Татарська казка шурале. Дитячі казки онлайн Казка шурале на татарською мовою

Юний любитель літератури, ми твердо переконані, в тому, що тобі буде приємно читати казку "Шурале (Татарська казка)" і ти зможеш отримати від неї урок і користь. Сюжет простий і старий як світ, але кожне нове покоління знаходить для себе в ньому щось актуальне для себе і корисне. Кожен раз, прочитуючи ту чи іншу билину, відчувається неймовірна любов до якої описуються зображення навколишнього середовища. Мило і відрадно зануритися в світ, в якому завжди бере гору любов, благородство, моральність і безкорисливість, якими будується інший читач. "Добро завжди перемагає зло" - на цьому фундаменті створи, подібні даному і це творіння, з ранніх років закладаючи основу нашого світогляду. Всі образи прості, повсякденні і не викликають юнацького нерозуміння, адже ми стикаємося з ними щодня в нашому побуті. Стикаючись з такими сильними, вольовими і добрими якостями героя, мимоволі відчуваєш бажання і самому перетворитися в кращу сторону. Казка "Шурале (Татарська казка)" читати безкоштовно онлайн варто всім, тут і глибока мудрість, і філософія, і простота сюжету з хорошим закінченням.

Б ил в одному аулі сміливий дроворуб.

Поїхав він одного разу взимку в ліс і почав рубати дрова. Раптом перед ним з'явився Шурале.

- Як тебе звуть, чоловічок? - запитує Шурале.

- Мене звуть Билтир **, - відповідає дроворуб.

- Давай, Билтир, пограємо, - каже Шурале.

- Не до гри мені зараз, - відповідає дроворуб. - Не буду з тобою грати!

Розсердився Шурале і закричав:

- Ах так! Ну, тоді не випущу тебе живим з лісу!

Бачить дроворуб - погана справа.

- Добре, - каже. - Пограю з тобою, тільки спочатку допоможи мені розколоти колоду.

Ударив дроворуб сокирою по колоді раз, вдарив два і каже:

- Засунь пальці в щілину, щоб вона не защеміло, поки я не вдарю втретє.

Засунув Шурале пальці в щілину, а дроворуб витягнув сокиру. Тут колода зімкнулася міцно-міцно і прищикнула пальці Шурале. Тільки цього і потрібно було дроворубові. Зібрав він свої дрова і поїхав скоріше в аул. А Шурале давай кричати на весь ліс:

- Мені Билтир пальці прищемив! .. Мені Билтир пальці прищемив! ..

Збіглися на крик інші шурале, запитують:

- Що трапилося? Хто прищемив?

- Билтир прищемив! - відповідає Шурале.

- Коли так, ми нічим тобі допомогти не можемо, - кажуть інші шурале. - Якби це сталося нині, ми б допомогли тобі. Раз це було в минулому році, де ж його тепер знайдеш? Дурний ти! Тобі треба було б кричати НЕ тепер, а в минулому році!

А дурний Шурале так і не міг їм толком нічого пояснити.

Розповідають, що Шурале звалив колоду на спину і до сих пір тягає її на собі, а сам голосно кричить:

- Мені Билтир пальці прищемив!

* Шурале - лісовик.

** Билтир - минулий рік

Є аул поблизу Казані, за назвою Кирлай.
Навіть кури в тому Кирлай співати вміють ... Дивний край!

Хоч я родом чи не звідти, але любов до нього зберігав,
На землі його працював - сіяв, жав і боронив.

Він має славу великим аулом? Ні, навпаки, невеликий,
А річка, народу гордість, - просто маленький джерело.

Ця сторона лісова вічно в пам'яті жива.
Оксамитовим ковдрою розстеляється трава.

Там ні холоду, ні спеки ніколи не знав народ:
Як і подує вітер, як і і дощ
піде.

Від малини, суниці все в лісі строкатим-строкато,
Набираєш в мить єдиний ягід повне відро.

Часто на траві лежав я і дивився на небеса.
Грізної раттю мені здавалися безмежні ліси.

Точно воїни, стояли сосни, липи і дуби,
Під сосною - щавель і м'ята, під березою - гриби.

Скільки синіх, жовтих, червоних там квітів
переплелося,
І від них пахощі в солодкому повітрі лилося.

Летіли, прилітали і сідали метелики,
Ніби з ними в суперечку вступали і мирилися пелюстки.

Пташиний щебет, дзвінкий лепет лунали в тиші
І пронизливим веселощами наповнювали душу мені.

Тут і музика, і танці, і співаки, і циркачі,
Тут бульвари, і театри, і борці, і скрипалі!

Цей ліс запашний ширша за море, вище хмар,
Немов військо Чингіз-хана, многошумен і могутній.

І вставала переді мною слава дідівських імен,
І жорстокість, і насильство, і усобица племен.

2
Літній ліс зобразив я - не оспівав ще мій вірш
Нашу осінь, нашу зиму і красунь молодих,

І веселощі наших свят, і весняний сабантуй ...
Про мій вірш, воспоминаньем ти мені душу не хвилюй!

Але постій, я замріявся ... Ось папір на столі ...
Я адже розповісти зібрався про витівки шурале.

Я зараз почну, читач, на мене ти не нарікай:
Всякий розум я втрачаю, тільки згадаю я Кирлай.

Зрозуміло, що в цьому дивовижному лісі
Зустрінеш вовка, і ведмедя, і підступну лисицю.

Тут мисливцям нерідко бачити білок довелося,
Те промчить сірий заєць, то промайне рогата лось.
Багато тут стежок таємних і скарбів, кажуть.
Багато тут звірів жахливих і чудовиськ, кажуть.

Багато казок і повір'їв ходить по рідній землі
І про джіннах, і про пери, і про страшні шурале.

Правда ль це? Нескінченний, немов небо, древній ліс,
І не менше, ніж на небі, може бути в лісі чудес.

Про один з них почну я повість коротку свою,
І - такий вже мій звичай - я віршами заспіваю.

Якось в ніч, коли, сяючи, в хмарах місяць ковзає,
З аулу за дровами в ліс відправився джигіт.

На гарби доїхав швидко, відразу взявся за сокиру,
Тук та тук, дерева рубає, а кругом - дрімучий бір.
Як буває часто влітку, ніч була свіжа, волога.
Тому, що птахи спали, наростала тиша.
Дроворуб роботою зайнятий, знай стукає себе, стукає,
На мить забувся зачарований джигіт.
Чу! Якийсь крик жахливий лунає далеко.
І сокиру зупинився в замахнувшись руці.

І застиг від подиву наш моторний дроворуб.
Дивиться - і очам не вірить. Хто ж це? Людина?
Джинн, розбійник або привид цей скорчений виродок?
До чого він потворний, мимоволі страх бере.
Ніс зігнутий на зразок рибальського гачка,
Руки, ноги - точно сучки, злякають і сміливця.
Злобно спалахують очі, в чорних западинах горять.
Навіть вдень, не те що вночі, злякає цей погляд.

Він схожий на людину, дуже тонкий і голий,
Вузький лоб прикрашений рогом в палець наш величиною.
У нього ж в піваршина пальці на руках кривих, -
Десять пальців потворних, гострих, довгих
і прямих.

І в очі потвори дивлячись, що запалилися, як два вогню,
Дроворуб запитав відважно: «Що ти хочеш від мене?»

«Молодий джигіт, не бійся, не тягне мене розбій,
Але хоча я не розбійник - я не праведник святий.

Чому, тебе побачивши, я видав веселий крик?
Тому, що я лоскоту вбивати людей звик.

Кожен палець пристосований, щоб зліше лоскотати,
Вбиваю людини, змушуючи реготати.

Ну-ка пальцями своїми, братик мій, поворуши,
Пограй зі мною в лоскіт і мене Розвесели! »

«Добре, я пограю, - дроворуб йому в відповідь.-
Тільки за однієї умови ... Ти згоден чи ні? »

«Говори ж, чоловічок, будь, ласка, сміливіше,
Всі умови прийму я, але давай грати швидше! »

«Якщо так - мене послухай, як вирішиш -
мені все одно.
Бачиш товсте, велике і важке колоду?
Дух лісової! Давай спочатку попрацюємо удвох,
На гарбу з тобою разом ми колоду перенесемо.
Щілина велику ти помітив на іншому кінці колоди?
Там тримай колоду міцніше, сила вся твоя потрібна! .. »

На вказане місце покосився шурале.
І, джигіту Не суперечачи, погодився шурале.

Пальці довгі, прямі і віддав в пащу колоди ...
Мудреці! Проста хитрість дроворуба вам видна?

Клин, заздалегідь заткнути, вибиває сокирою,
Вибиваючи, виконує спритний задум потайки.

Шурале не ворухнеться, що не поворухне рукою,
Він стоїть, не розуміючи розумної вигадки людський.

Ось і вилетів зі свистом товстий клин, зник в імлі ...
Прищемити і залишилися в щілини пальці шурале.

Шурале обман побачив, шурале волає, кричить.
Він кличе на допомогу братів, він кличе лісової народ.

З покаятися благанням він джигіту каже:
«Змилуйся, змилуйся надо мною! Відпусти мене, джигіт!

Ні тебе, джигіт, ні сина не ображу я довіку.
Весь твій навіки не буде буду чіпати ніколи, про людей!

Нікому не дам в образу! Хочеш, клятву принесу?
Всім скажу: «Я - один джигіта. Нехай гуляє він
в лісі!"

Пальцях боляче! Дай мені волю! Дай пожити мені
на землі!
Що тобі, джигіт, за прибуток від мук шурале? »

Плаче, метається бідолаха, ниє, виє, сам не свій.
Дроворуб його не чує, збирається додому.

«Невже крик страждальця цю душу -не пом'якшить?
Хто ти, хто ти, безсердечний? Як звуть тебе, джигіт?

Завтра, якщо я до зустрічі з нашою брат доживу,
На питання: «Хто твій кривдник?» - чиє я ім'я назву? »

«Так і бути, скажу я, братик. Це ім'я не забудь:
Прозваний я «Вгодумінувшем» ... А тепер -
пора мені в дорогу ».

Шурале кричить і виє, хоче силу показати,
Хоче вирватися з полону, дроворуба покарати.

"Я помру. Лісові духи, допоможіть мені скоріше!
Прищемив Вгодумінувшем, погубив мене лиходій! »

А на ранок прибігли шурале з усіх боків.
«Що з тобою? Ти з глузду з'їхав? Чим ти, дурню, засмучений?

Заспокойся! Помовч-ка! Нам від крику несила терпіти.
Пріщемляя в році минулому, що ж ти в нинішньому
ревеш? »

- КІНЕЦЬ -

Татарська народна казка з картинками. Ілюстрації: До Камалетдинов

1 вакийга

1) подія, явище, випадок; подія

"Шүрәле" балетин кую татар культураси таріхинда зур вакийга Булдей - постановка балету "Шурале" в історії татарської культури була великою подією

2) лит. дія

2 шүрәле

3 шүрәле

4 шүрәле

сущ. міф. лісовик, шурале

Див. Також в інших словниках:

Шурале - шюралі, урман і я се, в міфології казанських татар і башкирів (Шура, яримтик) дух лісу, дідько. Термін «Ш.», мабуть, сходить до стародавнього назвою божества, близького образу духу шанованого предка щур (чур) в слов'янської міфології. У татар ... ... Енциклопедія міфології

шурале - лісовик Словник російських синонімів. шурале ім., кол під синонімів: 1 лісовик (17) Словник синонімів ASIS. В.Н. Тришин. 2013 ... Словник синонімів

Шурале - ... Вікіпедія

"Шурале" - ШУРАЛÉ (Алі Батир), балет в 3 актах (за мотивами тат. Нар. Казок і поем Г. Тукая). Комп. Ф. З. Яруллин, інструментування Ф. В. Вітачека. Сцен. A. C. Файзі і Л. В. Якобсон. 12.3.1945, Т р ім. Джаліля, Казань, балетм. Л. А. Жуков, Г. Х. Тагіров, ... ... Балет. Енциклопедія

Шурале (міфічна істота) - «Портрет» Шурале на фасаді Татарського державного театру ляльок «Екіят» в Казані Шурале (тат. Шүрәле) антропоморфне міфічна істота татарських казок. Зазвичай описується як ... Вікіпедія

Шурале (значення) - Шурале: Шурале (міфічна істота) антропоморфне міфічна істота татарських казок Шурале (поема) поема татарського поета Габдулли Тукая Шурале (балет) перший татарський балет Шурале (мультфільм) мультфільм ... Вікіпедія

Шурале (балет) - Цей термін має також інші значення див. Шурале (значення). Шурале Шурале Наталія Дудинская в ... Вікіпедія

Шурале (мультфільм) - Цей термін має також інші значення див. Шурале (значення). Шурале Тип мультфільму мальований Режисер Галина Баринова Автор сценарію Марат Акчурин ... Вікіпедія

Шурале (поема) - Цей термін має також інші значення див. Шурале (значення). Шурале поема татарського поета Габдулли Тукая. Написана в 1907 році за мотивами татарського фольклору. За сюжетом поеми створений балет «Шурале». У 1987 році ... ... Вікіпедія

Репертуар Маріїнського театру - Основна стаття: Маріїнський театр Репертуар Маріїнського театру включає в себе численні постановки, як створені в останні роки, так і мають за собою багаторічні традиції ... Вікіпедія

Великий театр - БОЛЬШÓЙ ТЕÁТР, Державний ордена Леніна академічний Великий театр Союзу РСР (ДАВТ), провідний радянський муз. т р, що зіграв видатну роль у формуванні і розвитку нац. традицій балетного позов ва. Його виникнення пов'язане з розквітом рус. ... ... Балет. Енциклопедія

книги

Повернення перевертнів, Андрій Белянин. Вони повернулися! Вони завжди повертаються, якщо хоч комусь в цьому світі (теперішньому, минулому і навіть майбутньому) загрожує біда. Хіба Аліна дозволить пропасти біороботів Стіву, давно і безнадійно в неї ... Купити за 189 руб аудіокнига
Чарівні татарські казки, Народна творчість. Чарівні казки є найпоширенішим і улюбленим видом народної творчості тисячолітньої культури татар. Герой татарських народних казок - хоробрий, спритний, працьовитий ...