МПЗ – деяка частина майнаа, яка використовується:

• у виробництві всіх видів продукції, при наданні різних послуг та виконанні робіт, призначених для подальшої реалізації;
• для управлінських основних потреб компанії.

До виробничих матеріалів відносяться саме ті активи, термін служби яких менший за рік.

Оборотні активи:

• Готова продукція- Це кінцевий основний результат процесу виробництва, що пройшов обробку, наділений якісними та технічними характеристиками, що відповідають умовам договору та призначений для подальшої реалізації.
• Матеріали- МПЗ, повністю та без залишку споживані при виробництві, що повністю переносять свою вартість на вартість послуг, робіт, готової продукції.
• Товари – МПЗ, які купують інші компаніїабо фізичних осіб для подальшого продажу.

Вести облік матеріально-виробничих запасів необхідно для:

• систематичного контролю за цілісністю матеріальних активіву місцях їхнього складування протягом усього виробничого процесу;
• своєчасного відображення операцій у звітності підприємства,безпосередньо пов'язаних з рухом певних матеріальних цінностей, виявлення та відображення витрат, безпосередньо пов'язаних з їх виробництвом, визначення фактичної собівартості використовуваних матеріалівта залишків у місцях складування та за статтями балансу;
• постійного контролю за дотриманням встановлених на конкретному підприємстві норм запасів;
• здійснення необхідних розрахунків із постачальниками, повного контролю над матеріалами, які ще в дорозі.

Під час ведення обліку дуже важливо, щоб документи утримувалися гаразд. До Як правильно зшивати документи, ви можете дізнатися з цієї .

Як класифікується цей запас?

За видом власності:

• цінні активи, що знаходяться в особистому володінні підприємства;
• цінні активи, що зберігаються в організації, але не належать їй, що враховуються за балансом.

Залежно від місця, яке вони займаютьу виробничому процесі:

• матеріали допоміжні;
• паливо;
• різні матеріали та сировина;
• тара;
• запчастини;
• придбані різні напівфабрикати.

По порядку застосування:

• цінні активи, задіяні у виробництві;
• цінні активи, призначені для реалізації ( товари, готова продукція);
• цінні активи як кошти праці.

МПЗ у бухгалтерському обліку оцінюються виходячи з фактичної собівартості.

Собівартість фактична визначається шляхом підсумовування двох елементів:

• вартості, за яку було придбано МПЗ;
• витрати на заготівлюта транспортування (ТЗР).

До ТЗР відносяться витрати на перевезення,доставку матеріалів до місця зберігання, виплати відсотків фірмам-постачальникамза комерційні позики та винагороди посередникам компанії.
Реальна собівартість залежить від цього, як МПЗ надійшли до організації.

Думаєте, як саме оформити бізнес? Прочитайте посилання.

Надходження МПЗ

• Придбання згідно з договором купівлі/продажу. При такому варіанті собівартість включає ТЗР і вартість згідно з договором.
• Внесення до статутного капіталу компанії. В цьому випадку собівартість МПЗ визначається засновниками підприємства.
• Передача у безоплатне користування.

Об'єктивна собівартість визначається згідно з ринковими розцінками на дату надходження активів.

• Виготовлення у самій компанії. Об'єктивна собівартість у разі розраховується шляхом підсумовування всіх витрат, витрачених у процесі виробництва.

До фактичної собівартості ПДВ не входить.

МПЗ: облік на рахунках балансу підприємства

Для обліку МПЗ використовуються синтетичні рахунки, такі як:

• Матеріали – 10 та субрахунки;
• Тварини, що перебувають у відгодівлі – 11;
• Придбання активів та їх заготівля – 15;
• Відхилення у цінності активів – 16;
• Товари – 41;
• Готова продукція – 43.

Рахунки за балансом:

• МПЗ, прийняті на зберігання – 002;
• Матеріали на переробку – 003;
• Товари на комісії – 004.

При виході ринку будь-якої компанії дуже важливий товарний знак. Як зареєструвати товарний знак – читайте.

Види первинної звітності

Облік МПЗ здійснюється на підставі первинної документації, До якої відносяться:

• довіреності;
• прибуткові ордери;
• акти приймання-передачі;
• вимоги;
• накладні на переміщення всередині підприємства та відпустку;
• картки облікуна складі;
• облікові відомості.

Прийняття МПЗ на баланс підприємства

ПБО 5/01 – виробничі запаси завжди зараховуються на баланс підприємства за собівартістю фактичною.

Об'єктивною собівартістю МПЗ, придбаних за гроші, визнається величина фактичних витрат підприємства на придбання без урахування ПДВ та інших податків.

Фактичними Витратами на закупівлю МПЗ можуть бути:

• суми, що сплачуються на підставі угодина поставку;
• витрати, спрямовані на оплату консультаційних та необхідних інформаційних послуг,пов'язаних із закупівлею МПЗ;
• митні внески та інші платежі;
• невідшкодовані податкові виплати, що сплачуються у зв'язку з купівлею одиниціМПЗ;
• винагороди посередникам;
• витрати на своєчасну заготівлю та надійну доставкузапасів до місця їх застосування та страховку;
• інші витрати, пов'язані з покупкою МПЗ

Як відображаються у балансі підприємства дані про МПЗ?

Коли складається проведення, відомості про виробничі основні запаси(Залишок активів на кінець звітного періоду) у балансі організації відображаються у відповідній статті – Запаси.

Приклад бухгалтерських проводок

Матеріали надійшли на склад підприємства від компанії-постачальника:
За дебетом – 10, за Кредитом – 60, сума 200.000

За Дебетом – 19, за Кредитом – 60, сума 36.00

Було враховано витрати транспортної компаніїна перевезення виробничих матеріалів.

За Дебетом – 10, за Кредитом – 60, сума 4.000

З розрахункового рахунку здійснили оплату постачальникам за матеріали.

За Дебетом – 60, за Кредитом – 51, сума 236.000

Собівартість матеріалу - 204.000 ( враховуємо на рахунку Матеріали – 10).

Матеріали – 10. Активний рахунок. По Д - надходження матеріалів. По К – їхнє писання.

Грамотний облік МПЗ дозволить контролювати витрати підприємства, пов'язані з їх придбанням, а також розрахунок із постачальниками та організаціями-посередниками.

Своєчасне виявлення недостачіабо перевитрати - запорука успішного бізнесу.

При складанні бухгалтерських звітів потрібно знати багато речей. Щоб дізнатися, що таке первинна документація в бухгалтерії – натисніть на .

Щоб дізнатися більше про облік матеріально-виробничих запасів, дивіться запис вебінару:

1.4. Загальне поняття про первинний облік

1.5. Документи як носії первинної облікової інформації

Тема 3. Інвентаризація, її сутність та контрольне значення. Методи вартісного виміру та види оцінок у бухгалтерському обліку

Дт 10, 50, 43, 41 Кт 99.

Дп 94 «Нестачі та втрати від псування цінностей».

Дт 20, 44 Кт 10, 43, 41.

Дп 70 Кт 73;

Дт 50 Кт 73.

1.2.Оцінка майнового комплексу у бухгалтерському обліку

Тема 4. Форми та організація бухгалтерського обліку. Принципи та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

1.2. Принципи та міжнародні стандарти бухгалтерського обліку.

Тема 5. Користувачі бухгалтерської інформації у ринковій економіці. Облікова політика бухгалтерського обліку

1.1. Користувачі бухгалтерської інформації у ринковій економіці

Користувачі бухгалтерської інформації

1.2. Облікова політика бухгалтерського обліку

Розділ 2. Основи бухгалтерського фінансового та управлінського обліку

Тема 6. Облік власного капіталу організації. Облік основних засобів і нма

1.1. Облік власного капіталу організації

1.2. Облік основних засобів організації

1.3. Облік нематеріальних активів організації

Тема 7. Облік коштів та розрахунків, фінансових вкладень. Облік мп запасів

1.1. Облік касових операцій та грошових документів

1.2. Облік операцій з розрахункового, валютного та інших рахунків у банку

1.3. Облік розрахунків з дебіторами та кредиторами

1.4. Облік розрахунків з праці

1.5. Облік матеріально – виробничих запасів

Тема 8. Облік витрат за виробництво продукції (робіт, послуг) та методи обчислення їх собівартості

1.1. Поняття витрат, витрат, собівартості.

1.2. Методи обліку витрат (калькулювання)

1.4. Врахування витрат допоміжних виробництв

1.5. Облік загальновиробничих та загальногосподарських витрат

Тема 9. Облік продажу готової продукції (робіт, послуг). Облік фінансових результатів та використання прибутку. Бухгалтерська звітність

1.1. Облік готової продукції та її реалізації

1. За фактичною виробничою собівартістю.

2. За обліковими цінами (нормативна та планова собівартість).

1.2. Облік фінансових результатів та використання прибутку.

1.3. Бухгалтерська звітність

Тема 10. Завдання та принципи організації управлінського обліку. Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку.

1.2. Функції та принципи управлінського обліку

1.1. Поняття управлінського обліку, його мета та завдання

1.2. Функції та принципи управлінського обліку

1.3. Порівняльна характеристика фінансового та управлінського обліку

Тема 11. Основи побудови управлінського обліку на підприємстві. Основні методи калькулювання собівартості продукції системі управлінського обліку. Цінова політика

1.1. Організація управлінського обліку на підприємстві

1.1. Організація управлінського обліку на підприємстві

Однокруговий варіант інтегрованої системи управлінського обліку

Двокруговий варіант інтегрованої системи управлінського обліку

1.2. Методи калькулювання собівартості продукції системі управлінського обліку

1. За способом оцінки витрат методи обліку витрат можуть бути:

2. За повнотою включення витрат у собівартість продукції методи обліку витрат можуть бути:

Позамовний метод калькулювання собівартості

Попередній метод калькулювання собівартості

Попроцесний метод обліку витрат

Нормативний метод калькулювання

Метод «стандарт-кіст»

Метод «директ-костинг»

Звіт про прибутки і збитки

1.3. Цінова політика

Розділ 1. Фінансово-економічний аналіз

Тема 12. Теоретичні засади фінансового аналізу. Зміст та види фінансового аналізу

1.1. Економічна сутність, мета та значення фінансового аналізу у сучасних умовах

Види фінансового аналізу

Тема 13. Предмет та метод фінансового аналізу. Інформаційне забезпечення та методика економічного та фінансового аналізу

1. Стандартні прийоми (методи) аналізу фінансової звітності:

2. Економіко-математичні методи:

3. Традиційні методи економічної статистики:

4. Методи економічного багатофакторного аналізу.

1.2. Інформаційне забезпечення та методика економічного та фінансового аналізу

Тема 14. Аналіз активів та пасивів. Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості

1.1. Аналіз активів організації, оцінка їх структури та оборотності

1.2. Аналіз руху капіталу організації

Тема 15. Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу підприємства. Загальна оцінка фінансового стану організації за даними бухгалтерського балансу

1.2.Система показників, що характеризують фінансовий стан підприємства

Тема 16. Аналіз витрат

1.2. Факторний аналіз собівартості продукції.

1.3. Особливості аналізу прямих, постійних та змінних витрат

Тема 17. Аналіз фінансової стійкості, ділової активності, прибутку та рентабельності організації

1.2. Оцінка ділової активності

1.4. Аналіз рентабельності

1.1. Аналіз фінансової стійкості

1.2.Оцінка ділової активності

1.3. Аналіз формування та використання прибутку підприємства

1.4. Аналіз рентабельності

Тема 18. Аналіз ліквідності та платоспроможності, методи оцінки ймовірності банкрутства

1.1. Аналіз ліквідності та платоспроможності

1.2. Методи оцінки ймовірності банкрутства

Список літератури

1.5. Облік матеріально – виробничих запасів

До бухгалтерського обліку як матеріально-виробничих запасів приймаються активи (ПБУ 5/01, утв. наказом Мінфіну РФ від 09.06.2001 №44н):

призначені для продажу;

Основні використовувані рахунки бухгалтерського обліку – № 10, 14, 15, 16, 19, 41, 43, 45.

Готова продукція є частиною матеріально-виробничих запасів, призначених на продаж (кінцевий результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством).

Товари є частиною матеріально-виробничих запасів, придбаних або одержаних від інших юридичних чи фізичних осіб, та призначені для продажу.

Одиниця бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів вибирається організацією самостійно таким чином, щоб забезпечити формування повної та достовірної інформації про ці запаси, а також належний контроль за їх наявністю та рухом. Залежно від характеру матеріально-виробничих запасів, порядку їх придбання та використання одиницею матеріально-виробничих запасів може бути номенклатурний номер, партія, однорідна група тощо.

Матеріально-виробничі запасиприймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.

До бухгалтерського обліку як матеріально-виробничі запаси приймаються активи:

використовуються як сировина, матеріали тощо. при виробництві продукції, призначеної на продаж (виконання робіт, надання послуг);

призначені для продажу;

що використовуються для управлінських потреб організації.

Готова продукціяє частиною матеріально-виробничих запасів, призначених на продаж (кінцевий результат виробничого циклу, активи, закінчені обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики яких відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством).

Товариє частиною матеріально-виробничих запасів, придбаних або одержаних від інших юридичних чи фізичних осіб та призначені для продажу.

Оцінка матеріально-виробничих запасів. Матеріально-виробничі запаси приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю.

Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації для придбання, крім податку додану вартість та інших компенсованих податків. До фактичних витрат на придбання матеріально-виробничих запасів належать:

суми, що сплачуються відповідно до договору постачальнику (продавцю);

суми, які сплачуються організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів;

митні збори;

податки, що не відшкодовуються, у зв'язку з придбанням одиниці матеріально-виробничих запасів;

винагороди, що сплачуються посередницькою організацією, через яку придбано матеріально-виробничі запаси;

витрати на заготівлю та доставку матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, включаючи витрати на страхування. Дані витрати включають, зокрема, витрати на заготівлю та доставку матеріально-виробничих запасів; витрати на утримання заготівельно-складського підрозділу організації, витрати на послуги транспорту з доставки матеріально-виробничих запасів до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну матеріально-виробничих запасів, встановлену договором; нараховані відсотки за кредитами, наданими постачальниками (комерційний кредит); нараховані до прийняття до бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів відсотки за позиковими коштами, якщо вони залучені на придбання цих запасів;

витрати на доведення матеріально-виробничих запасів до стану, у якому вони придатні до використання у запланованих цілях. Дані витрати включають витрати організації з підробітку, сортування, фасування та покращення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.

Облік та формування витрат за виробництво матеріально-виробничих запасів здійснюється організацією гаразд, встановленому визначення собівартості відповідних видів продукції.

Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, внесених у рахунок вкладу статутний (складковий) капітал організації, визначається з їхньої грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше передбачено законодавством Російської Федерации.

Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договором дарування чи безоплатно, і навіть залишаються від вибуття основних засобів та іншого майна, визначається з їх поточної ринкової вартості на дату прийняття до бухгалтерського обліку.

Під поточною ринковою вартістю розуміється сума коштів, яка може бути отримана внаслідок продажу зазначених активів.

Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, одержаних за договорами, що передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими коштами, визнається вартість активів, переданих чи підлягають передачі організацією. Вартість активів, переданих чи підлягають передачі організацією, встановлюється виходячи з ціни, за якою за порівнянних обставин зазвичай організація визначає вартість аналогічних активів.

При неможливості встановити вартість активів, переданих чи підлягають передачі організацією, вартість матеріально-виробничих запасів, отриманих організацією за договорами, які передбачають виконання зобов'язань (оплату) негрошовими коштами, визначається з ціни, за якою в порівняних обставинах придбаваються аналогічні матеріально-виробничі запаси.

До фактичної собівартості матеріально-виробничих запасів, що визначається відповідно до пунктів 8, 9 та 10 ПБО 5/01, включаються також фактичні витрати організації на доставку матеріально-виробничих запасів та приведення їх у стан, придатний для використання.

p align="justify"> Фактична собівартість матеріально-виробничих запасів, в якій вони прийняті до бухгалтерського обліку, не підлягає зміні, крім випадків, встановлених законодавством Російської Федерації.

Організація, що здійснює торговельну діяльність, може витрати на заготівлі та доставці товарів до центральних складів (баз), вироблені досі їх передачі у продаж, включати до складу витрат на продаж.

Товари, придбані організацією на продаж, оцінюються за вартістю їх придбання. Організації, що здійснює роздрібну торгівлю, дозволяється проводити оцінку придбаних товарів за продажною вартістю з окремим урахуванням націнок (знижок).

Відпустка матеріально-виробничих запасів. При відпустці матеріально-виробничих запасів (крім товарів, що враховуються за продажною вартістю) у виробництво та іншому вибутті їх оцінка проводиться одним із наступних способів:

за собівартістю кожної одиниці;

за середньою собівартістю;

за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (метод ФІФО);

Застосування одного із зазначених способів за групою (видом) матеріально-виробничих запасів проводиться виходячи з припущення послідовності застосування облікової політики.

Матеріально-виробничі запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені тощо), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного, можуть оцінюватися за собівартістю кожної одиниці таких запасів.

Оцінка матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістюпроводиться за кожною групою (видом) запасів шляхом поділу загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, що складаються відповідно з собівартості та кількості залишку на початок місяця та запасів, що надійшли, протягом цього місяця.

Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (метод ФІФО)ґрунтується на припущенні, що матеріально-виробничі запаси використовуються протягом місяця та іншого періоду у послідовності їх придбання (надходження), тобто. запаси, що першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені за собівартістю перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що числяться початку місяця. При застосуванні цього методу оцінка матеріально-виробничих запасів, що у запасі (складі) наприкінці місяця, проводиться у разі фактичної собівартості останніх за часом придбань, а собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань.

За кожною групою (видом) матеріально-виробничих запасів протягом звітного року застосовується один спосіб оцінки.

Оцінка матеріально-виробничих запасів наприкінці звітний період (крім товарів, врахованих за продажної вартості) проводиться у залежність від прийнятого способу оцінки запасів за її вибутті, тобто. за собівартістю кожної одиниці запасів, середньої собівартості, собівартості перших за часом придбань.

Матеріали обліковуються на рахунку 10 "Матеріали" за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі) або обліковими цінами.

До рахунку 10 "Матеріали" можуть бути відкриті субрахунки:

10-1 "Сировина та матеріали";

10-2 "Покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, конструкції та деталі";

10-3 "Паливо";

10-4 "Тара та тарні матеріали";

10-5 "Запасні частини";

10-6 "Інші матеріали";

10-7 "Матеріали, передані у переробку на бік";

10-8 "Будівельні матеріали";

10-9 "Інвентар та господарське приладдя";

10-10 "Спеціальне оснащення та спеціальний одяг на складі";

10-11 "Спеціальне оснащення та спеціальний одяг в експлуатації" та ін.

При обліку матеріалів за обліковими цінами (планова собівартість придбання (заготівлі), середні покупні ціни та ін) різниця між вартістю цінностей за цими цінами та фактичною собівартістю придбання (заготівлі) цінностей відображається на рахунку 16 "Відхилення вартості матеріалів".

Залежно від прийнятої організацією облікової політики надходження матеріалів може бути відображено з використанням рахунків 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" та 16 "Відхилення вартості матеріальних цінностей" або без використання їх.

У разі використання організацією рахунків 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" та 16 "Відхилення у вартості матеріальних цінностей" на підставі надійшли до організації розрахункових документів постачальників робиться запис за дебетом рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" та кредитом рахунків 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 71 "Розрахунки з підзвітними особами", 76 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами" тощо. залежно від того, звідки надійшли ті чи інші цінності, та від характеру витрат із заготівлі та доставки матеріалів до організації. При цьому запис по дебету рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" та кредиту рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" провадиться незалежно від того, коли матеріали надійшли до організації - до або після отримання розрахункових документів постачальника.

Оприбуткування матеріалів, що фактично надійшли до організації, відображається записом за дебетом рахунку 10 "Матеріали" та кредитом рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей".

У разі якщо організацією не використовуються рахунки 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей" та 16 "Відхилення вартості матеріальних цінностей", оприбуткування матеріалів відображається записом за дебетом рахунку 10 "Матеріали" та кредитом рахунків 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 20 " Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 71 "Розрахунки з підзвітними особами", 76 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами" тощо. залежно від того, звідки надійшли ті чи інші цінності, та від характеру витрат із заготівлі та доставки матеріалів до організації. При цьому матеріали приймаються до бухгалтерського обліку незалежно від того, коли вони надійшли – до або після одержання розрахункових документів постачальника.

Вартість матеріалів, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не вивезених зі складів постачальників, наприкінці місяця відображається за дебетом рахунку 10 "Матеріали" та кредитом рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" (без оприбуткування цих цінностей на склад).

Фактична витрата матеріалів у виробництві або для інших господарських цілей відображається за кредитом рахунка 10 "Матеріали" у кореспонденції з рахунками обліку витрат на виробництво (витрат на продаж) або іншими відповідними рахунками.

При вибутті матеріалів (продажу, списання, передача безоплатно та ін.) їх вартість списується в дебет рахунка 91 "Інші доходи та витрати".

60. Бухгалтерський облік матеріально-виробничих запасів провадиться відповідно до Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" (ПБУ 5/01), затвердженим Наказом Мінфіну РФ від 09.06.2001 N 44н, та Методичними вказівками з бухгалтерського обліку матеріально- запасів, затвердженими Наказом Мінфіну РФ від 28.12.2001 N 119н, і навіть Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів у сільськогосподарських організаціях, затвердженими Наказом Мінсільгоспу РФ від 31 січня 2003 р. N 26.

Матеріально-виробничі запаси відображаються в бухгалтерському обліку на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій агропромислового комплексу та Методичних рекомендацій щодо його застосування, затверджених Наказом Мінсільгоспу РФ від 13 червня 2001 р. N 654.

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби, запасні частини, тару, що використовуються для пакування та транспортування продукції (товарів), та інші матеріальні цінності відображають у балансі за ціною придбання (історичної вартості) або ринковою вартістю, якщо вона нижче за історичну.

Матеріально-виробничі запаси у бухгалтерському обліку відображають за фактичною собівартістю їх придбання (заготування) чи обліковими цінами.

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних організації сировини, матеріалів, запасних частин, інвентарю та господарського приладдя, тари тощо. цінностей (у тому числі тих, що перебувають у дорозі та переробці) призначений рахунок 10 "Матеріали". Матеріали враховують на рахунку 10 "Матеріали" щодо фактичної собівартості їх придбання (заготівлі) або облікових цін. Сільськогосподарські організації, продукцію власного виробництва звітного року, що відображається на рахунку 10 "Матеріали", протягом року (до складання річної звітної калькуляції) враховують за плановою собівартістю. Після складання річної звітної калькуляції планову собівартість матеріалів коригують до фактичної собівартості.

Залежно від прийнятої облікової політики організації надходження матеріалів може відбиватися:

З використанням рахунку 10 "Матеріали" та оцінкою матеріалів на рахунку 10 за фактичною собівартістю;

З використанням рахунка 10 "Матеріали", рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей", рахунка 16 "Відхилення вартості матеріалів" з оцінкою матеріалів на рахунки 10 "Матеріали" за обліковими цінами.

У першому випадку оприбуткування матеріалів відображають записом по дебету рахунки 10 "Матеріали" та кредиту рахунків 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 20 "Основне виробництво", 23 "Допоміжні виробництва", 71 "Розрахунки з підзвітними особами" тощо. залежно від того, звідки надійшли ті чи інші цінності, та від характеру витрат із заготівлі та доставки матеріалів до організації.

У другому випадку оприбуткування матеріалів, що фактично надійшли до організації, відображають записом за дебетом рахунка 10 "Матеріали" та кредитом рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріалів" за обліковими цінами. При обліку матеріалів за обліковими цінами різницю між вартістю цінностей за цими цінами та фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі) відображають на рахунку 16 "Відхилення вартості матеріальних цінностей".

Для узагальнення інформації про наявність та рух належать організації молодняку ​​тварин; дорослих тварин, що знаходяться на відгодівлі та в нагулі; птахи; звірів; кролів; сімей бджіл; тварин, переданих громадянам на вирощування за договорами, а також худоби, прийнятої від населення для продажу, призначено рахунок 11 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі".

Матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання, враховують на позабалансовому рахунку 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання". Сировина та матеріали замовника, прийняті організацією в переробку (давальницька сировина), але не оплачувані, враховують на позабалансовому рахунку 003 "Матеріали, прийняті на переробку".

61. Порядок визначення облікової ціни покупних матеріалів передбачений підпунктами 89 - 93 пункту 3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів у сільськогосподарських організаціях, затверджених Наказом Мінсільгоспу РФ від 31 січня 2003 р. N 26.

Облікові ціни розробляються виходячи з цін постачальників, встановлених у відповідних прайс-листах або інших публічних джерелах, транспортних тарифів, торгових націнок та витрат на доставку матеріальних цінностей до організації. І тут окремо враховують відхилення від встановлених твердих облікових цін.

Як облікові ціни на матеріали можуть застосовуватися:

а) планова собівартість (планово-розрахункові ціни). І тут відхилення договірних цін від планово-расчетных враховуються у складі транспортно-заготівельних витрат. Планово-розрахункові ціни розробляються і затверджуються організацією стосовно рівня фактичної собівартості відповідних матеріалів. Вони призначені для використання усередині організації;

б) договірні ціни. І тут інші витрати, які входять у фактичну собівартість матеріалів, враховуються окремо у складі транспортно-заготівельних витрат;

в) фактична собівартість матеріалів за даними попереднього місяця чи звітного періоду (кварталу, року). У цьому випадку відхилення між фактичною собівартістю матеріалів поточного місяця та їхньою обліковою ціною враховуються у складі транспортно-заготівельних витрат;

г) середня вартість групи. У цьому випадку різниця між фактичною собівартістю матеріалів та середньою ціною групи враховується у складі транспортно-заготівельних витрат. Середня вартість групи - різновид планово-расчетной ціни (планової собівартістю). Вона встановлюється в тих випадках, коли провадиться укрупнення номенклатурних номерів матеріалів шляхом об'єднання в один номенклатурний номер кількох розмірів, сортів, видів однорідних матеріалів, що мають незначні коливання у цінах. При цьому на складі такі матеріали враховуються на одній картці.

Відхилення планової собівартості (планово-розрахункових цін) та середніх цін від ринкових не повинні перевищувати, як правило, десять відсотків.

При встановленні облікових цін у сільськогосподарських організаціях необхідно мати на увазі таке:

а) сільськогосподарська продукція та заготовлені матеріали власного виробництва поточного року до визначення наприкінці року фактичної собівартості враховуються за плановою собівартістю виробництва та заготівлі, продукція виробництва минулих років – за фактичною, покупні – за фактичними витратами придбання (включаючи витрати на доставку до сільськогосподарської організації);

б) запасні частини та ремонтні матеріали, пальне та мастильні матеріали, біопрепарати, медикаменти та хімікати, інструменти та дрібний інвентар, мінеральні добрива, тверде паливо, будівельні матеріали, що надходять у сільськогосподарські організації з різко різними транспортно-заготівельними витратами, враховуються за розрахунковими цінами, встановлюваним виходячи з цін постачальника, торгових націнок, транспортних тарифів, витрат на доставку матеріальних цінностей до сільськогосподарської організації.

62. Відповідно до пункту 5 Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" (ПБУ 5/01), затвердженого Наказом МФ РФ від 09.06.2001 N 44н, матеріально-виробничі запаси приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю. Фактичною собівартістю матеріально-виробничих запасів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації для придбання, крім ПДВ та інших відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством РФ). До фактичної собівартості МПЗ включаються суми, що визначаються згідно з пунктом 6 ПБО 5/01.

Покупні матеріальні цінності, як правило, враховують за фактичною собівартістю, що складається з вартості, зазначеної у рахунках постачальників, та транспортно-заготівельних витрат. У поточному обліку (аналітичному та складському) протягом звітного періоду за потреби їх оцінюють за обліковими цінами.

Організація у своїй обліковій політиці має встановити конкретний варіант обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗР) шляхом:

Віднесення ТЗР на окремий рахунок 15 "Заготівля та придбання матеріальних цінностей", згідно з розрахунковими документами постачальника;

Віднесення ТЗР на окремий субрахунок до рахунку 10 "Матеріали";

Безпосереднього (прямого) включення ТЗР у фактичну собівартість матеріалу (приєднання до договірної ціни матеріалу, приєднання до грошової оцінки вкладу у статутний капітал, внесений у формі МПЗ, приєднання до ринкової вартості безоплатно отриманих матеріалів тощо).

Безпосереднє (пряме) включення ТЗР до фактичної собівартості матеріалу доцільно в організаціях з невеликою номенклатурою матеріалів, а також у випадках суттєвої значущості окремих видів та груп матеріалів.

Пункт 13 ПБО 5/01 відображає специфіку обліку транспортно-заготівельних витрат підприємств, які здійснюють торговельну діяльність. Такі організації можуть витрати на заготівлі та доставці товарів до центральних складів (баз), вироблені досі передачі у продаж, включати до складу витрат продаж, тобто. у витрати звернення.

Якщо облікової політикою організації торгівлі визначено, що витрати на заготівлі та доставці товарів ставляться на витрати звернення, необхідно вказати порядок списання цих витрат.

Товари, придбані організацією на продаж, оцінюються за вартістю їх придбання. Організації, що здійснює роздрібну торгівлю, дозволяється проводити оцінку придбаних товарів за продажною вартістю з окремим урахуванням націнок (знижок).

Таким чином, вартість товарів, придбаних для подальшого продажу, у бухгалтерському обліку може відображатись двома способами:

За покупною вартістю з використанням рахунку 41 "Товари". При здійсненні закупівель товарів за імпортом (у тому числі за товарообмінними операціями) обчислення купівельної вартості товарів (матеріалів, напівфабрикатів, обладнання та ін.), що надходять, проводиться виходячи з їх вартості, передбаченої в контракті (договорі).

За продажними цінами (крім вартості придбання товарів вони включають ще й торгову націнку), при цьому використовується рахунок 41 "Товари" та рахунок 42 "Торгова націнка" (застосовується для організацій роздрібної торгівлі).

Облік товарів для оптової та роздрібної торгівлі ведеться на окремих субрахунках рахунка 41.

63. Відповідно до підпунктів 94 - 100 пункту 3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів у сільськогосподарських організаціях, затверджених Наказом Мінсільгоспу РФ від 31 січня 2003 р. N 26, при відпуску матеріалів у виробництво та іншому вибутті їх оцінка проводиться організацією з наступних способів:

а) за собівартістю кожної одиниці (у такий спосіб оцінюють запаси, які не зможуть звичайним чином замінювати один одного або підлягають особливому обліку, наприклад радіоактивні, вибухові речовини тощо);

б) за середньою собівартістю;

в) за способом ФІФО (за собівартістю перших за часом придбання матеріалів);

г) за способом ЛІФО (за собівартістю останніх за часом придбання матеріалів).

Застосування будь-якого з перерахованих способів за групою (видом) матеріалів має проводитися протягом звітного року та відображається в обліковій політиці організації, виходячи з припущення послідовності застосування облікової політики.

Застосування способів середніх оцінок фактичної собівартості матеріалів, відпущених у виробництво або списаних на інші цілі, може здійснюватися такими варіантами:

Виходячи з середньомісячної фактичної собівартості (зважена оцінка), до розрахунку якої включаються кількість та вартість матеріалів на початок місяця та всі надходження за місяць (звітний період);

Шляхом визначення фактичної собівартості матеріалу в останній момент його відпустки (ковзна оцінка), причому до розрахунку середньої оцінки включаються кількість і вартість матеріалів початку місяця і всі надходження досі відпустки.

Застосування ковзної оцінки має бути економічно обґрунтовано та забезпечено відповідними засобами обчислювальної техніки.

Варіант обчислення середніх оцінок фактичної собівартості матеріалів має розкриватися в обліковій політиці організації.

У разі значної трудомісткості облікових робіт при оцінці матеріалів за способом середньої собівартості, способом ФІФО та способом ЛІФО допускається приймати до розрахунку лише договірну ціну матеріалів.

64. Відповідно до пункту 59 Положення з ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ, затвердженого Наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 N 34н, готова продукція відображається в бухгалтерському балансі за фактичною або нормативною (плановою) виробничою собівартістю, що включає витрати, пов'язані з використанням у процесі виробництва основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та інші витрати на виробництво продукції або за прямими статтями витрат.

Отже, для формування облікової політики організації бухгалтерського обліку готової продукції допускається зробити вибір із наступних варіантів оцінки:

за фактичною собівартістю;

За нормативною чи плановою собівартістю;

За прямими статтями витрат.

Корми, насіння, готова продукція можуть оцінюватися протягом поточного року в бухгалтерському обліку та звітності також за обліковими цінами (плановою собівартістю) при обов'язковому затвердженні цього варіанту в обліковій політиці.

Облік продукції сільськогосподарського виробництва з її видів ведуть на рахунках 10 "Матеріали", 43 "Готова продукція", 41 "Товари".

При цьому сільськогосподарську продукцію, призначення якої чітко визначено при отриманні з виробництва (наприклад, деякі види кормів, насіння та посадкового матеріалу), надходять безпосередньо на субрахунки з обліку відповідних матеріальних цінностей. Продукцію, призначення якої чітко не визначено, враховують на рахунку 43 "Готова продукція". Після завершення підробітку та визначення призначення цієї продукції частину її, що підлягає використанню як корми та насіння, відносять на рахунок 10 "Матеріали", а передану на громадське харчування у власну торговельну мережу, - на рахунок 41 "Товари".

При обліку готової продукції на синтетичному рахунку 43 "Готова продукція" за фактичною виробничою собівартістю в аналітичному обліку рух її окремих найменувань можна відображати за обліковими цінами (плановою собівартістю, відпускними цінами тощо) з виділенням відхилень фактичної виробничої собівартості виробів від їхньої вартості за обліковими цінами. Такі відхилення враховуються за однорідними групами готової продукції, які формуються організацією виходячи з рівня відхилень фактичної виробничої собівартості вартості за обліковими цінами окремих виробів.

При списанні готової продукції з рахунку 43 "Готова продукція" сума відхилень фактичної виробничої собівартості, що відноситься до цієї продукції, від вартості за цінами, прийнятими в аналітичному обліку, визначається за відсотком, обчисленим виходячи зі відношення відхилень на залишок готової продукції на початок звітного періоду та відхилень за продукції, що надійшла на склад протягом звітного місяця, до вартості цієї продукції за обліковими цінами.

Суму відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковими цінами, що стосуються відвантаженої та проданої продукції, відображають за кредитом рахунки 43 "Готова продукція" та дебетом відповідних рахунків додатковим або сторнувальним записом, залежно від того, вони представляють перевитрату або економію.

65. Спеціальний інструмент, спеціальне обладнання та спеціальний одяг враховуються в порядку, передбаченому в Методичних вказівках з бухгалтерського обліку спеціального інструменту, спеціальних пристроїв, спеціального обладнання та спеціального одягу, затверджених Наказом Мінфіну РФ від 26.12.2002 N 135н.

Спеціальний інструмент та спеціальні пристрої - технічні засоби, що мають індивідуальні (унікальні) властивості та призначені для забезпечення умов виготовлення (випуску) конкретних видів продукції (виконання робіт, надання послуг).

Спеціальне обладнання - багаторазово використовувані у виробництві засоби праці, які забезпечують умови виконання специфічних (нестандартних) технологічних операцій.

Спеціальний одяг – засоби індивідуального захисту працівників організації.

До складу спеціального інструменту та спеціальних пристроїв входять: інструменти, штампи, прес-форми, виливниці, прокатні валки, модельне оснащення, стапелі, кокілі, опоки, плазово-шаблонна спецоснащення, інші види спеціальних інструментів та спеціальних пристроїв.

Враховується як спеціальне обладнання:

Спеціальне технологічне обладнання (хімічне, металообробне, ковальсько-пресове, термічне, зварювальне та інші види спеціального технологічного обладнання), що застосовується для виконання нестандартних операцій;

Контрольно-випробувальні апаратура та обладнання (стенди, пульти, макети готових виробів, випробувальні установки), призначені для регулювань, випробувань конкретних виробів та здачі їх замовнику (покупцю);

Реакторне обладнання;

Для видів спеціальної оснастки, термін корисного використання якої безпосередньо пов'язані з кількістю випущеної продукції (робіт, послуг), рекомендується застосування методу списання вартості пропорційно обсягу продукції (робіт, послуг), інших видів спеціальної оснащення - лінійний метод.

Вартість спеціального оснащення, призначеного для індивідуальних замовлень або використовуваного у масовому виробництві, повністю погашається в момент передачі у виробництво (експлуатацію) відповідного оснащення.

Вартість спеціального одягу, термін експлуатації якого згідно з нормами видачі не перевищує 12 місяців, повністю погашається в момент його передачі (відпустки) співробітникам організації та відноситься до дебету відповідних рахунків обліку витрат на виробництво.

Вартість іншого спеціального одягу погашається лінійним способом виходячи із строків корисного використання спеціального одягу, передбачених у типових галузевих нормах безкоштовної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, а також у Правилах забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затверджених Постановою Міністерства праці та соціального розвитку Російської Федерації від 18 грудня 1998 N 51 (зареєстровані в Міністерстві юстиції Російської Федерації 5 лютого 1999, реєстраційний N 1700).

66. Відвантажені товари, здані роботи та надані послуги відображаються у бухгалтерському балансі за фактичною (або нормативною (плановою)) повною собівартістю, що включає поряд з виробничою собівартістю витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції, робіт, послуг, що відшкодовуються договірною (контрактною) ціною.

Різниця між повною та виробничою собівартістю є витрати, пов'язані з продажем (включаючи витрати з просування готової продукції на ринок). Це означає, що у будь-якому разі (включно з варіантом обліку готової продукції за плановою собівартістю) витрати на продаж не можуть бути списані на рахунок обліку готової продукції до моменту її відвантаження. Інше слідство, що випливає із процитованих вимог, полягає в тому, що термін "повна собівартість" не може бути застосований до готової продукції, що знаходиться в організації (у процесі передпродажної підготовки, очікування відвантаження, у складі гарантійного або страхового запасів тощо) .

Собівартість готової продукції формується відповідно до вимог пункту 6 Положення з бухгалтерського обліку "Облік матеріально-виробничих запасів" (ПБО 5/01), затвердженого Наказом МФ РФ від 09.06.2001 N 44н, та положеннями Методичних

Крім собівартості, сформованої на відповідних рахунках бухгалтерського обліку порядком, встановленим зазначеними законодавчими та нормативними актами, на збільшення вартості готової продукції належить частина витрат за утримання заготівельно-складського апарату організації, включаючи витрати на оплату праці працівників організації, безпосередньо зайнятих заготівлею, прийманням, зберіганням, відпусткою готової продукції, та відрахування на соціальні потреби зазначених працівників.

Матеріально-виробничі запаси (МПЗ) у бухгалтерському обліку - це активи, які (п. 2 ПБО 5/01):

• використовуються як сировина, матеріали тощо. при виробництві продукції, призначеної на продаж (виконання робіт, надання послуг);
• призначені для продажу;
• що використовуються для управлінських потреб організації.

Про синтетичний та аналітичний облік МПЗ розповімо в нашій консультації.

Синтетичний облік МПЗ

Основні синтетичні рахунки, що використовуються для бухобліку МПЗ (Наказ Мінфіну від 31.10.2000 № 94н):

• 10 «Матеріали;
• 41 "Товари";
• 43 "Готова продукція".

На рахунку 10 узагальнюється інформація про наявність та рух сировини, матеріалів, палива, запасних частин, інвентарю та господарського приладдя, тари тощо. цінностей організації (зокрема що у шляху і переробки).

Рахунок 41 використовується для узагальнення інформації про наявність та рух товарно-матеріальних цінностей, придбаних як товари для продажу. Цей рахунок використовується переважно організаціями, які ведуть торгову діяльність, і навіть організаціями, які надають послуги комунального харчування, для синтетичного обліку товарів.

Організації, які ведуть промислову, сільськогосподарську та іншу виробничу діяльність, використовують рахунок 43 для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції.

МПЗ приймаються до бухгалтерського обліку за фактичною собівартістю (п. 5 ПБО 5/01). Порядок визначення фактичної собівартості МПЗ залежить від джерела надходження. Так, фактичною собівартістю МПЗ, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат на їх придбання, за винятком ПДВ (абз. 1 п. 6 ПБО 5/01), а МПЗ, отриманих безоплатно, — їхня поточна ринкова вартість на дату прийняття до бухгалтерського обліку.

Проведення з бухгалтерського обліку МПЗ

Можна виділити такі основні проводки, що відображають прийняття МПЗ до обліку та їх списання:

Аналітичний облік МПЗ

Аналітичний облік МПЗ ведеться, як правило, за місцями їх зберігання та окремими найменуваннями (видами, сортами, розмірами тощо).

Матеріально-виробничі запаси - частина майна:

• використовувана при виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг, призначених для продажу;
• використовується для управлінських потреб підприємства (організації).

Готова продукція- частина матеріально-виробничих запасів організації, призначена для продажу, що є кінцевим результатом виробничого процесу, закінченою обробкою (комплектацією), технічні та якісні характеристики якої відповідають умовам договору або вимогам інших документів у випадках, встановлених законодавством.

Товари- частина матеріально-виробничих запасів організації, придбана або отримана від інших юридичних та фізичних осіб та призначена для продажу чи перепродажу без додаткової обробки.

Класифікація матеріально-виробничих запасів

Відповідно до Положення з бухгалтерського обліку № 5/01 "Облік матеріально-виробничих запасів" залежно від тієї ролі, яку відіграють товарно-матеріальні цінності у процесі виробництва, їх поділяють на такі групи: сировину та матеріали, покупні напівфабрикати, зворотні відходи, паливо, тара та тарні матеріали, запасні частини, малоцінні та швидкозношувані предмети.

Сировина та основні матеріали- Предмети праці, з яких виготовляють продукт і які утворюють матеріально-речову основу продукту.

Допоміжні матеріаливикористовують для впливу на сировину та основні матеріали, надання продукту певних споживчих властивостей або для обслуговування та догляду за знаряддями праці.

Зазначимо, що розподіл матеріалів на основні та допоміжні носять умовний характер і часто залежить від кількості матеріалу, використаного на виробництво різних видів продукції.

Покупні напівфабрикати- сировину і матеріали, що пройшли певні стадії обробки, які ще не є готовою продукцією. Вони виконують важливу роль у виготовленні продукції, і разом із основними матеріалами становлять її матеріальну основу.

Поворотні відходи виробництва— залишки сировини та матеріалів, що утворилися в процесі їх переробки у готову продукцію або частково втратили свої споживчі властивості вихідної сировини та матеріалів.

Зазначимо, що із групи допоміжних матеріалів окремо виділяють у зв'язку з особливістю їх використання паливо, тару та тарні матеріали, запасні частини. Паливо поділяють на технологічне (для технологічних цілей), рухове (пальне) та господарське (на опалення).

Тара та тарні матеріали— предмети, які використовуються для пакування, транспортування, а також зберігання матеріалів та готової продукції.

Запасні частинийдуть на ремонт і заміну деталей машин і обладнання, що зносилися.

Така класифікація товарно-матеріальних цінностей використовується для побудови систематичного та аналітичного обліку матеріальних цінностей, а також для складання статистичного звіту про залишки, надходження та витрати сировини та матеріалів у виробничій діяльності.

Як одиниця бухгалтерського обліку матеріально-виробничих запасів вибирається номенклатурний номер, що розробляється організацією в розрізі їх найменувань та (або) однорідних груп (видів).

Основними завданнями обліку товарно-матеріальних цінностей є: контроль за збереженням цінностей у місцях їх зберігання та на всіх стадіях обробки; відповідність складських запасів нормативам; правильне та своєчасне документування всіх операцій щодо руху товарно-матеріальних цінностей; виконання планів постачання матеріалів; дотримання норм виробничого споживання; виявлення фактичних витрат, пов'язаних із заготівлею та придбанням цінностей; правильний розподіл вартості витрачених у виробництві матеріальних цінностей на об'єктах калькуляції; систематичний контроль за виявленням зайвих та невикористовуваних матеріалів, їх реалізація; своєчасне здійснення розрахунків із постачальниками матеріальних цінностей; контроль за матеріалами, що перебувають у дорозі, невідфактурованими постачаннями.

Оцінка матеріально-виробничих запасів

Товарно-матеріальні цінності приймаються до фактичної собівартості.

Фактичною собівартістю товарно-матеріальних цінностей, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання за винятком податку на додану вартість та інших податків, що відшкодовуються (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації).

Фактичними витратами на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть бути:

• суми, що сплачуються відповідно до договору постачальнику (продавцю);
• суми, які сплачуються організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів;
• мита та інші платежі;
• податки, що не відшкодовуються у зв'язку з придбанням одиниці товарно-матеріальних цінностей;
• винагороди, що сплачуються посередницькою організацією, через яку придбано матеріально-виробничі запаси;
• витрати на заготівлю та доставку матеріальних цінностей до місця їх використання, включаючи витрати на страхування. Дані витрати включають, зокрема, витрати на заготівлю та доставку матеріальних цінностей, витрати на утримання заготівельно-складського апарату організації, витрати на послуги транспорту з доставки матеріальних цінностей до місця їх використання, якщо вони не включені в ціну на запаси, встановлену договором, витрати з оплати відсотків за кредитами постачальників (комерційний кредит) тощо витрати;
• інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів.

Не включаються до фактичних витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей загальногосподарські та інші аналогічні витрати, крім випадків, коли вони безпосередньо пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей.

Витрати по доведенню товарно-матеріальних цінностей до стану, в якому вони придатні до використання в запланованих цілях, включають витрати організації з доопрацювання та поліпшення технічних характеристик отриманих запасів, не пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг.

Фактичну собівартість матеріальних цінностей за її виготовленні силами організації визначають з фактичних витрат, що з виробництвом даних запасів.

Фактичну собівартість товарно-матеріальних цінностей, внесених рахунок вкладу статутний (складковий) капітал організації, визначають з їхньої грошової оцінки, узгодженої засновниками (учасниками) організації, якщо інше передбачено законодавством Російської Федерации.

Фактичну собівартість матеріальних цінностей, отриманих організацією безоплатно, визначають з урахуванням їхньої ринкової вартості на дату оприбуткування.

Фактична собівартість матеріальних цінностей, придбаних в обмін на інше майно (крім коштів), визначається з урахуванням вартості майна, що обмінюється, за якою воно було відображено в бухгалтерському балансі у цієї організації.

Матеріальні цінності, які не належать організації, але перебувають у її користуванні чи розпорядженні відповідно до умов договору, приймаються до бухгалтерського обліку на позабалансові рахунки в оцінці, передбаченій у договорі.

Оцінка матеріальних цінностей, вартість яких при придбанні визначено в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Центрального банку РФ, що діє на дату прийняття до бухгалтерського обліку організацією матеріальних цінностей за договором.

Оцінку матеріальних цінностей, що списуються на виробництво, дозволяється проводити одним із таких методів:

• за середньою собівартістю;
• за собівартістю кожної одиниці;
• за собівартістю перших за часом закупівель (метод ФІФО);
• за собівартістю останніх за часом закупівель (метод ЛІФО).

Перший спосіб оцінки матеріальних цінностей за середньою собівартістю є традиційним вітчизняної практики обліку. Протягом звітного місяця матеріальні цінності списуються на виробництво, як правило, за обліковими цілями, а наприкінці місяця списується відповідна частка відхилень фактичної собівартості матеріальних цінностей від їхньої вартості за обліковими цінами.

Визначаємо коефіцієнт відхилень 3250: 60250 = 0,054.

Розрахунок відхилень від цін групи матеріальних цінностей (в руб.) Таблиця 6.1.

Відхилення фактичної собівартості від облікової вартості витрачених матеріальних витрат складе 45 600 * 0,054 = 2462 руб.

Фактична собівартість витрачених протягом місяця матеріальних цінностей становитиме 45600 * 2462 = 48062 крб.

Спосіб оцінки за собівартістю кожної одиниціслід застосовувати для найцінніших матеріалів. Це можуть бути дорогоцінні камені та дорогоцінні метали. Крім цього, використовують цей метод і для оцінки запасів, які не можуть замінювати один одного.

При методі ФІФОзастосовують правило: перша партія на прихід - перша партія у витрату. Це означає, що незалежно від того, яку партію відпущено у виробництво, спочатку списують матеріальні цінності за ціною (собівартістю) першої закупівельної партії, потім за ціною другої партії і так далі в порядку черговості, доки не буде отримано загальну витрату матеріальних цінностей за місяць.

При методі ЛІФОзастосовують інше правило - остання партія на прихід - перша у витрату: у цьому випадку спочатку списують матеріальні цінності за собівартістю останньої партії, а потім за собівартістю попередньої тощо. Приклад оцінки витрати матеріальних цінностей за методами ФІФО та ЛІФО наведено у табл. 6.2.

Оцінка матеріалів за методами ФІФО та ЛІФО. Таблиця 6.2.

Найменування показників	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, руб.	сума, руб.
Надійшли матеріали: перша партія друга партія третя партія
Всього надійшло за місяць Витрата за місяць в оцінці методом ФІФО перша партія друга партія третя партія
Разом за місяць За методом ЛІФО: перша партія друга партія третя партія
Разом за місяць за методом ФІФО за методом ЛІФО

Метод оцінки матеріальних цінностей за середньозваженою собівартістю розглянемо нижче. Зазначимо, що вартість витрачених матеріальних цінностей та вартість їх залишків, оцінені різними методами, відрізняються, що випливає з послідовності включення до розрахунку покупних цін різні партії матеріальних ресурсів.

Метод оцінки запасів за середньозваженою собівартістю(За даними табл. 6.2).

Собівартість запасів з урахуванням залишку початку місяця і надходження протягом місяця (300 + 480 + 480 + 1000) = 2260 крб.

Собівартість одиниці запасів 2260: 145 = 15,5862 = 15 руб. 59 коп.

Належить собівартість продукції (робіт, послуг) 15,59 * 135 = 2104,65 = 2140 крб. 65 коп.

Залишок запасів на кінець місяця 2260 - 2104,65 = 155,35 руб.

Собівартість одиниці запасів 155,35: 10 = 15,5863 = 15 руб. 59 коп.

Зазначимо, що застосування оцінки матеріальних цінностей методами ФІФО та ЛІФО вимагає від організації обліку матеріальних ресурсів не лише за видами матеріалів, а й за партіями надходження, якщо закупівельні ціни змінюються. Це суттєво ускладнює облік та підвищує його трудомісткість.

Вивчені техніки розрахунків за цими методами дозволяють зробити висновок про те, що оцінку матеріальних цінностей можна провести без партійного обліку, якщо застосувати балансовий прийом оцінки витрачених матеріальних цінностей за такою формулою:

Р = О н + П - О к,

• де Р - вартість витрачених матеріальних цінностей;
• О н і О к - вартість початкового та кінцевого залишків матеріальних цінностей;

П — вартість матеріальних ресурсів, що надійшли. З використанням методу ФІФО вартість залишку матеріальних цінностей початку місяця становила 300 крб. (25 * 12) = 300 руб., а на кінець місяця - 10 руб. * 20 = 200 руб., А вартість витрачених матеріалів дорівнює 2060 руб. (780 + 480 + 800) = 2060. За методом ЛІФО вартість витрачених товарно-матеріальних цінностей становила 2020 руб. (1000+480+540).

p align="justify"> Метод ФІФО доцільно застосовувати при складанні балансу, оскільки вартість матеріальних ресурсів на кінець звітного періоду найбільш близька до поточних цін і реальніше представляє активи підприємства.

Документальне оформлення операцій з руху матеріально-виробничих запасів

Усі господарські операції, які проводяться організацією, повинні оформлятися виправдувальними документами. Ці документи є первинними обліковими документами, виходячи з яких ведеться бухгалтерський облік.

Первинні документи щодо руху матеріальних цінностей повинні ретельно оформлятися, обов'язково містити підписи осіб, які здійснювали операції, а також сліди відповідних об'єктів обліку. Зазначимо, що контроль за дотриманням правил оформлення руху цінностей покладено на головного бухгалтера та керівників структурних підрозділів підприємства.

При надходженні матеріальних цінностей від постачальників, завідувач складу перевіряє відповідність фактичної їх кількості даним супровідних документів постачальника. Якщо розбіжностей немає, то виписується прибутковий ордер (ф. № М-І) на всю кількість матеріальних цінностей, що надійшли. Цей документ складається завідувачем складу в день надходження цінностей в одному примірнику.

Якщо при прийманні матеріальних цінностей від постачальників буде встановлено розбіжність з даними супровідних документів (виявлено недостачу, надлишок або пересортиця), або має місце невідфактуроване постачання (надходження товарно-матеріальних цінностей без супровідних документів постачальника), завідувач складу разом із представником постачальника (наприклад, експедитор ) або незацікавленою організацією складає акт про приймання матеріалів за ф. № М-71 у двох примірниках. Цей акт є одночасно і прибутковим документом, і є підставою для уточнення розрахунків з постачальником. У цьому другий примірник цього акта передають (надсилають) постачальнику.

Матеріальні цінності можуть надходити на підприємство (організацію) від підзвітних осіб. У цьому випадку підзвітна особа передає матеріальні цінності, придбані за готівку в магазинах, на ринках, у населення тощо завідувачу складу, який відображає їх придбання, виписує в загальновстановленому порядку прибуткові ордери.

При складанні авансового звіту про суми, витрачені на придбання матеріальних цінностей, до нього слід додати виправдувальні документи, що підтверджують купівлю: рахунки та чеки магазинів, квитанції прибуткових ордерів, а також акти (довідки), якщо покупки зроблені на ринках або у населення.

При переміщенні матеріальних цінностей з одного структурного підрозділу (складу, цеху, дільниці) на інший склад цього підприємства складається накладна на внутрішнє переміщення матеріалів (ф. № М-11). Ця накладна виписується виходячи з розпорядження відділу постачання.

Аналогічно викладеному відбивається здача складу матеріальних цінностей, виготовлених чи перероблених допоміжними чи підсобними структурними підрозділами (цехами, ділянками).

Відпустка матеріальних цінностей має здійснюватися з урахуванням встановлених лімітів. Будь-яку надлімітну відпустку матеріальних цінностей на виробництво та заміну матеріалів слід оформлювати випискою вимоги.

Витрата матеріальних цінностей, що відпускаються на виробництво та інші потреби, щоденно оформлюють лімітно-забірними картками, які виписує плановий відділ підприємства або відділ постачання у двох примірниках на один або кілька видів матеріальних цінностей, та, як правило, строком на один місяць. Один екземпляр цього документа вручають одержувачу, інший склад. Комірник записує кількість відпущених товарно-матеріальних цінностей в обох примірниках картки та розписується в картці чека одержувача, а представник цеху одержувача розписується в отриманні цінності у картці, що знаходиться на складі.

Відпустка матеріалів на бік та пропуск товарно-матеріальних цінностей оформляється накладною (ф. № М-15), що виписується працівником структурного підрозділу у двох примірниках за умови пред'явлення одержувачем матеріальних цінностей довіреності на отримання цінностей, заповненої в установленому порядку.

Облік матеріальних цінностей на складах та в бухгалтерії

Для забезпечення виробничої програми відповідними матеріальними цінностями на підприємствах та в організаціях створюються спеціалізовані склади для зберігання основних та допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів та інших матеріальних ресурсів.

Доцільно також мати матеріальні цінності по партіях закупівель, що багато в чому може полегшити застосування методів ЛІФО та ФІФО. На складах (комор) товарно-матеріальні цінності розміщуються за секціями, а всередині них — за групами, типом і сортом, розмірами вестибюлів, ящиків, на полицях, стелажах, що забезпечує швидкий їх прийом, відпустку та контроль за відповідністю фактичної наявності встановлених норм запасу (ліміту).

Облік руху та залишок матеріальних цінностей ведуть у картках складського обліку матеріалів. На кожен номенклатурний номер відкривають окрему картку, тому облік називають сортовим обліком та здійснюють його лише у натуральному вираженні.

Картки відкривають у бухгалтерії чи обчислювальній установці та записують у ній номер складу, найменування матеріалу, марку, сорт, профіль, розмір, одиницю виміру, номенклатурний номер, облікову ціну та ліміт. Потім картки передають на склад, і комірник заповнює дані приходу, витрати та залишку матеріалів. Ведення обліку матеріальних цінностей допускається також у книгах сортового обліку, які містять самі реквізити, що й картки складського цеху.

Запис у картках комірник робить виходячи з первинних облікових документів (прибуткових ордерів, вимог, накладних та інших.) у день здійснення операції. Після кожного запису виводять решту матеріальних цінностей.

Усі первинні документи щодо руху матеріальних цінностей зі складів та структурних підрозділів підприємства надходять до бухгалтерії, де вони після відповідного контролю формуються в пачки та передаються на обчислювальну установку. Саме на цій стадії облікового процесу працівники бухгалтерії зобов'язані здійснювати належний контроль за законністю, доцільністю та правильністю документального оформлення операцій щодо руху товарно-матеріальних цінностей. Після перевірки первинні документи зазнають таксування (множення кількості матеріалів на ціну).

Існує кілька варіантів обліку матеріальних цінностей у картках складського обліку, у яких записують виходячи з первинних документів операції з бухгалтерії.

При першому варіантіу бухгалтерії відкривають картку на кожен вид та сорт за надходженням та витратами матеріалів. Ці картки від карток складського обліку лише тим, що облік матеріалів у яких ведуть у натуральному, а й у грошах. Після закінчення місяця за підсумковими даними всіх карток складають сортові кількісно-сумові оборотні відомості аналітичного обліку та звіряють їх з оборотами та залишками на відповідних синтетичних рахунках та даними карток складського обліку.

При другому варіантівсі прибуткові та видаткові документи групуються за номенклатурними номерами та наприкінці місяця підраховані за документами підсумкові дані про надходження та витрачання кожного виду товарно-матеріальних цінностей записують у оборотні відомості, що складаються в натуральному та у грошовому вираженні по кожному складу окремо за відповідними синтетичними рахунками та субрахунками .

Цей варіант значно зменшує трудомісткість обліку, оскільки відпадає необхідність ведення карток аналітичного обліку. Проте й у разі облік залишається громіздким, оскільки у оборотну відомість доводиться записувати сотні, котрий іноді тисячі номенклатурних номерів товарно-матеріальних цінностей.

Більш прогресивним є оперативно-бухгалтерський або сальдовий метод обліку матеріалів, при якому бухгалтерія не дублює складський сортовий облік ні в окремих картках аналітичного обліку, ні в оборотних відомостях, а використовує як регістри аналітичного обліку картки складського обліку матеріалів, що ведуть на складах. Щодня або в інші встановлені терміни працівник бухгалтерії перевіряє правильність зроблених комірником записів у картках складського обліку та підтверджує їх своїм підписом на самих картках. Наприкінці місяця завідувач складом, а окремих випадках працівники бухгалтерії переносять кількісні дані про залишки на 1-е число місяця по кожному номенклатурному номеру матеріалів з картки складського обліку у відомість обліку залишків матеріалів складі (без обороту, приходу і витрати). Після перевірки візування працівником бухгалтерії відомість залишків передають у бухгалтерію, де залишки товарно-матеріальних цінностей фіксують за твердими обліковими цінами та виводять їх підсумки за окремими обліковими групами матеріалів та загалом за складом.

Сальдовий метод обліку матеріальних цінностей - один з найбільш ефективних, особливо в умовах ручної обробки облікових даних та малої машинної обробки облікових даних.

Синтетичний облік матеріально-виробничих запасів

Для обліку матеріально-виробничих запасів застосовують такі синтетичні рахунки: 10 "Матеріали", 11 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі", 14 "Переоцінка матеріальних цінностей", 15 "Заготівля та придбання матеріалів", 16 "Відхилення вартості матеріальних цінностей", а також позабалансові рахунки: 002 "Товарно-матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання", 003 "Матеріали, прийняті на переробку", 004 "Товари, прийняті на комісію".

Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку наявності та руху всіх видів матеріальних цінностей призначено рахунок 10 "Матеріали", у розвиток якого на кожному підприємстві повинні відкриватися субрахунки, а також рахунки аналітичного обліку, необхідні для деталізації наявності та руху різних видів та груп товарно-матеріальних цінностей .

Матеріальні цінності на рахунку 10 "Матеріали" враховуються за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі) або за обліковими цінами.

У плані рахунків бухгалтерського обліку використовуються два варіанти обліку придбання і заготівлі матеріально-виробничих запасів.

Першим варіантомпередбачено, що матеріальні цінності, що надходять на підприємство, відображаються за дебетом рахунку 10 "Матеріали" та кредитом рахунків 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 76 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами" та ін. У цьому випадку товарно-матеріальні цінності припадають незалежно від того, коли вони надійшли – до або після одержання розрахункових документів.

Оплата матеріальних цінностей відбивається за дебетом рахунків 60, 76 та інших з кредиту рахунків з обліку коштів. Вартість сплачених товарно-матеріальних цінностей, що залишилися на звітну дату в дорозі, наприкінці звітного періоду має бути відображена за дебетом рахунку 10 та кредитом рахунку розрахунків з постачальниками та підрядниками без оприбуткування цих цінностей на склад. На початку наступного місяця ці суми відображаються у поточному обліку як дебіторська заборгованість за рахунком обліку розрахунків із постачальниками та підрядниками.

Другий варіантпередбачає використання для обліку заготівлі та придбання матеріальних цінностей ще двох синтетичних рахунків: 15 "Заготівля та придбання матеріалів" та 16 "Відхилення у вартості матеріалів".

У цьому випадку на підставі акцептованих розрахункових документів, що надійшли, постачальників у системному обліку здійснюється бухгалтерський запис по дебету рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріалів" та кредиту рахунків 60, 76, 71 та інших на їх фактурну вартість, незалежно від того, коли матеріальні цінності надійшли на підприємство - до або після надходження розрахункових документів постачальників.

Кредитування матеріальних цінностей, що фактично надійшли на підприємство, відображається проведенням за дебетом рахунку 10 та кредитом рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріалів" за обліковими цінами. При цьому різниця між вартістю фактично надійшли на склад підприємства матеріальних цінностей за обліковими цінами та фактичною собівартістю їх придбання списується до дебету рахунку 16 "Відхилення вартості матеріалів" з кредиту рахунку 15 "Заготівля та придбання матеріалів", якщо облікова ціна менша за фактичну, або в дебет рахунку заготівлі та придбання матеріалів з кредиту рахунку відхилення у вартості матеріалів, якщо облікова ціна більша за фактичну собівартість заготівлі.

Дебетове сальдо рахунки заготівлі та придбання матеріалів відбиває матеріальні цінності, що у дорозі, як вже оплачені, і не оплачені, лише підлягають оплаті по акцептованим розрахунковим документам. При цьому відхилення, накопичені на рахунку 16 "Відхилення вартості матеріалів", списуються в дебет рахунків з обліку витрат на виробництво пропорційно вартості витрачених матеріалів за обліковими цінами. Після закінчення місяця визначають різницю між фактичною собівартістю витрачених матеріальних цінностей та вартістю їх за твердими обліковими цінами. Різницю списують на ті самі рахунки витрат, на які були списані матеріали за твердими обліковими цінами (рахунки 20, 23, 25, 26 та ін.). Якщо фактична собівартість вища за тверду облікову ціну, різницю між ними списують додатковою бухгалтерською проводкою, зворотну ж різницю (що можливо при використанні як тверду облікову ціну планової собівартості матеріальних цінностей) — способом "червоного сторно",
тобто негативними числами.

Відхилення фактичної собівартості товарно-матеріальних цінностей від вартості за твердими обліковими цінами розподіляють між витраченими і матеріальними цінностями, що залишилися на складі, пропорційно вартості матеріальних цінностей за твердими обліковими цінами.

З цією метою визначають відсоткове відношення відхилень фактичної собівартості матеріальних цінностей від твердої облікової ціни і результат множать на вартість відпущених і матеріальних цінностей, що залишилися, за твердими обліковими цінами.

Відсоткове відношення відхилень фактичної собівартості матеріальних цінностей від твердої облікової ціни (x) розраховують за формулою

• де Про н- Відхилення фактичної собівартості матеріальних цінностей від вартості за твердими обліковими цінами на початок місяця;
• Про п- відхилення фактичної собівартості матеріалів за матеріалами, що надійшли за місяць;
• У цн- Вартість матеріальних цінностей у твердих облікових цінах на початок місяця;
• У цп— вартість товарно-матеріальних цінностей, що надійшли протягом місяця, за твердими обліковими цінами.

Зазначимо, що з визначенні фактичної собівартості матеріальних ресурсів списання виробництва дозволяється проводити крім середньої вартості методами ФІФО і ЛИФО.

При використанні цих методів виникає необхідність оцінки кожної партії цінностей, що витрачаються, що здійснити досить складно, враховуючи рівень сучасної автоматизації обліку.

Доцільно вартість витрачених матеріальних цінностей під час їх оцінки за методами ФІФО та ЛІФО визначати розрахунковим шляхом.

І тут протягом місяця матеріальні цінності списуються виробництва за обліковими цінами. Після закінчення місяця визначають вартість витрачених матеріальних цінностей за методом ФІФО та ЛІФО. Знаходять відхилення обчисленої вартості матеріалів від вартості їх за обліковими цінами та списують виявлене відхилення на відповідні рахунки пропорційно вартості раніше списаних матеріальних цінностей за обліковими цінами.

При надходженні матеріальних цінностей дебетують матеріальні рахунки 10 "Матеріали", а кредитують:

• рахунок 60 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - на вартість матеріалів, що надійшли, за цінами постачальників з усіма націнками збутових та постачальних організацій та транспортно-заготівельними витратами, включеними до рахунків постачальників, з урахуванням оплати відсотків за придбання в кредит, наданих постачальниками;
• рахунок 76 "Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами" - на вартість послуг, сплачених чеками транспортним організаціям;
• рахунок 71 "Розрахунки з підзвітними особами" - на вартість товарно-матеріальних цінностей, сплачених із підзвітних сум;
• рахунок 23 "Допоміжні виробництва" - на витрати з доставки матеріальних цінностей власним транспортом та на фактичну собівартість матеріальних цінностей власного виробництва;
• рахунок 20 "Основне виробництво" - на вартість зворотних відходів та інших рахунків.

Відпущені у виробництво та інші потреби товарно-матеріальні цінності списуються з кредиту матеріальних рахунків до дебету відповідних рахунків витрат виробництва та інші рахунки протягом місяця за твердими обліковими цінами. При цьому постачають бухгалтерське проведення:

дебет рахунки 20 "Основне виробництво"

вартість матеріальних цінностей, відпущених основному виробництву;

• дебет рахунка 23 "Допоміжні виробництва"; дебет інших рахунків залежно від напряму витрат товарно-матеріальних цінностей (25 "Загальновиробничі витрати", 26 "Загальногосподарські витрати" та ін.);
• Кредит рахунки 10 "Матеріали" або інших рахунків з обліку матеріальних цінностей.

При реалізації матеріальних цінностей на бік становлять такі бухгалтерські проводки:

• дебет рахунка 91-2 "Інші витрати", кредит рахунка 10 "Матеріали"

на вартість матеріалів за обліковими цінами;

• дебет рахунка 91-2 "Інші витрати", кредит рахунка 16 "Відхилення вартості матеріалів"

на різницю між фактичною собівартістю матеріалів;

• дебет рахунка 62 "Розрахунки з покупцями та замовниками" та кредит рахунка 91-1 "Інші доходи"

на продажну вартість матеріалів;

• дебет рахунка 91-2 "Інші витрати", кредит рахунка 68 "Розрахунки з податків та зборів"

у сумі ПДВ за реалізованим товарно-матеріальним цінностям.

• Фінансовий результат реалізації матеріальних цінностей списують з рахунку 91 "Інші доходи та витрати" на рахунок 99 "Прибутки та збитки".

Інвентаризація матеріально-виробничих запасів

Чинним законодавством встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності організації зобов'язані проводити інвентаризацію майна та зобов'язань, у ході якої перевіряються та документально підтверджуються їх наявність, стан та оцінка.

Порядок та строки проведення інвентаризації визначаються керівником організації, за винятком випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Проведення інвентаризації є обов'язковим:

• при передачі майна в оренду, викуп, продаж, а також при перетворенні державного або муніципального унітарного підприємства;
• перед складанням річної бухгалтерської звітності;
• за зміни матеріально відповідальних осіб;
• при виявленні фактів розкрадання, зловживання чи псування майна;
• у разі стихійного лиха, пожежі або інших надзвичайних ситуацій, спричинених екстремальними умовами, при реорганізації чи ліквідації організації, в інших випадках, передбачених законодавством України.

Основними цілями інвентаризації є виявлення фактичної наявності майна; зіставлення фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку; перевірка повноти відображення в обліку зобов'язань.

Підприємствам та організаціям надано право самостійно визначати кількість інвентаризацій у звітному році, дату їх проведення, перелік майна, що перевіряється за кожної з них, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов'язковим.

Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей здійснюється не менше ніж один раз на рік перед складанням бухгалтерської звітності, але не раніше 1 жовтня звітного року. Інвентаризація матеріальних цінностей здійснюється інвентаризаційними робітничими комісіями за обов'язкової участі матеріально відповідальних осіб. До складу інвентаризаційної комісії слід включати представників адміністрації організації, працівників бухгалтерської служби та інших фахівців.

При проведенні інвентаризації слід пам'ятати, що:

• інвентаризації підлягають все товарно-матеріальні цінності організації, незалежно від своїх місцезнаходження;
• обов'язково має бути перевірено фактичну наявність майна, що перебуває на відповідальному зберіганні, орендованого, отриманого для переробки від інших організацій;
• інвентаризацію майна проводять за його місцезнаходженням та матеріально відповідальними особами, на зберіганні яких перебувають ці цінності;
• фактична наявність майна має перевірятись лише за обов'язкової участі матеріально відповідальних осіб;
• результати інвентаризації слід відобразити в обліку та звітності того місяця, в якому вона закінчена.

Наявність майна під час інвентаризації визначають шляхом його обов'язкового підрахунку, зважування, обмірювання. Фактичні результати записують до інвентаризаційних описів. Запис провадиться за кожним окремим найменуванням матеріальних цінностей, із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, артикула, партії, сорту в одиницях рахунку, маси чи заходи, при цьому враховуються специфічні особливості окремих видів матеріальних цінностей.

Окремі описи складаються на матеріали, що перебувають у дорозі, на відповідальному зберіганні на складах інших підприємств, що зазнали псування, непотрібні, неліквідні, а також не надійшли або відпущені під час інвентаризації.

Інвентаризаційні описи підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами, які підтверджують, що всі матеріальні цінності перевірені у їх присутності та претензій до членів комісії вони не мають.

Дані інвентаризаційних описів використовуються для складання значень, в яких фактичні дані описів зіставляються з обліковими даними. При виявленні нестач чи надлишків матеріально відповідальні особи мають надати їм відповідні пояснення. Інвентаризаційна комісія встановлює характер, причини, а також винуватців виявлених розбіжностей чи псування матеріальних цінностей та визначає порядок регулювання різниць та відшкодування збитків.

Виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю майна та даними бухгалтерського обліку позначаються на рахунках бухгалтерського обліку у такому порядку:

• надлишок матеріальних цінностей припадає за ринковою вартістю на дату проведення інвентаризації, і відповідна сума зараховується на фінансові результати у комерційної організації або шляхом збільшення доходів некомерційної організації, або збільшення фінансування (фондів) у бюджетної організації. Незалежно від причин виникнення всі недостачі матеріальних цінностей за їхньою фактичною собівартістю списуються з кредиту матеріальних рахунків у дебет рахунка 94 "Нестачі та втрати від псування цінностей". Після з'ясування всіх обставин виникнення нестачі або псування матеріальних цінностей керівник підприємства приймає рішення про порядок їх списання з рахунку 94;
• недостача майна та її псування у межах норм природних втрат відноситься на витрати виробництва або звернення (витрати), понад норми — за рахунок винних осіб. Якщо винні особи не встановлені або суд відмовив у стягненні збитків із них, то збитки від нестачі майна та його псування списують на фінансові результати у комерційної організації або шляхом збільшення видатків у некомерційної організації, або зменшення фінансування (фондів) у позабюджетній організації.