал офіцера, якого не вистачало російської армії в дев'ятнадцятому столітті.

На жаль, зараз дуже мало таких людей, як Петро Гриньов, чесних, добрих та безкорисливих. Сучасне суспільство майже втратило ці риси. А так хочеться, щоб прислів'я «бережи честь змолоду» мало для кожного значення життєвого талісмана, що допомагає долати суворі життєві випробування.

Легендарний роман А.С. Пушкіна «Капітанська донька» насамперед розглядає проблематику честі, гідності та людської чесноти. Щоб глибше поринути у сутність людей і дати читачеві більше можливостей спостерігати за еволюцією характеру героїв, автор поміщає їх у часи повстання Пугачова. Пушкін зіштовхує між собою двох головних героїв роману — Гриньова та Швабрина.

На перший погляд, у цих молодих людей багато спільного. Обидва вони дворянського походження, обидва здобули непогану освіту, цікавляться поезією. Їм навіть подобається одна дівчина – Маша Миронова. Але на цьому їхня схожість закінчується. Гриньов потрапив у фортецю тому, що його батько хотів, щоб син «понюхав пороху», став офіцером. Швабрина ж заслали до Білогірської фортеці за вбивство поручика.

Любов до Маші Миронова стала тим каменем спотикання, про яке розбилася можлива дружба молодих людей. З цього моменту характери героїв починають розкриватися дедалі більше. Маша відмовила Швабрину, і його гнилий нутро почав виявлятися у всій красі. Швабрін почав розпускати про Машу погані чутки, не гребуючи після цього сідати за стіл із її родиною. Також він намагався виставити Гриньова в її очах дурнем, критикуючи його вірші та насміхаючись з них.
Петро, ображений у своїх почуттях, викликає Швабріна на дуель, де негідник намагався напасти на нього зі спини. Після дуелі Швабрін написав батькам Гриньова ганьбить його лист, сподіваючись на те, що це може засмутити їхні стосунки з Машею.

Повною мірою характери героїв розкриваються у момент, коли Пугачов захоплює фортецю. Швабрін відразу ж перекинувся на бік агресора, тоді як Гриньов відмовився служити Пугачову навіть під страхом смерті. Здавалося, смерть Петра була невідворотна, але його великодушно помилували за щедро пожаловану Гриньовим Пугачову шинель і чарку вина.
Але й на цьому Швабрін не зупиняється. Залишившись у фортеці віч-на-віч із Машею, Олексій Іванович намагається змусити її до шлюбу, користуючись своїм високим становищем за нової влади. Маші пощастило, що люблячий її Гриньов зумів отримати повагу Пугачова, який допоміг йому звільнити її з чіпких рук негідника.

Червоною ниткою через роман проходить ідея духовного зростання нашого героя. Образ Швабрина чудово відтінює цей зріст, без цього героя він був не такий помітний.

Своїм романом Олександр Сергійович напевно хотів показати, що людина честі, що зберегла гідність та віру у свої ідеали, може подолати будь-які труднощі. А людина, яка не зуміла протистояти своїм низинним інстинктам, може втратити не лише свободу чи життя, а й саму свою суть, душу, хоч би як високо вона піднялася. І це найжахливіший кінець.

У творі Олександра Сергійовича Пушкіна "Капітанська дочка" описуються два герої: Швабрін і Гриньов. За походженням обидва дворяни, обоє потрапляють до Білогірської фортеці, обидва мають відношення до Пугачова. З першого погляду здається, що вони схожі. Але це не так.

Гриньов отримав домашнє виховання. З п'ятирічного віку він був відданий під опікою придворному, Савельічу, який навчив його грамоті. Незабаром для подальшого виховання та навчання Гриньова був найнятий француз Бопре, "якого виписали з Москви разом із річним запасом прованської олії та вина".

Він не був справжнім учителем, тому більшу частину часу кожен із них займався своєю справою.

Швабрін здобув світську освіту. Йому були не чужі і розваги цього товариства, як, наприклад, карти. А суперечки, на його думку, мали вирішуватися дуеллю.

Гриньов ще до народження був записаний до Семенівського полку. Але коли йому виповнилося 16, його батько, вкотре гортаючи Придворний календар, вирішив, що час і Петру вирушити служити. А щоб він натомість не розважався в Петербурзі, Андрій Петрович вирішив відправити сина "понюхати пороху" до Оренбурга, до свого старого знайомого під начальство. Там Гриньов і був визначений у Білогірську фортецю. Всім було відомо, що якщо член гвардії раптово потрапляє в гарнізон, то, швидше за все, він у чомусь завинив. Одним із таких людей якраз і був Швабрін. Покараний був за вбивство під час дуелі.

У фортеці життя було нудним. Реального ворога не було, тому у офіцерів практично не було жодних обов'язків. Тут Гриньов зустрічається зі Швабріним. Спершу вони ладнають між собою. Розмова Швабрина була цікава Гриньову. Але з кожним днем їхні взаємини погіршувалися. Вони обоє були закохані у Марію Іванівну, дочку коменданта. Швабрін приховував це. Спочатку він описав Машу Гриньову як досконалу дурню. Потім, коли Петро Андрійович показав йому свої вірші, присвячені дочці комеданти, розкритикував їх. На це Гриньов був дуже скривджений, і незабаром вони домовляються про дуель. Але під час бою раптово вибігає Савельіч і гукає Гриньова. І в цей момент Швабрін завдає підлого удару абстрактному противнику. Петро Андрійович втрачає свідомість, але виживає. У цій ситуації Швабрін показує себе людиною, якій не можна довіряти.

Незабаром стає відомо про армію Пугачова, що наближається. Усі, крім Швабрина, дуже схвильовані. Він же поринув у роздуми. Минули дні, і ось бунтівники вже біля стін Білогірської фортеці. Обложені наважуються відкрити ворота і дати бій ворогові. Але коли вони зробили це, виявилося, що вийшло лише три людини: Гриньов, комендант та Іван Ігнатович. Інші побоялися прийняти бій. Таким чином фортеця була захоплена, а коменданта повішено. Гриньов помилував за те, що давно подарував людині, яка виявилася Пугачовим, заячий кожух за допомогу. Швабрін же, оцінивши розстановку сил, віроломно перекинувся до бунтівників.

Швабрина було призначено новим комендантом фортеці. Він твердо вирішив досягти руки Маші, навіть силою. Але коли Гриньов повернувся до Білогірської фортеці, та ще й разом із Пугачовим, Швабрін опинився у скрутному становищі. Петро Андрійович ще залишався його ворогом. Але нове становище Гриньова змушує його вдавати, що жодних розбіжностей між ними немає. Гриньов, у свою чергу, поводиться чесно, не розмовляючи зі своїм ворогом.

Незабаром, за обставинами, вони зустрічаються в суді. Обох обвинувачено в участі в змові Пугачова. Відмінність полягає в тому, що Швабрін дійсно виступив разом з бунтівниками, а Гриньов ніколи не був з ними заразом. На цей момент герої сильно змінюються. Петро Андрійович з невпевненого у собі юнака, яким він був на початку твору, перетворився на гідну дорослу людину. А Швабрін же виявив свої негативні якості: підлість, віроломство, лицемірство, схильність до брехні. Під час допиту він, розуміючи, що сам уже не справдиться, починає всіляко звинувачувати свого суперника. Гриньов не уподібнюється йому і говорить тільки за себе.

До кінця твору долі і Швабрина, і Гриньова відповідають їх особистісним якостям. Чесний і відкритий Петро Андрійович досягає всього, що він хотів. А брехливий Швабрін карається владою. Герої починали з одного й того ж становища, але один зміг перетворитися на позитивну людину, якій можна довіряти, а інший так і залишився брехуном, який думає лише про себе.