У мене такий консерн стався. Розбираючись у своїх комунікаціях, знайшла одну величезну дірку.

Ось є відкрита ворожість. Коли інша людина тобі відверто хамить, грубіянить, загрожує, ось це все. Із цим мені зрозуміло, що робити.

А ось є прихована ворожість. Незважаючи на те, що її складно верифікувати, відчувається вона дуже чітко, думаю, ви теж стикалися з нею. Благо, проявів прихованої ворожості повно: від порад "треба робити так, я ж хочу для тебе кращого" (насправді не хоче) до "ой, ти так погладшала", брякнутого не просто невпопад, а так, що потім стоїш і думаєш – що це було й навіщо? Ну форм повно, насправді. Загалом її можна відсікти таким чином - людина начебто говорить щось соціально прийнятне, але це вибиває з колії, робить неприємно і викликає думки wtf взагалі. Досить часто це мовиться з батьківської позиції старшого та авторитетного. Є ще один популярний вид - підкочування "знизу" із серії "вооот, добре тобі, ти така успішна-красива, а ось яяяя" - теж прихована ворожість як вона є.

Так ось.
По-перше, я зрозуміла, що часто цю приховану ворожість просто пропускаю в себе, тому що не розпізнаю відразу. Гаразд. Із цим теж зрозуміло, що робити – прислухатися до своїх відчуттів.
По-друге – і в цьому консерн – я не знаю, що робити, коли ти її відтяв, цю ворожість. Вона дійсно замаскована під турботу\участь\авторитетна порада і в мене просто немає формулювань, які б допомогли її більш-менш відбивати на підході і повертати автору, не влипаючи в неї самої. Я не надто блискуча людина в плані гострих і швидких відповідей, мені зручніше напрацьовані стратегії.

Зараз я дійшла до однієї робочої стратегії - цікавитись "а навіщо ти мені це зараз говориш і з якою метою?" і це працює, хоча призводить до ситуації "та нічого я такого не хотіла, все тобі здалося, пфф, образка!" і прибирає від тебе подалі носія прихованої ворожості. У цієї стратегії один мінус - вона жере ресурси, які йдуть на цю розмову.

Чи є якісь інші універсальні формулювання у вас у ході?

P.S. І ще один важливий момент. Я ось зрозуміла, що не даю в лоб таким людям з дивної ілюзії, що з ними можна буде побудувати нормальну рівну комунікацію. Але перебираю зараз варіанти і розумію, що нормальні комунікації я вибудовувала якраз з людьми, з якими входила у відкритий клінч (якщо говорити про вороже ставлення). А ось із прихованою ворожістю комунікації всі були гнилими і нехай деякі й жили якийсь час, все одно наприкінці закінчувалися якимсь буе. Ось мені цікаво: це у мене так чи в принципі здорове спілкування з людиною у такій позиції неможливе.

ЙОГО БАГАТОЛИКІСТЬ

Він може бути веселим, товариським блазнем, "душею компанії". Вона непримітна маленька стара діва, яка ніколи не забуває вашого дня народження. Він може бути веселим продавцем, що шумно виражає свою радість. Спритний шахрай. Дотепний оглядач, що веде колонку розважальної світської хроніки. Розкішний офісний Дон Жуан, яким може бути усміхнена леді із сусіднього кабінету, хто знає всі делікатні подробиці про своїх товаришів по службі. Він коханець, який веселий і ніжно закоханий зараз і зневажливо уїдливий у наступну хвилину. Він спритний шахрай, який упродовж п'ятнадцяти років видавав себе за хірурга. Він гомосексуаліст із м'якими манерами. Або той приємний юнак, хто "ніколи нікому не сказав жодного поганого слова", але був визнаний винним у шести жахливих сексуальних злочинах. Або газетний репортер, який здавався таким доброзичливим, поки не вийшла його стаття (повна мерзенних інсинуацій). І тут ми знаходимо того милого президента банку, який привласнив 100,000 доларів і змотався до Бразилії з танцівницею. Він може бути тонко відчуваючим поетом, ввічливим мільйонером або чарівним волоцюгою, який усіма правдами та неправдами видобуває собі кошти для існування і за двадцять років ніколи не працював.

Хоч би де він опинився, він буде в масці. Якщо ви великодушні за характером, ви можете бути схильними ставитися до нього з поблажливістю. Не робіть цього.

У 1.1 ми знаходимо емоцію, яку Рон Хаббард описав як "найнебезпечніший і злий рівень на шкалі тонів". ("Наука виживання") Він на півдорозі між Страхом (який слугує причиною його тону) і Гнівом (який він повинен приховувати). Його емоція диктує йому, щоб він завжди посміхався і робив гарну міну, оскільки він "знає", що ми ніколи не повинні гніватися. На цьому рівні ми знаходимо кричущу брехню, яка використовується для того, щоб уникнути справжнього спілкування. Така брехня може бути у формі удаваної згоди ("яка прекрасна ідея"), лестощів ("це чарівна сукня, моя дорога") або заспокоєння ("ну, не хвилюйся, я про все подбаю"). 1.1 будує брехливий фасад, штучну особистість. Він веселий лицемір.

ЯК ДРУГ

Вам не знадобляться вороги. Краще б ви трималися осторонь, як самітник. Не довіряйте йому ваші гроші, репутацію чи дружину. Це людина, яка ненавидить, але не здатна сказати, що ненавидить. Він зраджує і чекає, що його вибачать. Він буде говорити вам, що захищав вас, коли насправді він щосили намагався зруйнувати вашу репутацію. Він буде лицемірно вам лестити, чекаючи свого моменту, щоб погубити вас. І він знайде більше способів занапастити вас, ніж я зможу придумати і описати в одному розділі.

1.1 очікує спеціальних привілеїв чи винятків. Він - людина, яка, швидше за все, припускатиме, що вона може порушувати правила у шлюбі, компанії, групі чи суспільстві.

Спочатку нам подобається 1.1, тому що він прикидається таким високо-тонним. Але з часом (якщо тільки ми не в Співчутті) ми все більше зневажаємо його. Однак наше огиду іноді важко пояснити, тому що ми рідко можемо точно визначити, що саме з того, що робить ця лялька, викликає нашу зневагу.

Незважаючи на зарозумілість, він такий досконалий актор, що нас може ввести в оману його удавана скромність. Маючи владу над усіма тонами нижче за себе, він безсовісно використовує їх, щоб переконати нас у своїй безневинності та добрих намірах. У такий спосіб він маніпулює людьми, завжди прагнучи прихованого контролю. Він може плакати, благати, задобрювати чи співчувати; він може виявляти зневагу чи зневагу. Але, граючи всі ці спектаклі, він намагається знищити інших, щоб опустити їх до рівня, де він зможе ними користуватися.

Якщо ви гніваєтеся на нього, він зазвичай падає в Задобрювання (намагається щосили зробити що-небудь для вас або подарує вам подарунки) або в Горі ("Я не хотів завдати шкоди..."), щоб знову вповзти до вас на довіру. Вважайте, що йому відомі ваші слабкі місця і що він грає на них віртуозно.

РОЗМОВ

Ось швидкий спосіб визначити 1.1: він прагне інтровертувати вас. Це переважно відбувається в перші кілька секунд при зустрічі з ним. Він каже: "О, ти видужав, так?" або "Я не можу зрозуміти, що в тобі змінилося ..." По телефону він може почати бесіду з: "Твій голос звучить смішно, що ти застудився?" Під маскою дружньої турботи ці зауваження призначені для того, щоб звернути вашу увагу на вас самих (і від нього). Незабаром ви почнете пояснювати собі або турбуєтеся: "Що зі мною сталося?"

Під час зустрічі 1.1 майже завжди намагається заговорити першим, щоб захопити контроль над розмовою. Якщо він першим кине свої стріли, то менше шансів, що щось кинуть у нього. Я якось знайомила двох 1.1. Коли я це робила, мені було цікаво, хто з них виграє в неминучому поспіху першим розпочати розмову. Вони обоє почали говорити одночасно і продовжували говорити так, принаймні цілу хвилину, не слухаючи жодного слова сказаного іншим. Вони добре підходили один до одного.

Прихована Ворожість наповнює свою розмову маленькими шпильками, тонко завуальованими під компліменти ("це дуже смачний торт, майже такий самий, як продаються в магазині"). Саме 1.1 пускає в хід класичну шпильку: "Яка на тобі прекрасна сукня. Я роками ним захоплююся".

Він відчуває постійну, до нервозності необхідність відбивати майже кожне зауваження. Якщо ви намагаєтеся зробити щиру заяву або представити високотонну ідею, він піддаватиме її сумніву: "Я розумію, що ви маєте на увазі, але..." Він люб'язно поправить вашу вимову і вибір слів (він фанат семантики), зніме ниточки з вашого плеча або вставить жарт на ваш рахунок (зазвичай з каламбурами, він любить їх). Він використовує всі мислимі методи, щоб розірвати ваше спілкування на шматки. Звичайно (ха-ха) він не хотів вам зла. Просто по-дружньому.

ЧЕСНІСТЬ

Він бреше навіть тоді, коли немає жодних причин брехати. Факти заплутані, збочені чи ховаються, коли він із шумом заявляє про свою чесність, етичність і доброчесність. Він може давати вам "урочисту обіцянку" і в той же час тримати ніж за спиною.

Якщо ви ставите під сумнів його брехню, він, можливо, скаже вам, що це був просто витончений жарт.

Високо-тонна людина може виконувати роль шпигуна і робити це добре (хоча йому не подобається ухилятися). 1.1 - природжений шпигун. Якщо ви хочете змусити цього хлопця ожити, подаруйте йому привабливу ситуацію, що вимагає обману, підступності, нещирості чи спотворення. Дайте йому виправдання для підглядання, підслуховування, вистеження або таємного розслідування і він повністю прийде до тями.

Коли є можливість зробити щось прямо, 1.1 не буде її використовувати, це не спаде йому на думку. Він придумає манівці, щоб зробити те ж саме. Я якось працювала в конторі, де керівник у 1.1 забороняв витрушувати попільнички у кошики для сміття. Я припускала, що це правило було викликане вибагливістю (або турботою щодо запобігання пожежі), поки я не дізналася, що щоночі він копався у всіх кошиках, перед тим як їх очистять (він навіть складав разом уривки паперу), таким чином він міг дізнаватися що "справді відбувалося" у конторі. Йому подобалося виявляти таким чином чиюсь пікантну подробицю. Звичайно, пішла чутка, тому персонал став розважати себе тим, що підкидав у кошики разом з відходами різного роду дикі, вигадані уривки "свідчень".

Хоча 1.1 старанно приховує свої власні мотиви та події, він завзято змушує розкрити секрети інших. Це тон зрадника та віроломства. Не маючи жодної поваги до особистого життя інших, він не втрачає шансу викрити людей (це навіть більше переважає в наступному тоні: Відсутність Співчуття). Прихована Ворожість, хто має "таємні" любовні стосунки, постарається, щоб факти вийшли на поверхню так, щоб люди виявили це, особливо там, де це створить проблеми його партнеру.

Він геній з витягування інформації з інших. Кілька років тому я працювала над секретним дослідженням в одній компанії. Тільки троє з нас знали справжню природу цього проекту і ніхто з нас не був нерозбірливим базіканням. Тому я одного разу була здивована, обідаючи з оператором комутатора, коли вона випадково сказала: "Так, я розумію, що ви виявили..." Вона була настільки близька до правди, важко було повірити, що вона просто здогадалася. Я почала заперечувати, що я щось знаю з цього предмету, і вона сказала: "О, вистачить мене розігрувати. Усі знають над чим ви працюєте". Пізніше я зрозуміла, що вона, мабуть, підслухала частину інформації по телефонних розмовах; решта були її припущення.

Навіть припущення 1.1 робляться з крикливою претензійністю, що він все знає; цим способом він часто спокушає свою нічого не підозрюючу жертву говорити надто багато.

ТАЄМНА ТЕХНІКА

1.1 як подобається розкривати таємниці, йому також подобається створювати їх. Він навіть може використати знаючу, загадкову усмішку з метою вас збентежити. Я одного разу бачила, як 1.1 переглядав рукопис мого друга, коли той напружено чекав коментарі. Закінчивши, 1.1 просто лукаво усміхнувся і сказав: "Я утримаюсь від коментарів. Я подумаю".

Натякати на приховані знання – це звичайний метод пліткаря. Людина в вищому тоні може передавати новини про друзів, але намагається дотримуватися фактів. 1.1 прикрашає факти доповненнями, які звучать правдиво. "Ти знаєш, що Джо і Філліс розлучилися?" Це може бути фактом. Але Мейбл (1.1) додасть: "Тільки між нами, я не здивувалася б, якби дізналася, що вона таємно зустрічалася з Біллом". Її всезнаюча манера вселяє думку, що вона впевнена у більшій кількості фактів, ніж каже.

ПЛЮТНИК

Хронічний пліткар, якому подобається підривати репутацію напівправдою, припущеннями та припущеннями – це 1.1. Ви можете зустріти її спершу заднього двору; ви знайдете його в конторі, що притулився до водоохолоджувача. Це часто тон репортера, журналіста і ведучого ток-шоу - того, хто використовує свою чарівність, щоб увійти в довіру до інтерв'ю, що дає, перед тим як порізати його на шматочки. Потрібна стоїчна дисципліна, щоб протистояти техніці підступних питань 1.1. Багато років тому я переїхала до квартири і купила меблі колишніх мешканців. Трохи згодом до мене заглянула сусідка згори. "Я бачу, ви купили їхні меблі" - сказала вона.

Я кивнула і змінила тему. Через кілька хвилин вона повернула розмову назад до меблів: "Я думаю, вони просили за неї півтори тисячі доларів..." Цей вислів повис у повітрі як питання, яке створювало чудову можливість для мене поправити або погодитися з ним. Вже познайомившись із її добротою до цього, я вирішила загасити її 1.1, тому я просто пробурмотіла: "Правда?" та змінила тему.

1.1 наражає на небезпеку ваш бізнес. Він вміло заражає весь офіс, налаштовуючи людей один проти одного та всіх проти самої компанії. Він настільки прихований, що його майже неможливо розглянути як джерело поганих новин та загального розчарування серед людей. Хоча він може виконувати роботу і зазвичай йому вдається створити враження роботящого, це часто обман. Нездатний дозволити собі бути чиїмось наслідком, він ухиляється від цього прихованими способами. Попросіть його виконати доручення і він відповість: "Звичайно, я із задоволенням зроблю це", але його ніколи не буде виконано. Він прикидається, що приймає накази, але не має наміру виконувати їх.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Прихована Ворожість безвідповідальна, але прикидається відповідальною. Якось я поїхала на сучасне чудове весілля на Західному узбережжі, де не було шафера. Родичка в 1.1 з боку нареченого взяла це на себе - стояла біля дверей, кажучи гостям, що входять: "Оскільки, мабуть, шаферів не передбачається, я думаю вам потрібно самим вибрати собі місце". Вимовляючи це з уїдливим виразом, вона, здавалося, брала на себе відповідальність, але її намір був руйнівним. Безумовно, вона хотіла дати зрозуміти гостям, що це весілля було "погано підготовлене". Якби високотонна людина помітила, що гості, що прибувають, збентежені (а я не думаю, що це було так), він би сказав: "Просто сідайте там, де вам подобається". І жодного злісного підтексту.

1.1 дуже стурбований тим, щоб справити на людей враження, його необхідність у визнанні постійно штовхає його на сцену. Не знаючи відпочинку, він - актор, який постійно вивчає своїх глядачів, щоб дізнатися чи на всіх він справив враження. Для 1.1 важко довго бути глядачем.

У класі він часто найперший ставить питання після лекції (він може і перервати, якщо це дозволено): "Професор, а чи не думаєте ви..." Він не зацікавлений у отриманні відповіді, він просто хоче показати свою пишність. Задається для ефекту.

Багато 1.1 так сильно хочуть уваги, що вони геть-чисто позбавлені збентеження. Я якось знала одного, який одягався в самий безглуздий одяг, який можна собі уявити. Він тинявся всюди, виглядаючи як у наркотичному сп'яніння, частенько похваляючись: "Усі мене помітили". Той самий хлопець насолоджувався будь-якою можливістю зробити зауваження, яке шокувало кожного в кімнаті. Між іншим, є й інші 1.1, які одягаються та розмовляють дуже стримано.

Коли він не може сам потрапити до центру уваги, він прикріплюється до творчих, успішних людей і безперервно працює над тим, щоб скинути їх на дно шкали. Ми знаходимо 1.1, що юрмляться навколо шоу бізнесу. Він часто є критиком, який нічого не робить, який шукає прихований контроль над деякими областями естетики, щоб можна було давати талановитим людям руйнівні поради "для твого ж блага".

Якщо йому не вдається і близько підібратися до переможців, він все одно вихваляється, що йому це вдалося. Він знає знаменитих кінозірок. Сам Президент запитує в нього поради. Він вдає, що має любовні стосункиз найкрасивішими жінками.

НАСТІЙНІСТЬ

Через непереборне потяг розігрувати із себе важливу персону, 1.1 часто спрямовує свій шлях у вищі ешелони бізнесу, політику, клуби чи громадські групи. Він, однак, любить зрізати кути і з такою лінивою наполегливістю, що рідко є майстром у будь-якому напрямку. Натомість він дізнається достатньо для того, щоб замаскувати свій поступ до важливої посади. Він хоче, щоб йому аплодували, навіть не бажаючи вчитися танцювати.

Він дилетант, який бавиться музикою і потім кидає це. Він навчається малювати і потім втрачає інтерес. Занадто непостійний, щоб довго концентруватися на одному предметі і досягти в ньому досконалості, він воліє поверхове вивчення, після чого використовує хитрість і хитрощі, щоб видати себе за експерта.

ЗЛОЧИННИК

Усі злочинці знаходяться нижче 2.0 на шкалі (поки вони все ще злочинці) і дуже велика їх частина – у 1.1. Навіть коли 1.1 активно не порушує закон, він неетичний та непорядний.

У нього є схильність до самогубства, але він активно шукає смерті для всього свого оточення ("Я думаю я загину, але, можливо, я візьму тебе з собою"). Тут ми знаходимо вбивство через повільну руйнацію індивідуумів і культури, кожна руйнівна дія вправно маскується багатослівними виправданнями. Тут ми знаходимо людей, які найбільше проштовхують порнографію (і відчувають величезне задоволення від неї). Тут же вкрадливий сутенер, який умовляє молоду дівчину стати повією. Тут же хитрий торговець наркотиками, який переконує підлітків, що їм потрібно "йти в ногу з модою" і що, у будь-якому разі, наркотики не зазнають жодної шкоди.

ПЕРЕДАЧА ПОВІДОМЛЕНЬ

Він вважає за краще передавати лише найбільш злісну комунікацію. Хороші новини швидко забуваються або свідомо пригнічуються. Якщо ви надсилаєте замовнику спеціальне повідомлення про вигідну угоду і там 1.1 відкриває пошту, він постарається, щоб це повідомлення ніколи не дійшло вчасно до покупця. Люди в прихованій ворожості часто займають такі місця, де вони можуть контролювати вхідну комунікацію. Це не тільки задовольняє їхні шпигунські інстинкти, це дозволяє здійснювати прихований контроль.

Одного ранку я спостерігала, як 1.1 керувала справами в одній установі, доки був відсутній його власник. Був жвавий день з безліччю покупців, замовлень і запитів, що постійно приходять. Подзвонив один розлючений працівник; бригадира не було на робочому місці та його взагалі ніде не могли знайти. Через кілька хвилин зателефонував власник. "О" - із задоволенням повідомила наша мрійлива дівчина, - "сьогодні навколо таке безладдя..." І вона докладно зупинилася на одному "проблемному" дзвінку, зовсім не подбавши згадати хороші новини і про нормальний перебіг справ.

ПОЧУТТЯ ГУМОРУ

Йому чуже справжнє почуття гумору, але в цьому тоні ви найчастіше чутимете насильно видавлюваний сміх, який гуркотить, коли немає зовсім нічого смішного. Ми можемо обговорювати погоду або рахунок матчу і 1.1 безглуздо хихикатиме і радітиме. Він сміється з жарту - можливо навіть довше, ніж інші, - але насправді його ніщо не веселить. Ніщо.

Я знала багато 1.1, які не були грубими жартівниками; але я ніколи не знала жодного брутального жартівника, хто не був би 1.1. Їм приносить задоволення старанно займатися секретними приготуваннями, щоб обдурити, збентежити, викрити, принизити або образити жертву. І все це, звичайно, заради жарту.

Менеджер місцевої страхової компанії розповів мені про час, на зорі своєї кар'єри, коли його перевели до іншого штату. Ймовірно, деякі етнічні переконання були причиною того, що саме тут люди відмовлялися купувати договори зі страхування життів, хоча із задоволенням купували договори зі страхування ренти. Не знаючи цього, наш знайомий витратив зовсім марно два тижні, намагаючись продати страхування життя, але так нічого й не вийшло. Збитий з пантелику і засмучений, він розповів про свої пригоди хлопцям у конторі. Зрештою, вони відкрили йому секрет продажу у цьому місті. Дозволення йому зазнати невдачі з самого початку було частиною "присвяти" для новачка. Хоча моєму другу зовсім не сподобався цей жарт, хлопці в 1.1 знайшли його надзвичайно веселим.

Він здивований, коли ви не смієтеся з його спритних витівок. Якщо вас це дратує, він очікує, що ви пробачте його грішки.

Ви можете написати цілу книгу за сексуальними характеристиками 1.1 (і багато людей так і зробили). Деякі з них нетерпимі в питаннях моральності до святенництва та вимагають моральності від інших. Але також на цьому рівні ми найчастіше знаходимо проміскуїт, збочення, садизм та будь-яку незвичайну практику. Дивно те, що 1.1 насправді не відчуває задоволення від статевого акту як такого, але він дуже стурбований. Він буде пристрасним захисником "вільного кохання".

Занадто нерозбірлива людина майже завжди 1.1. Його мінливість проявляється у нездатності насолоджуватися довгостроковими, змістовними стосунками з однією людиною. Він постійно шукає сексуального задоволення в новизні та несхожості.

Такі люди небезпечні для суспільства, бо їхня перекручена поведінка заразна. Вільне кохання та безладні зв'язки -небезпечні сигнали, на які слід звернути увагу, якщо раса має намір продовжувати існування. Подібні дії вказують на приховане заперечення чистоти кохання та подружжя. Зараз настільки багато публікацій присвячених виключно захисту, заохочення та вихваляння проміскуїтету, що високотонні люди можуть відчути себе в переважній меншості. Вони починають ставити під сумнів свій природний потяг до вірності і сталості і думають, чи не старомодні вони.

Сьогоднішня відкрита боротьба з абортами, з контролем над народжуваністю та управління сексуальною освітою набагато розумніша, ніж Вікторіанська педантичність, яка багато років затуманювала ці питання. Однак провісники "вільного покоління" (зазвичай преса та журнали в 1.1) хочуть змусити нас повірити, що це означає вседозволеність. Цілком безвідповідально вони повідомляють про найбільш принизливі вчинки людства і ігнорує можливість того, що їхній підбір "новин" має руйнівний вплив.

1.1 може бути найсолодкоголосішим коханцем на шкалі, але як довготривалий партнер він дуже небезпечний. Швидше за все він змінюватиме і/або таємно підриватиме впевненість свого чоловіка всіма можливими хитрощами. Він не буде задоволений доти, доки його партнер не опуститься в Апатію і всі мрії не випаруються.

БАТЬКИ

Хоча 1.1 ненавидить дітей, він іноді здатний переконливо грати роль батька. Там, однак, завжди існує ледь вловима, руйнівна тенденція і не має значення, якою це маскується. Ми бачимо невелику зацікавленість у майбутньому своїх дітей. Ми бачимо легковажні вчинки в сім'ї (такі як порушення подружньої вірності), які ведуть до розколу сім'ї та руйнування безпеки, від якої залежить майбутнє дітей.

Іноді 1.1 добре дбає про фізичне здоров'я дитини, але винен у емоційному та моральному зневазі. Цей тон завжди намагається зупинити гнів дитини, таким чином опускаючи її нижче 1.5 за шкалою. Він надто стурбований зовнішністю та манерами дитини – її фасадом. Зрештою, він намагається загнати дитину в апатичну згоду. У кращому випадку, батько в прихованій ворожості виховує дитину в прихованій ворожості.

Так як у суспільстві непопулярно ненавидіти дітей, 1.1 може приховувати свою жорстокість за веселими жартами. Він дражнить, критикує і потихеньку виводить дитину до сліз. Якось до мене зайшла продавець і жартома сказала моєму молодшому синові: "Я заберу тебе з собою". Він глянув на неї так, ніби вона збожеволіла і побіг грати. Вона розповіла, що нещодавно сказала маленькій дівчинці, що забере її маленького братика додому; дівчинка вибухнула сльозами. Це типово для 1.1, налякавши одну дитину, вона тепер намагається використовувати ту ж техніку на моїй. Під маскою дружнього жарту вона хотіла завдати дитині шкоди.

У безпечному високотонному середовищі 1.1 може піднятися до 1.5. Але взагалі кажучи, він не здатний на Гнів. Десь у минулому втрата самовладання стала настільки небезпечною, що він тепер боїться робити це. Ворожість, однак, постійно пригнічується під видимість добрих, дружніх стосунків. Якби він зміг втратити самовладання і вибратися зі своєї системи, він би піднявся за шкалою і став чудовою людиною. Але, оскільки він не може виразити себе у прямому протиборстві, він таємно завдає шкоди та руйнує. Якщо ви невпевнені 1.1 це, позначте, як ви почуваєтеся, перебуваючи разом із ним. Чи виходите ви з себе? Почуваєте себе ніяково? Турбуєтеся про те, чи достатньо ви дотепні, холоднокровні, сучасні?

Це найпоширеніший соціальний тон. Люди більш високих і низьких тонів використовують певною мірою фальшиву ввічливість у повсякденних контактах. Подібні "хороші манери", однак, не несуть руйнівного хронічного наміру 1.1.

Тона нижче цього руйнівніші (особливо для тих бідолах, хто перебуває в них), але вони слабкі. Вони надають невеликий вплив на вас, якщо ваші відносини не є дуже близькими. 1.1 рідко коли можна не помітити. Він вторгається. Він робить відомим про свою присутність. Чим ви більш здатний, тим більша ймовірність, що він вкрадеться у ваш простір, ваш час і ваше життя - з такими ж веселощами, як смертельний вірус, який вторгається у ваш кровообіг і вкладає вас у ліжко на шість тижнів.

Декілька способів управління 1.1 обговорюються в наступних розділах, але, можливо, найбільш найкраща порадаце: приберіть його з вашого оточення. Навіть і не турбуйтеся про те, щоб бути делікатним щодо цього. Він нечутливий до натяків, нездатний бентежитися. Він буде продовжувати приходити з настирливістю мухи в спекотний і вологий день, доки ви прямо не скажете йому - можливо навіть кілька разів, - що ви не хочете його компанії. Як тільки ви це зробите, він, природно, буде говорити про вас у вас за спиною. Але не дуріть себе, він весь час робив це. Пам'ятайте, що за цим мерехтінням феї б'ється серце із чистого граніту.

Як вибирати своїх людей Міншулл Рут

РОЗДІЛ 9. ПРИХОВА ВОРОЖНІСТЬ (1.1)

РОЗДІЛ 9. ПРИХОВА ВОРОЖНІСТЬ (1.1)

Прихований: 1) Укритий чи прикритий; захований. 2) прихований; таємний; секретний.

Ворожий: 1) Ворожий або той, хто належить до ворога. 2) який відчуває або показує ворожість; антагоністичний.

Американський Словник Спадщини

Основна труднощі з 1.1 у тому, що на ньому немає неонової вивіски, що говорить вам, що це 1.1.

Це прихований тон – найважчий для розпізнавання на шкалі. Після того як ви все ж визначите його, не чекайте, що наступний 1.1, який ви зустрінете, матиме велику подібність до цього.

ЙОГО БАГАТОЛИКІСТЬ

У 1.1 ми знаходимо емоцію, яку Рон Хаббард описав як "найнебезпечніший і злий рівень на шкалі тонів". ( "Наука виживанняВін на півдорозі між Страхом (який служить причиною його тону) і Гнівом (який він повинен приховувати). На цьому рівні ми знаходимо кричущую брехню, яка використовується для того, щоб уникнути справжнього спілкування. , не хвилюйся, я про все подбаю"). 1.1 будує брехливий фасад, штучну особистість. Він веселий лицемір.

ЯК ДРУГ

РОЗМОВ

ЧЕСНІСТЬ

Якщо ви ставите під сумнів його брехню, він, можливо, скаже вам, що це був просто витончений жарт.

ШПІОН

ТАЄМНА ТЕХНІКА

ПЛЮТНИК

БІЗНЕС

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

НАСТІЙНІСТЬ

ЗЛОЧИННИК

ПЕРЕДАЧА ПОВІДОМЛЕНЬ

ПОЧУТТЯ ГУМОРУ

СЕКС

Сьогоднішня відкрита боротьба з абортами, з контролем над народжуваністю та управління сексуальною освітою набагато розумніша, ніж Вікторіанська педантичність, яка багато років затуманювала ці питання. Однак провісники "вільного покоління" (зазвичай преса та журнали в 1.1) хочуть змусити нас повірити, що це означає вседозволеність.Цілком безвідповідально вони повідомляють про найбільш принизливі вчинки людства і ігнорує можливість того, що їхній підбір "новин" має руйнівний вплив.

ГОМОСЕКСУАЛІСТИ

Нещодавно мій друг написав мені про свої спостереження за групою гомосексуалістів, які жили поруч із ним: "Я думаю їх правильно називають "геї" - писав він. - "Я ніколи не чув так багато сміху як зараз, коли мешкаю по сусідству з цими хлопцями . Майже постійно напускні веселощі та щастя”.

Це удаване "щастя" 1.1.

Гомосексуалісти можуть бути зляканими, співчуваючими, задобрюючими, плачучими або апатичними. Іноді їм вдається слабкий спалах роздратування. Але місце їхнього базування - це 1.1.

Гомосексуалісти не практикують кохання, 1.1 не можуть цього робити. Їхні стосунки складаються з: 1) недовгих, жалюгідних та безликих зустрічей або 2) більш тривалих заходів наповнених театральними розмовами, суперечками, заздрістю та частими зрадами. І це навряд чи може бути по-іншому, оскільки цей тон зроблений з підозрілості та ненависті, які дають в результаті милу насолоду посипану дріб'язковими роздратуваннями. Їх "любов" врешті-решт перетворюється на глибоку зневагу.

БАТЬКИ

ВИСНОВКИ

Тона нижче цього руйнівніші (особливо для тих бідолах, хто перебуває в них), але вони слабкі. Вони надають невеликий вплив на вас, якщо ваші відносини не є дуже близькими. 1.1 рідко коли можна не помітити. Він вторгається.Він робить відомим про свою присутність. Чим ви більш здатний, тим більша ймовірність, що він вкрадеться у ваш простір, ваш час і ваше життя - з такими ж веселощами, як смертельний вірус, який вторгається у ваш кровообіг і вкладає вас у ліжко на шість тижнів.

Декілька способів управління 1.1 обговорюються в наступних розділах, але, можливо, найкраща порада це: приберіть його з вашого оточення.Навіть і не турбуйтеся про те, щоб бути делікатним щодо цього. Він нечутливий до натяків, нездатний бентежитися. Він буде продовжувати приходити з настирливістю мухи в спекотний і вологий день, доки ви прямо не скажете йому - можливо навіть кілька разів, - що ви не хочете його компанії. Як тільки ви це зробите, він, природно, буде говорити про вас у вас за спиною. Але не дуріть себе, він весь час робив це. Пам'ятайте, що за цим мерехтінням феї б'ється серце із чистого граніту.

З книги Боги у кожному чоловікові [Архетипи, які керують життям чоловіків] автора Хворий Джин Шинода

Ворожість Посейдона до троянців У злопам'ятстві Посейдону не було рівних. Його гнів на троянців був такий великий, що він, незважаючи на недвозначну заборону Зевса, прийняв у Троянській війні бік греків. Ця ненависть мала давнє коріння. Колись Посейдон і

З книги Невротична особистість нашого часу автора Хорні Карен

Із книги НЛП. Техніки розсипом автора Горін Сергій Миколайович

Розділ 7. НЕЯВНА І СХОВАНА ГІПНОТИЗАЦІЯ Наведення трансу через кінестетичну невизначеність С. Горін: Тепер я маю намір перейти до способів наведення трансу, які можна було б назвати «напівофіційними». Застосовуючи їх, ви можете наводити транс, не згадуючи про нього, але

З книги Життя вдалося! Як встигати повноцінно жити та працювати автора Козлов Микола Іванович

Ворожість – дружність оточення Вороже оточення у картинці є відчуття ворожості навколишнього світу. Якщо ти замовив собі колючий, ворожий вітер в обличчя, то ти будеш із кимось чи чимось битися, когось чи щось долати. Це записано у твоїй

З книги На стороні підлітка автора Дольто Франсуаза

10 розділ. Самогубства підлітків: прихована епідемія ЧОРНА ДОСЬЯ: ВІД ЄВРОПИ ДО ЯПОНІЇ Порівняльна статистикаПроблеми статистикиДуже важко порівнювати дані по різним країнамчерез різницю медичних підходів та якості зібраних санітарних статистичних

З книги Людська природа та соціальний порядок автора Кулі Чарльз Хортон

З книги Філософське чтиво, або Інструкція для користувача Всесвіту автора Райтер Майкл

З книги Любов та оргазм автора Лоуен Олександр

З книги Серйозна розмова про відповідальність [Що робити з обдуреними очікуваннями, порушеними обіцянками та некоректною поведінкою] автора Паттерсон Керрі

Вірте не вірте, часом люди приховують головне джерело проблем. Вони бояться, що підвели вас, бо не змогли чи не захотіли виконати роботу, тож приховують правду. Їм здається, що вдасться уникнути нових проблем. Наприклад, лікар просить студента

З книги Швидкі рішення не призводять до успіху [Зрозумій, що хоче твій мозок, і зроби навпаки] автора Салво Девід ді

Розділ 12. Прихована сила матерії Речі, якими ти володієш, зрештою починають володіти тобою. Чак Паланік Мозок на кінчиках пальців Кілька років тому я брав участь у підготовці презентації для державних організацій про те, як вести роз'яснювальну роботу серед

З книги Смертельні емоції автора Колберт Дон

З книги Віра та кохання автора Амонашвілі Шалва Олександрович

Коли очі людини не досягають зоряних далі, він придумує телескоп і наближає до себе Зоряне Небо. Коли телескоп теж виявляється безсилим, а людині хочеться зазирнути ще в глиб Космосу, він вигадує радіотелескоп і досліджує

автора Шевцов Олексій

З книги Магія та культура в науці управління автора Шевцов Олексій

Є такі знання, які життєво потрібні. Поки людина не має уявлення про якесь явище, поки у неї відсутній понятійний апарат, то явище може з нею відбуватися, але розуміння, що відбувається не буде. Знання про маніпуляції та пасивну агресію життєво необхідні знання, яким слід навчати навіть дітей. я наполегливо рекомендую книги: Джорж Саймон "Хто в овечій шкурі?" та Альберт Бернстайн "Емоційні вампіри".

"Маніпулятори відносяться до такого типу людей, які готові докласти будь-яких зусиль, щоб досягти мети, але роблять все можливе, щоб приховати свої агресивні наміри.[...]

Коли емоційні страждання змушують жертв прихованої агресії вперше звернеться за допомогою, вони зазвичай слабо уявляють собі, чому їм так погано: просто відчувають сум'яття, тривогу чи пригніченість. Однак поступово до них приходить розуміння того, що зводить їх з розуму присутність у житті певної людини. Вони не довіряють цій людині, але не в змозі пояснити чому. Вони гніваються на нього, але при цьому самі відчувають почуття провини. Вони намагаються конфліктувати з ним через його поведінку, але зрештою самі опиняються у глухій обороні. Люди відчувають пригніченість і відчай, тому що йдуть на поступки, хоча збиралися наполягати на своєму, і кажуть "так", коли хочуть сказати "ні", і всі спроби змінити стан речей виявляються марними. Контакт із такою людиною завжди викликає у них відчуття сум'яття, відчуття, що їх використовували. [...]

Прихована та пасивна агресія
Пасивна агресія, як і має на увазі саме словосполучення, - це агресія в бездіяльності. Прикладами пасивної агресії можуть бути різноманітні способи емоційної " помсти " іншій людині - відмова співпрацювати з нею, бойкот, прояв образи і невдоволення, скарги і ниття, навмисна " забудькуватість " через те, що ви гніваєтеся чи не вважаєте себе зобов'язаними йти назустріч, і тому подібне.
Прихована агресія, Навпаки дуже діяльна, хоча і виглядає завуальованою. Коли хтось діє приховано-агресивно, він використовує розважливі та хитромудрі способи домогтися свого або отримати потрібну реакцію, але при цьому майстерно ховає свої наміри. [....]

Надзвичайно важливо навчиться бачити в маніпулятивній поведінці властиву йому агресивність і впізнавати хитромудрі прийоми, за допомогою яких маніпулятори спрямовують свою агресію в наш бік. [...]

Ми заздалегідь запрограмовані вірити, що проблемна поведінка проявляється лише тоді, коли всередині людини вирує буря емоцій або вона чимось серйозно стривожена. Нас вчили, що люди поводяться агресивно лише у відповідь на напад у тій чи іншій формі. Тому навіть тоді, коли наше чуття говорить нам, що хтось атакує нас без вагомих причин, просто намагаючись взяти над нами гору, ми не готові почути попередження внутрішнього голосу. Як правило, ми спантеличено намагаємося зрозуміти, що ж так сильно досадило цій людині, змусивши вести її так неврівноважено. Ми з головою йдемо в аналіз ситуації, замість просто відповідати на напад.Нам майже ніколи не спадає на думку, що це може бути всього лише прагнення людини відвоювати те, що їй потрібно, наполягти на своєму або стати господарем становища. І коли ми бачимо в ньому насамперед постраждалого, ми вязнем у спробах зрозуміти його, замість того, щоб подбати про себе.

Як розпізнати прийоми маніпуляцій та контролю *

Применшення.
Цей прийом є унікальним сплавом заперечення з раціоналізацією. З його допомогою агресор намагається переконати оточуючих, що його поведінка не така згубна і безвідповідальна, як хтось може подумати. Це спроба зробити муху зі слона. Применшення виразно висвічує різницю між невротиком та особистістю з розладом характеру. Невротик часто робить слона з мухи, тобто "катострофізує" те, що відбувається. Індивід з розладами характеру частіше прагне представити свої неправомірні дії як щось незначне. Мета цього прийому - змусити людину, яка намагається чинити опір маніпулятору, вважати свою критику занадто жорсткою і перебільшеною, а оцінку ситуації - несправедливою. Применшення - це не так спосіб заспокоїти себе з приводу власної поведінки, скільки проманіпулювати вашим враженням про цю поведінку. Вони не хочуть, щоб ви бачили в них запеклих мерзотників.

Брехня.
Маніпулятори та інші особи з розладами характеру відшліфували брехню до ступеня високого мистецтва. Важливо пам'ятати, що особистості з розладами характеру брешуть часто, часом просто зі спортивного інтересу, і роблять це охоче навіть тоді, коли цілком можна було б обійтися правдою. Брехня умовчанням- вельми невловимий різновид брехні, що використовується маніпуляторами. Те саме можна сказати про брехня спотворенням.Маніпулятор притримує важливу частину правди або спотворює якісь суттєві елементи, щоб залишити вас у незнанні. Один із найпомітніших різновидів спотворення - розпливчастість. Це улюблена тактика маніпуляторів. Вони ретельно вибудовують розповідь, щоб створити враження, що ви володієте інформацією, але при цьому опускають важливі деталі, які б вам відновити всю картину.

Заперечення.
Заперечення - це відмова агресора визнати свої шкідливі вчинки, які він з усією очевидністю здійснив. Таким чином він бреше (і собі, і оточуючим) про свої агресивні наміри. Прийом "Хто - я?!" змушує жертву, яка намагається протистояти агресору, засумніватися в обґрунтованості своїх дій. Крім того, агресор тим самим видає собі дозвіл продовжувати так само. Маніпулятивний прийом заперечення - це маневр, з якого агресор змушує оточуючих зупинитися, відступити і, можливо, навіть звинуватити себе у несправедливості.

Вибіркова неуважність.
Агресор ігнорує попередження, прохання, бажання оточуючих і, говорячи ширше, взагалі все, що може відвернути його від здійснення своїх намірів. Використовуючи прийом "Не хочу про це чути!", Агресор, як правило, чудово знає, що вам від нього потрібно. За допомогою цього прийому він активно пручається спробам привернути його увагу і змусити утриматися від поведінки, яка потребує корекції.

Раціоналізація.
Раціоналізація - це спроба агресора виправдати свою поведінку, яка, як йому чудово відомо, була недоречною та шкідливою. Цей прийом може бути дуже ефективним, особливо якщо пояснення чи виправдання звучить досить осмислено для того, щоб будь-яка доброчесна людина в нього повірила. Раціоналізація не тільки усуває внутрішні перешкоди, приглушуючи докори совісті, які могли виникнути в агресора, а й дозволяє йому уникнути звинувачень з боку інших людей. Якщо агресор вдається переконати вас, що його дії виправдані, це розв'язує йому руки і дозволяє без перешкод продовжити рух до мети.

Ухиляння.
Мета, що рухається, важче вразити. Коли ми намагаємося притиснути маніпулятора до стіни, або утримати обговорення на чомусь, що нас не влаштовує, він блискуче змінює тему, ухиляється та юлить. Фокусники давно знають, що якщо відвернути увагу глядача, можна зовсім непомітно сховати що-небудь у кишеню або витягти звідти. Маніпулятори використовують прийоми відволікання уваги та ухилення, щоб збити нас з пантелику, не дати нам зосередитися на їх поведінці та спокійно продовжувати реалізацію своїх прихованих намірів. Деколи це відбувається невловимо. Ви можете сперечатися з маніпулятором з дуже важливого питання, а через хвилину зловити себе на тому, що незбагненним чином сповзли до обговорення зовсім іншої теми.

Увільнення.
За допомогою цього прийому, тісно пов'язаного з ухиленням, маніпулятор намагається не дозволити загнати себе в кут, даючи на пряме запитання безладні відповіді або інакше замилюючи тему. Неявним, але дієвим варіантом ухилення є навмисна розпливчастість. Приховано-агресивні особи майстерно дають розпливчасті відповіді на прості, "в лоб", питання. Тут потрібно тримати вухо гостро: часом розпливчастість неочевидна, і вам здається, що ви отримали відповідь, хоч це не так.

Прихована загроза.
Агресори часто загрожують своїм жертвам, щоб підтримувати стан тривоги, заляканості та готовності підкорятися. Вони висувають зустрічні аргументи з такою силою та пристрастю, що змушують опонента йти у глуху оборону. Щодо приховано-агресивних особистостей, то вони залякують своїх жертв переважно завуальованими погрозами.Це дозволяє змусити оточуючих захищатися, не загрожуючи відкрито і не демонструючи явної ворожості. Для приховано-агресивних особистостей важливо отримувати своє, зберігаючи при цьому особу.

Викликання почуття провини.
Це один із двох улюблених прийомів в арсеналі приховано-агресивних особистостей (другий - заклик до совісті). Це особливий різновид залякування. Агресивні особистості чудово знають, що інші люди (особливо невротики) дуже відрізняються від них пристроєм совісті. Вони знають також, що повноцінної совісті супроводжує розвинена здатність відчувати сором і почуття провини. Маніпулятори майстерно використовують свої знання, щоб виставити себе доброчеснішими в порівнянні з жертвою і тим самим загнати її в підлегле становище, змусивши тривожитися і сумніватися в собі. Чим совісніша потенційна жертва, тим ефективніше почуття провини як зброя.
Агресивні особистості всіх мастей часто і дієво використовують тиск на почуття провини для маніпуляції, що це є чудовою ілюстрацією фундаментальних відмінностей у характері між ними та всіма іншими типами особистості (особливо невротиками). Маніпулятору достатньо лише натякнути сумлінній людині, що вона недостатньо дбайлива, занадто себелюбна і т.п., і жертва негайно починає почуватися жахливо. Навпаки, сумлінна людина може до посиніння намагатися змусити маніпулятора (або агресивну особистість, чи особистість із розладом характеру) відчути докори совісті, визнати неправомірність своїх дій, взяти на себе відповідальність – усе марно.

Докірливість, чи волання до совісті.
Це спосіб посилити невпевненість у собі чи страх іншої людини за допомогою неявного сарказму та принизливої критики. Приховано-агресивні особи використовують цей прийом, щоб противник відчув себе неповноцінним, негідним і пішов на поступки. Це хороший спосіб сформувати у слабкої сторони незабутнє відчуття своєї неповноцінності, що дозволяє агресору зберігати панівне становище як завгодно довго.
Приховано-агресивні особи вміло використовують звернення до совісті у його найбільш непомітній формі. Іноді цей прийом прослизає лише у погляді чи інтонації. За допомогою риторичних зауважень, тонкого сарказму та інших методів вони можуть змусити вас відчути пекучий сором за одну лише спробу кинути їм виклик.

Виконання ролі жертви.
Суть цього прийому - виставити себе жертвою обставин чи чиїхось дій, щоб викликати співчуття, пробудити жалість і цим отримати щось від оточуючих. Одна із закономірностей, на які спираються приховано-агресивні особистості полягає в тому, що менш ворожі та байдужі люди зазвичай не можуть дивитися, як хтось страждає. Отже, цей прийом дуже простий: переконай свою жертву в тому, що ти тим чи іншим чином страждаєш, і вона спробує полегшити твої муки. Легкість, з якою можна грати на співчутті сумлінних, чутливих, дбайливих дюдей, - їхнє слабке місце.

Очорніння жертви.
Цей прийом часто використовують у парі з виконанням ролі жертви. Агресор застосовує його, щоб зробити вигляд, що лише відповідає на агресію з боку істинної жертви – тобто захищається. Це допомагає агресору змусити жертву боронитися. Прийом очорнення жертви - найпотужніший інструмент для того, щоб змусити когось несвідомо захищатись і водночас замаскувати власні агресивні наміри та вчинки.

Маскування під служіння.
Приховано-агресивні особи використовують цей прийом, щоб сховати корисливі плани під маскою служіння благородної мети. Це поширена, але така, що важко розпізнається. Під прикриттям тяжкої праці заради чужого блага приховано-агресивні особистості протягують власне честолюбство, спрагу влади і прагнення зайняти панівне становище.

Проектування провини (звинувачення інших).
Агресивні особи завжди шукають способи перекласти відповідальність за свою агресивну поведінку на інших. Приховано-агресивні особи не тільки чудово вміють знаходити цапів-відбувайлів, але роблять це настільки невловимо, що їх складно зловити за руку.

Показна невинність.
Маніпулятор демонструє показну невинність, коли намагається переконати вас, що будь-який завданий їм збиток був ненавмисним або що він зовсім не робив того, чим його дорікають. Цей прийом побудований так, щоб змусити вас засумніватися у своїй оцінці ситуації і, можливо, навіть у здоровому глузді. Іноді ця тактика настільки витончена, що проявляється лише як вираз подиву чи обурення на обличчі маніпулятора в той момент, коли він протистоїть вам. Але навіть вираз обличчя покликаний змусити вас замислитися заднім числом, чи ви маєте рацію, вказуючи цій людині на його погану поведінку.

Показне незнання чи збентеження.
Цей прийом тісно пов'язаний з показною невинністю і виглядає наступним чином: маніпулятор діє так, ніби він в курсі того, про що ви говорите, або спантеличений тим важливим питанням, до якого ви намагаєтеся привернути його увагу. Тим самим маніпулятор "валяє дурня", намагаючись змусити вас засумніватися у своєму розсудливості. До показного незнання чи збентеження схильні вдаватися усі типи особистостей із розладами характеру. Це дуже дієвий спосіб завуалювати свою зловмисність. Пам'ятайте про те, що всі особистості з розладом характеру (а особливо агресивні особистості) - це дуже цілеспрямовані індивідууми, які прагнуть щоб не стало здійснити свої наміри і використовують описані прийоми свідомо, розважливо та навмисне.Хоча вони часто заявляють, що "не знають", що ви маєте на увазі, коли пред'являєте їм ці претензії, або "цілком не розуміють", чому зробили той вчинок, який ви вважали образливим, важливо не траплятися на цей виверт уявної непоінформованості.

Демонстративний гнів.
Відповідно до усталеної думки, гнів - мимовільна емоційна реакція, яка передує агресії. Але навмисна демонстрація гніву може бути дуже дієвим і добре прорахованим інструментом залякування, примусу та зрештою маніпуляції.
Більше того, якщо йдеться про поведінку агресивної особистості, буде помилкою вважати, що гнів обов'язково передує агресії. Агресивні особи вдаються до відкритого виразу гніву, щоб залякувати інших та маніпулювати ними. Спочатку вони не мають гніву.Вони просто хочуть те, що хочуть, і лютують тоді, коли їм цього не дають. В цьому випадку вони починають використовувати будь-які прийоми, щоб прибрати зі шляху перешкоду.

З книги Д. Саймона "Хто в овечій шкурі?"

* наведено з моїми скороченнями.

Від себе додам.
Читаючи книгу Саймона, вперше я ловила себе на думці, а як зрозуміти хто маніпулятор, а хто жертва? Часто стикаюся з таким феноменом, як "у кожного своя правда".
Зараз маю відповідь на це запитання. У міжособистісних відносинах двох людей можна визначити які у кого соціальні ролі. Наприклад мати-дочка, чоловік-дружина, свекруха-сноха, подруга-подруга, начальник-підлеглі, бабуся-онук і т.д. Кожна роль має очевидний набір функцій, властивих тільки цій ролі. Той, хто не виконує функції відповідно до своєї соціальної ролі, той маніпулює.

Наприклад, у дитини проблеми з успішністю у школі. Домашні завдання дізнається мама, уроки допомагає робити бабуся (практично сама робить) – маніпулює у разі дитина. Інша річ, що в цій історії це навіщось треба комусь із членів сімейної системи. Але про це іншим разом.

Психічна травма зачіпає людину різних рівнях індивідуально-особистісної організації, зокрема на рівні картини світу. Що у цьому контексті мається на увазі під картиною світу? В англомовній термінології є словосполучення «assumptive world», тобто світ припущень людини про реальність. Під картиною світу розуміється сукупність його уявлень про себе і про зовнішню реальність, і навіть про відносини між «Я» і зовнішню реальність. Такі уявлення називаються базисними переконаннями. У додатку до психічної травми концепцію базисних переконань розробили американською дослідницею Ронні Янов-Бульман. Вона описала концептуальну систему репрезентації відносин людини та світу через кілька базисних переконань.

1. Базисне переконання про доброзичливість/ворожість світу

Перше - це переконання про доброзичливість/ворожість навколишнього світу, яке відображає ставлення до світу в термінах добрий/ворожий чи добрий/поганий. Загалом внутрішня концепція щодо світу більшості дорослих, здорових людей, які не страждають на депресію або якісь інші розлади людей така, що у світі набагато більше хорошого, ніж поганого, що людям загалом можна довіряти, що у важких ситуаціях, як правило, люди готові допомогти.

Це базисне переконання у тих вивчення травми поділяється на два виду: перший - це доброзичливість/ворожість персонального світу, тобто людей, і другий - доброзичливість/ворожість неперсонального світу, тобто природи.

2. Уявлення про справедливість, самоцінність та удачливість

Друге базисне переконання – так зване переконання справедливості. Це дуже складний конструкт, він по-різному співвідноситься з психологічним благополуччям людини, проте за результатами досліджень більшість людей вважає, що загалом хороші та погані події у світі розподіляються невипадково, люди здатні контролювати те, що з ними відбувається, життя впливає на це, і в цілому, якщо людина хороша і здійснює переважно добрі вчинки, в її житті в основному будуть і повинні відбуватися добрі події. Таким чином, до певної міри виключається фактор випадковості.

Третє базисне переконання стосується "Я" людини. Сюди входить уявлення про самоцінність, тобто про те, наскільки людина варта любові, поваги до себе з боку інших людей. Це внутрішні глибинні структури. Сюди ж Янів-Бульман включає уявлення людини про його здатність контролювати те, що з нею відбувається, контролювати ситуації в його житті, впливати на них, керувати ними, тобто бути певною мірою господарем свого життя.

Ще одне переконання, яке певною мірою суперечить попередньому, - це переконання про удачливість. Людина може вважати, що вона слабка, некомпетентна, що вона не може керувати своїм життям, проте в житті їй може везти. Якщо брати дорослих здорових людей, то, якщо поєднати всі ці базисні переконання, їхня концепція звучить так: «У житті набагато більше хорошого, ніж поганого, і якщо погане і трапляється, то це відбувається десь на периферії, на екрані телевізора, не зі мною, не поруч зі мною і, можливо, з тими, хто щось зробив не так».

3. Джерела базових переконань

Звідки беруться базові переконання? Вважається - і це розділяється основними теоретичними психологічними концепціями, - що це базисні уявлення себе, світі існують у немовляти на довербальному рівні вже приблизно 8 місяців. Дитина має глибинні неусвідомлювані уявлення у тому, наскільки світ доброзичливий щодо нього, наскільки він готовий відгукуватися з його потреби.

Таким чином, маленька дитина вже має якісь основи для базисної картини світу і протягом життя ці основи можуть трохи змінюватися. Але загалом вважається, що це переконання дуже стійкі на відміну поверхневих переконань і уявлень. Наприклад, уявлення людини про те, що він хороший професіонал, так чи інакше постійно емпірично верифікується, коригується, і його зміни не викликають у нас якихось важких і серйозних переживань. Система базисних переконань, якщо вони загалом позитивні, забезпечує людині відчуття відносної невразливості та захищеності.

4. Психічна травма: порушення базових переконань

Коли відбувається екстремальна стресова подія, яка ставить під загрозу буття людини, стійка та надійна опора – картина світу – порушується. Людина починає відчувати себе в стані хаосу, тому що світ вже не доброзичливий і не гідний довіри, і людина почувається вже не такою сильною, компетентною, що керує тим, що з нею відбувається, тому що, як правило, травматичні події відбуваються раптово. Ми не можемо стверджувати, що картина світу руйнується, але вона зазнає серйозних змін. Далі за механізмами формування нових когнітивних структур має відбутися або асиміляція цієї події, тобто подія має бути вписана у картину світу, або акомодація, тобто зміна картини світу під нові умови. Робота у посттравматичному періоді полягає у відновленні картини світу.

Відновлення не відбувається повністю, і зазвичай після переживання важкої травматичної події у разі гарного результату та відсутності тяжких порушень концепція світу звучить приблизно так: «Загалом світ доброзичливий, і в ньому багато хороших людей, і він загалом добре зі мною поводиться, але так буває не завжди».

У посттравматичному періоді людям властиво шукати нові сенси та значення травматичної події для того, щоб вписати його у картину світу. Результати досліджень показують, що людям властиво порівнювати себе з іншими людьми, які пережили такі ж події, але потрапили у важчу ситуацію, наприклад, теж втратили майно внаслідок повені, але їхні втрати були більшими. Загалом це допомагає вписати цю травматичну ситуацію у картину світу, і люди починають шукати у цій ситуації нові сенси.

5. Посттравматичне зростання особистості

З початку 90-х ведуться дослідження посттравматичного особистісного зростання. Зокрема, було виявлено, що в деяких людей після переживання психічної травми спостерігаються серйозні особисті зміни до більшої особистісної зрілості, переоцінки цінностей. Ці зміни зачіпають, по-перше, образ «Я», тобто після переживання катастрофи людина відчуває себе сильнішою, гіднішою та компетентнішою; по-друге, відбувається зміна життєвої філософії, тобто після травми, хоч як це дивно, люди починають відчувати себе живішими і починають цінувати те, що раніше здавалося незначним.

Остання група змін після травми стосується відносин із іншими людьми. Таким чином, позитивна зміна образу «Я», зміни у відносинах з іншими людьми у вигляді більшої близькості, взаємної підтримки та зміна життєвої філософії – це зони зростання, над якими ми можемо працювати, зокрема у психокорекції, психотерапії травми.